Постанова
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
справа № 341/757/17
провадження № 61-483св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: відокремлений підрозділ «Бурштинська теплова електростанція» публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року у складі судді Мули О. Д. та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2017 року у складі суддів: Фединяка В. Д., Матківського Р. Й., Малєєва А. Ю.,
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електростанція» публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Західенерго») про скасування наказу про дисциплінарне стягнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК Західенерго» на посаді інженера з комплектації устаткування й матеріалів відділу закупівель відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго». Наказом директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 15 лютого 2017 року № 96-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.» його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що проявилося у невиконанні посадових обов'язків в частині дотримання вимог процедури запиту оферт на закупівлю товарів, робіт і послуг, впровадженої наказом ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 13 жовтня 2016 року № 64/1 та наказом ДТЕК Бурштинська теплова електрична станція від 28 жовтня 2016 року № 216/1. Наказом директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 23 травня 2017 року № 438-к «Про звільнення» його звільнено із займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Позивач вказував, що наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним і таким, що суперечить трудовому законодавству, оскільки він жодного разу не порушував трудову дисципліну, натомість належним чином виконував свої посадові обов'язки, передбачені посадовою інструкцією, звільнення проведено без погодження з профспілковою організацією та заслуховування його пояснень.
З урахуванням уточнень до позовної заяви ОСОБА_1 просив визнати незаконними та скасувати: наказ директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 15 лютого 2017 року № 96-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.»; наказ директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 23 травня 2017 року № 438-к «Про звільнення»; поновити його на посаді інженера комплектації устаткування й матеріалів 1 категорії відділу закупівель департаменту сервісів відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго»; стягнути з відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 33 453 грн 84 коп. та 21 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Галицького районного суду від 25 вересня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано виданий директором відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електростанція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» наказ № 96-к від 15 лютого 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера комплектації устаткування й матеріалів 1 категорії відділу закупівель департаменту і сервісів відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електростанція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» з 23 травня 2017 року.
Стягнуто з відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електростанція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33 852 грн 10 коп. та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
Додатковим рішенням Галицького районного суду від 11 жовтня 2017 року визнано незаконним та скасовано наказ директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 23 травня 2017 року № 438-к «Про звільнення».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача, оскільки звільнення не було погоджено з органом профспілкової організації, яка утворена і діє на підприємстві та членом якої є працівник. Також суд виходив із того, що позивач зазнав душевних страждань у зв'язку з незаконним звільненням, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 237-1 КЗпП України є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2017 року рішення Галицького районного суду від 25 вересня 2017 року, в частині стягнення моральної шкоди змінено, зменшено розмір моральної шкоди до 2 тис. грн. В решті рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани, оскільки в наказі не зазначено, в чому конкретно проявилось таке порушення, що стало приводом для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та не надано доказів ознайомлення позивача з процедурою запиту оферт на закупівлю товарів, робіт і послуг. Також апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про визнання незаконним та скасування наказу від 23 травня 2017 № 438-к про звільнення позивача із займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки в ньому конкретно не зазначено, коли і в чому виявилось таке порушення, що стало приводом для звільнення з роботи. Крім того, представником відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» не надано згоди профспілкового комітету на звільнення позивача із роботи.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року ПАТ «ДТЕК Західенерго» просить скасувати рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено, на підставі яких доказів та встановлених обставин суд дійшов до висновку про задоволення позову; позивач з 2013 року працював на займаній посаді, тому відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції повинен знати локальні та внутрішні нормативні акти підприємства, в тому числі наказ від 28 жовтня 2016 року № 216/1 про впровадження локальних нормативних актів у сфері закупівель товарів, робіт, послуг, з якими неодноразово була пов'язана його робота. У рішенні суду не наведено підстав для скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідності; судом не прийнято до уваги, що якщо звільнення працівника проведено власником без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після одержання відповіді розглядає спір по суті. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди та обґрунтованості її розміру. Поновлення позивача на роботі є незаконним, оскільки наказ про звільнення не скасований, а відтак є чинним.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що при ухваленні рішення суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи, у судовому засіданні були досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи, які були подані сторонами. При ухваленні рішення судом було взято до уваги, що позивач не був ознайомлений із наказами щодо процедур запиту оферт на закупівлю товарів, робіт і послуг, тому обґрунтовано визнав недійсним наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; наказ про звільнення не містить посилання на те, який проступок вчинив позивач. Також, судом прийнято до уваги те, що відповідач порушив строк накладення дисциплінарного стягнення та у порушення трудового законодавства ним не було отримано попередньої згоди профспілкової організації на звільнення позивача. Судами вірно взято до уваги, що незаконним звільненням з роботи позивачу завдано моральної шкоди. Крім того, просив змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 33 852 грн 10 коп., стягнувши вказану суму з ПАТ «ДТЕК Західенерго», оскільки відокремлений підрозділ не є самостійною юридичною особою.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді інженера з комплектації устаткування й матеріалів відділу закупівель відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго».
Наказом директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 15 лютого 2017 року № 96-к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, яке проявилося у невиконанні посадових обов'язків в частині дотримання вимог процедури запиту оферт на закупівлю товарів, робіт і послуг, впровадженої наказом ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 13 жовтня 2016 № 64/1 та наказом ДТЕК Бурштинська теплова електрична станція від 28 жовтня 2016 № 216/1 з урахуванням пропозицій кадрової комісії.
Наказом директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 23 травня 2017 № 438-к звільнено ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Стаття 147 КЗпП Українивизначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Згідно зі статтями 148, 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється противоправне винне невиконання або неналежне виконання працівником його трудових обов'язків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, встановивши, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок він вчинив і коли, відповідач обмежився посиланням на невиконання трудових обов'язків в частині дотримання вимог процедури запиту оферт на закупівлю товарів, робіт і послуг, впровадженої наказом ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 13 жовтня 2016 року № 64/1 та наказом ДТЕК Бурштинська теплова електрична станція від 28 жовтня 2016 року № 216/1, з якою, як встановлено судом, позивач не був ознайомлений, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини працівника, як однієї з ознак порушення ним трудової дисципліни.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22, постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 КЗпП України.
Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як роз'яснено у пункті 23 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.
Встановивши, що наказ директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 23 травня 2017 року про звільнення позивача не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, у наказі не зазначено коли і в чому конкретно полягає порушення, що стало приводом для звільнення з роботи та відсутність систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, суди правильно виходили із того, що звільнення позивача є незаконним.
Отже, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, надали їм належну оцінку, виконали всі вимоги цивільного судочинства та дійшли обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а тому ОСОБА_1 необхідно поновити на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкта яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Вирішення позову в частині відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення позовних вимог про визнання наказів незаконними.
Встановивши, що позивач зазнав душевних страждань у зв'язку з незаконним звільненням, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Зменшуючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вірно визначив розмір її відшкодування.
Доводи касаційної скарги про необхідність суду зупинити провадження у справі до отримання згоди профспілкової організації на звільнення працівника є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згідно вимог частини дев'ятої статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Тобто, на підставі частини дев'ятої статті 43 КЗпП України суд вчиняє запит до виборного органу первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, із зупиненням провадження у справі, якщо працівника звільнено без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації.
Разом з тим, згідно подання голові профспілкового комітету Бурштинської теплової електричної станції від 05 квітня 2017 року директор відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» звертався за отриманням згоди на звільнення ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі до отримання згоди профспілкової організації.
Посилання заявника на те, що поновлення позивача на роботі є незаконним, оскільки наказ № 438-к від 23 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 судом не скасований, а відтак є чинним, не можуть бути прийняті до уваги, так як додатковим рішенням Галицького районного суду від 11 жовтня 2017 року визнано незаконним та скасовано наказ директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 23 травня 2017 року № 438-к «Про звільнення».
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року в незміненій при апеляційному розгляді частині та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
С. П. Штелик