28.12.2009 Справа № 17/35
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
позивача - Гусак С.М., представник за довіреністю;
відповідача -Паш В.Ю., представник за довіреністю
розглянувши справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці до дочірнього житлово-побутового підприємства „УМЗ” закритого акціонерного товариства „Ужгородський механічний завод”, м. Ужгород
СУТЬ СПОРУ: про стягнення заборгованості на суму 146824,89 грн., включаючи основний борг на суму 121209,42 грн., пеню на суму 2792,78 грн., річні відсотки на суму 3415,10 грн. та інфляційні нарахування на суму 19407,59 грн. (з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог заявою поданою до суду 19.11.09)
Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами, оскільки відповідач не оплатив у повному обсязі вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого за період з серпня 2005р. до січня 2008р. (спірний період) виникла заборгованість перед останнім відповідно на суму, що становить позовні вимоги в частині основного боргу. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду визнає заборгованість за зазначений період на суму 49281,31 грн., в іншій частині вимог по основному боргу, нарахуваннях сум пені, річних відсотків та інфляційних втрат -заперечує проти позову, посилаючись, зокрема, на укладення сторонами 10.07.06р. договору реструктуризації заборгованості на суму 195832,88 грн, яка існувала станом на дату його укладення, та охоплює частину спірного у даній справі періоду з серпня 2005р. по липень 2006р. Вважає безпідставним нарахування позивачеві оплати за користування електроенергією, посилаючись на те, що гуртожиток по вул. Лобачевского в м. Ужгороді - об'єкт споживання електроенергії у спірних відносинах - з серпня 2007р. переданий до комунальної власності міста. Крім того, вважає безпідставним нарахування пені, оскільки фактичними споживачами та платниками електроенергії є мешканці гуртожитків - громадяни, на яких поширюється дія Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши представників сторін у ході судового розгляду,
суд встановив:
31.03.2005р. сторонами укладено договір про постачання електричної енергії за № 13-1289 (далі - договір) за умовами якого, постачальник - ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” -позивач у справі -зобов'язався постачати споживачеві -відповідачу у справі - електричну енергію до гуртожитків у м. Ужгороді по вул. Гагаріна, 8; по вул. Верещагіна, 120 та по вул. Лобачевского, 43 у визначених цим же договором обсягах, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплачувати її вартість, відповідно до умов договору згідно з додатком № 7. Зазначеним додатком встановлено місяць як розрахунковий період, починаючи з 17 числа попереднього місяця по 17 число звітного місяця, та такий порядок розрахунків: представник споживача знімає покази розрахункових приладів обліку електроенергії, складає про це акт встановленої форми, який подає постачальнику; на підставі акту про використану електроенергію постачальник виписує рахунок та вручає його споживачу; оплата використаної електроенергії здійснюється споживачем на протязі 5-ти днів від дати отримання рахунку. У разі, якщо споживач прострочив виконання грошового зобов'язання -оплату рахунку, - він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Умовами договору передбачено також відповідальність сторін, зокрема, споживача за порушення строків виконання зобов'язань шляхом сплати пені у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Матеріалами справи, зокрема, договором та додатком до нього, актами споживача про використану електроенергію за період з серпня 2005р. по грудень 2007р., рахунками та доказами про їх вручення відповідачу, платіжними дорученнями та банківськими виписками, розрахунками, та з пояснень представників сторін у ході судового розгляду встановлено, що позивач за спірний період поставив відповідачу електричної енергії на суму 251460,47 грн. Оскільки останнім вартість поставленої електроенергії оплачена частково, то виникла його заборгованість його перед позивачем на суму 109593,07 грн. При цьому суд, приймає до уваги невраховані позивачем при розрахунку позовних вимог та подані суду відповідачем у копіях платіжні доручення від 16.10.2006р., 10.11.06р., 7.12.06р. та 12.11.07р. про оплату вартості електроенергії за спірний період на загальну суму 11616,35 грн.
Заперечення відповідача проти позову в частині основного боргу наведені у відзиві та описовій частині даного рішення, суд не приймає з огляду на наступне. Укладений сторонами договір реструктуризації заборгованості від 10.07.06 внаслідок невиконання його умов боржником -відповідачем у справі - припинив свою дію в порядку передбаченому цим же договором, відповідач не надав доказів оплати заборгованості за договором реструктуризації у період, що співпадає зі спірним періодом, і за таких умов позивач не позбавлений права в судовому порядку вимагати стягнення заборгованості. Передача одного з гуртожитків до комунальної власності міста, на що також посилається відповідач як на підставу заперечень проти позову, не є підставою для звільнення останнього від виконання умов договору, до якого не було внесено змін або дію якого не припинено. Наведене може бути підставою для пред'явлення відповідних вимог відповідачем до нового власника гуртожитку.
За таких обставин, оскільки заборгованість відповідача на суму 109593,07 грн. по оплаті за спожиту електроенергію підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги на цю суму в частині основного боргу підлягають задоволенню за змістом ст.ст. 11, 526 Цивільного кодексу України, в іншій частині цих вимог належить відмовити.
Заявлені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за спірний період вимоги про стягнення річних відсотків та інфляційних втрат до часу пред'явлення позову, підлягають задоволенню частково та становлять відповідно суми 2792,78 грн., 14090,68 грн.
У задоволенні позовних вимог в частині пені суд дійшов висновку про відмову у позові, з огляду на те, що споживачами електроенергії, заборгованість за яку є предметом спору, є мешканці гуртожитків - громадяни, щодо яких існує заборона нарахування та стягнення пені за несвоєчасне сплату житлово-комунальних послуг, в т.ч. за електроенергію відповідно до приписів Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”.
Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 126476,53 грн.
Щодо судових витрат, які підлягають сплаті за розгляд даної справи, та їх розподіл за наслідками судового розгляду між сторонами, суд зазначає наступне. Позивач при поданні позову сплатив 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито на суму 1348,30 грн., виходячи із заявленої ціни позову - 134821 грн.; у ході судового розгляду заявою від 19.11.09 збільшив позовні вимоги, в результаті чого вони становили загальну суму 146824,89 грн., не сплативши державне мито зі збільшеної суми позовних вимог. За таких обставин відповідно до приписів ст. 46 ГПК України недоплачену суму державного мита -119,95 грн. - належить стягнути з позивача.
Судові витрати сплачені позивачем та стягнуті з нього за результатами судового розгляду підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі пропорційно до суми задоволених позовних вимог, в іншій частині - судові витрати належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-3, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з дочірнього житлово побутового підприємства „УМЗ” ЗАТ „Ужгородського механічного заводу” (м. Ужгород, вул. Верещагіна,10, код 30015330) на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57; код 00131529) суму 126476,53 грн. (сто двадцять шість тисяч чотириста сімдесят шість грн.53 коп.), що включає основний борг, інфляційні втрати, річні відсотки, та у відшкодування судових витрат - 1366,41 грн. (одну тисячу триста шістдесят шість грн. 41 коп.)
2. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57; код 00131529) - у доход державного бюджету України 119,95 грн. ( сто дев'ятнадцять грн. 95 коп.) державного мита із зарахуванням його по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ушак І.Г.