Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "23" грудня 2009 р. Справа № 15/1578
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 17.11.2009р.,
від відповідача: Катаєва Д.Б. - представника за дорученням від 08.10.2009р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (с.Зарічани Житомирський район)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирприватінвест" (с.Двірець Житомирський район)
про стягнення 18933,28 грн.
В судовому засіданні 15.12.2009р. оголошувалась перерва до 23.12.2009р. у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 7097,98грн. основної заборгованості та 11835, 30 грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що кабінети №№25,28 за адресою: м.Житомир, пров. Меблевий, 3А використовувало ПП "Макрос Аудит". Відповідач замовив у ПП "Макрос Аудит" проведення аудиту перед податковою перевіркою і у разі укладення трьохстороннього договору мав намір оплатити проведення аудиту шляхом сплати боргу Приватного підприємства "Макрос Аудит" за оренду. В зв'язку з цим, відповідач просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача Приватне підприємство “Макрос Аудит”.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Розглянувши подане клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Приватне підприємство “Макрос Аудит” суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відповідачем не наведено правових підстав для залучення до справи ПП “Макрос Аудит” в якості третьої особи на стороні відповідача. Крім того, відповідачем не доведено факту існування правовідносин між третьою особою і відповідачем, та не вказано, яким чином рішення суду вплине на права та обов'язки ПП "Макрос Аудит", як того вимагають приписи ст.27 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2009 року між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Житомирприватінвест” (відповідач у справі) було укладено договір суборенди приміщення за № 7 (а.с.8).
Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач) бере у тимчасове оплатне користування нежитлове, повністю відремонтоване (євроремонт) приміщення (далі за текстом - приміщення) загальною площею 31 кв. м., яке розташоване за адресою: м.Житомир, провулок Меблевий, 3А, каб. № 25; 28.
Пунктом 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 774 ЦК України визначає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Пунктами 1.2., 1.3., 1.4. договору суборенди приміщення № 7 передбачено, що дане приміщення орендарю належить на правах оренди згідно договору № 10 від 02.01.2008 року; суборендар отримує одночасно право проходу до орендованого приміщення з 8:00 до 21:00 години щоденно, крім вихідних та святкових днів; приміщення передається в суборенду для розміщення ділового офісу.
Згідно з п. 2.1. договору суборенди приміщення № 7 від 02.01.2009р., суборендна плата складає 62,50 грн. (шістдесят дві гривні 50 копійок) за 1 квадратний метр (без урахування ПДВ) на місяць.
Термін дії договору встановлено з 02 січня 2009 року до 30 квітня 2009 року. (п. 6.1. договору суборенди приміщення №7 від 02.01.2009р.).
30.01.2009р. між підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ ”Житомирприватінвест” було укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди приміщення №7 від 02.01.2009р., відповідно до якої, сторони погодили викласти п. 1.1. та п. 1.2. договору № 7 від 02.01.2009р. в наступній редакції:
"1.1. Орендар передає, а суборендар бере у тимчасове оплатне користування нежитлове, повністю відремонтоване (євроремонт) приміщення (далі за текстом -приміщення) загальною площею 12 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Житомир, провулок Меблевий, 3А, каб. № 25.
2.1.Суборендна плата складає 75,75 грн. (сімдесят п'ять гривень 75 копійок) за 1 квадратний метр (без урахування ПДВ) на місяць”.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 до договору суборенди приміщення №7 від 02.02.2009р., дана угода діє з 01 лютого 2009 року.
Додатковою угодою № 2 до договору суборенди приміщення №7 від 02.01.2009р., підписаною між підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ ”Житомирприватінвест” 01.03.2009р., сторони виклали п. 1.1. договору № 7 суборенди приміщення від 02.02.2009р. у наступній редакції:
“1.1. Орендар передає, а суборендар бере у тимчасове оплатне користування нежитлове, повністю відремонтоване (євроремонт) приміщення (далі за текстом -приміщення) загальною площею 23 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Житомир, провулок Меблевий, 3А, каб. № 25."
Дана угода діє з 01 березня 2009 року( п. 2 додаткової угоди № 2 до договору суборенди приміщення №7 від 02.01.2009р.).
Згідно із частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 2.2. договору суборенди приміщення №7 від 02.01.2009 р. сторони погодили, що суборендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку на банківський рахунок орендаря не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після отримання рахунку на оплату послуг по оренді приміщення.
Позивачем у відповідності до п. 2.1 договору, були виставлені відповідачу рахунки на оплату суборендної плати за користування приміщенням та на оплату витрат за користування телефоном на загальну суму 7097,98 грн., із яких 6331,00грн. суборендна плата та 766,98грн. витрати за користування телефоном (а.с.11-15). Про факт отримання рахунків свідчить вчинений на них підпис керівника відповідача у графі “отримав рахунок”.
Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, виставлені рахунки не оплатив, а тому просить суд стягнути з відповідача 7097,98 грн. заборгованості по договору суборенди приміщення № 7 від 02.01.2009р. з урахуванням пені, яка згідно з розрахунком позивача становить 11835, 30грн.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір №7 суборенди приміщення від 02.01.2009р. (а.с.8).
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, у позивача виникло зобов'язання передати відповідачу приміщення (об'єкт оренди), а у позивача виникло зобов'язання прийняти приміщення у користування та здійснювати оплату за користування ними.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що обумовлені договором № 7 від 02.01.2009р. приміщення позивачем передано не було, акти приймання-передачі приміщення сторонами не підписувались, проте, наявні в матеріалах справи документи свідчать про зворотне.
Так, факт користування відповідачем орендованими приміщеннями підтверджується підписаними керівником відповідача та скріпленими печаткою ТОВ ”Житомирприватінвест” актами здавання-приймання виконаних послуг за січень, лютий, березень 2009 року (а.с.11, 12, 14), а також рахунками на оплату за надані послуги (а.с.11-15) та гарантійним листом від 11.06.2009р., яким відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем (а.с.17).
Крім того, як вбачається із змісту договору №7 суборенди приміщення від 02.01.2009р., умови щодо передачі орендованих приміщень на підставі актів приймання-передачі сторонами передбачено не було.
Таким чином, позивачем своє зобов'язання щодо передачі передбачених договором суборенди № 7 приміщень було виконано належним чином.
Натомість, відповідач свої зобов'язання по сплаті суборендних платежів не виконав. В порушення умов п. 2.2 договору №7 суборенди приміщення, відповідач оплату суборендних платежів не здійснив. Зокрема:
по рахунку №1 від 31.01.2009р. на суму 1937,50грн., відповідач оплату в строк до 06.02.2009р. не провів,
по рахунку №10 від 28.02.2009р. на суму 909,00грн., відповідач оплату в строк до 06.03.2009р. не провів,
по рахунку №20 від 31.03.2009р. на суму 1742,25грн., відповідач оплату в строк до 07.04.2009р. не провів,
по рахунку №29 від 29.04.2009р. на суму 1742,25грн., відповідач оплату в строк до 08.05.2009р. не провів.
Заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті суборендних платежів становить 6331,00 грн.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 6331,00грн. по сплаті суборендної плати суду не надав.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по суборендній платі в сумі 6331,00 грн. підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 766,98 грн. - компенсації на оплату витрат за користування телефоном задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору суборенди приміщення №7 від 02.01.2009р., компенсація витрат за користування телефоном передбачена не була.
Щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11835,30 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 пункту 5.1. договору суборенди № 7 від 02.01.2009р. сторони передбачили, що у випадку прострочення по сплаті суборендних платежів нараховується пеня в розмірі 1,0% від суми боргу за кожен день прострочення.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з наданого до матеріалів справи розрахунку суми пені (а.с.27), вказаний розрахунок здійснено позивачем без врахування положень ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Зважаючи на наведені норми, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 630,74грн., а саме:
за прострочення суборендної плати в розмірі 1937,50грн. по рахунку № 1 від 31.01.2009р., сума пені становить 226,13грн. за період з 07.02.2009р. по 07.08.2009р.,
за прострочення суборендної плати в розмірі 909,00грн. по рахунку № 10 від 28.02.2009р. сума пені становить 103,80грн. за період з 07.03.2009р. по 04.09.2009р.,
за прострочення суборендної плати в розмірі 1742,25грн. по рахунку № 20 від 31.03.2009р. сума пені становить 168,16грн. за період з 08.04.2009р. по 10.09.2009р.,
за прострочення суборендної плати в розмірі 1742,25грн. по рахунку № 29 від 24.04.2009р. сума пені становить 132,65грн. за період з 09.05.2009р. по 10.09.2009р.
Як суд зазначав вище, відповідно до п.5.1 договору суборенди приміщення від 02.01.2009р. сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату лише суборендних платежів, а не за прострочку сплати компенсаційних витрат на телефон. З умов договору неможливо зробити висновок, що оплата компенсаційних витрат на телефон відноситься до суборендних платежів.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 630,74 грн. У стягненні пені в сумі 11204,56грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підтверджуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6331,00грн. основної заборгованості та 630,74грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 549 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю “Житомирприватінвест” (Житомирський район, с. Двірець, вул. Петровського 105, ідентифікаційний код 33732868)
на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (12440, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):
- 6331,00грн. основної заборгованості;
- 630,74грн. пені;
- 69,62грн. витрат по сплаті державного мита;
- 86,78грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
3.В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1- в справу,
2,3- сторонам.