справа № 2а-7091/09/0670
категорія 2.11.3
07 грудня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М.,
при секретарі - Чудовській Ю.Ф.
з участю представників позивача Кочин Т.М.
Кулик Т.Б.
представників відповідачів Галіцької Р.Д.
Корзун О.М.
Дідик Т.І.
Каленського О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал"
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що в період з 18травня по 30 червня 2009 року працівниками Коростеньскої ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Астрал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2007 року по 31.03.2009 р., про що був складений акт № 273/23-01/31231687 від 7.07.2009 року. За наслідками перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення 0000822301/1 від 11.09.2009 р., 0000812301/0 від 11.09.2009 р., 0000802301/1 від 11.09.2009 р., з якими позивач не погоджується і просить їх скасувати.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позовних вимог, просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 18 травня по 30 червня 2009 року працівниками Коростеньскої ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Астрал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2007 року по 31.03.2009 р., про що був складений акт № 273/23-01/31231687 від 7.07.2009 року, в якому зафіксовані наступні порушення:
-- п.18.3 ст.18, п.6.1. ст.6, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7, пп.8.7.1. п.8.7. ст.8, п.16.4 ст.16 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" - завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 2018053 грн., у тому числі :
за півріччя 2007 року-4038 грн.;за 3 квартали 2007 р.-10370 грн.;за 2007 рік -754013 грн.;за 1 квартал 2008 р.-760187 грн.;за півріччя 2008 р. - 766285 грн.;за 3 квартали 2008 р.- 779178 грн.;за 2008 рік -2012182 грн.;за 1 квартал 2009 р.- 2018053 грн.
та завищено суму переплати по податку на прибуток на загальну суму 313893 грн., в тому числі за 2 квартал 2007 р.-6206 грн.; за 3 квартал 2007 р.-27126 грн., за 4 квартал 2007 р.-60260 грн., за 2 квартал 2008 р.-33100 грн., за 3 квартал 2008 р.-73100 грн., за 4 квартал 2008 р.-114101 грн.
-- Пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - занижено податок на додану вартість на суму 113070 грн., у тому числі: за січень 2007 р.-29341 грн., за лютий 2007 р.- 23565 грн., за березень 2007 р.- 41700 грн., за травень 2007 р. -11482 грн., за вересень 2007 р.- 6982 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 34888 грн., в тому числі за червень 2007 р.-26026 грн., за серпень 2007 р.-8862 грн.
На підставі акту перевірки були винесені наступні податкові повідомлення -рішення:
1. № 0000822301/1 від 11.09.2009 р. про зменшення ТОВ "Астрал" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 34888 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 17444 грн.
2. № 0000812301/0 від 11.09.2009 р., яким визначено ТОВ "Астрал" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169605 грн., у тому числі 113070 грн. за основним платежем та 56535 грн. штрафних/фінансових / санкцій.
3. № 0000802301/1 від 11.09.2009 р. , яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 463381 грн., у тому числі за основним платежем 313893 грн. та 149488 грн. штрафних/фінансових/ санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Щодо зменшення ТОВ "Астрал" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слід зазначити наступне.
Вказане рішення прийняте на підставі пп." б" пп.4.2.2. ст.4, п.17.1.3. ст.17 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та встановлено порушення пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість".
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем саме пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", так як питання бюджетного відшкодування врегульовані в п.7.7 ст.7 вказаного Закону, яким визначений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до пп. 7.7.1. вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вбачається з акту перевірки / аркуш 35 акту/ правильність заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ за червень 2007 року вже була предметом попередньої перевірки / акт 65/23-01/31231619 від 31.08.2007 року/. При цьому сума ПДВ, вказана в таблиці / 30500 грн./ суперечить сумі, вказаній відповідачем під час даної перевірки /34888 грн./ Такі розбіжності відповідачем не оговорені та не роз'яснені.
Відповідач стверджував, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на суму 8862 грн. / аркуш акту 34,51/. Проте позивачем таке відшкодування в серпні 2007 року не заявлялось. Даний факт також засвідчується і додатком 6 до акту перевірки.
Також слід зазначити, що в оскаржуваному повідомленні-рішенні відповідачем взагалі вказано, що позивачем відшкодування було заявлено не у серпні, а у вересні 2007 року.
Суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вимог п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не визначив первинні документи, на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність фактів порушення завищення бюджетного відшкодування на суму 34888 грн.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем порядку бюджетного відшкодування ПДВ, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000822301/1 від 11.09.2009 р. слід визнати недійсним та скасувати.
Щодо визначення ТОВ "Астрал" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169605 грн., у тому числі 113070 грн. за основним платежем та 56535 грн. штрафних/фінансових / санкцій слід зазначити наступне.
Відповідач при проведенні перевірки встановив, що позивачем безпідставно до складу податкового кредиту включені витрати по сплаті податку, понесені при отриманні робіт з ремонту приміщень від ПП "Лері" та ПП ОСОБА_1., які не призначаються для використання в господарській діяльності товариства, тобто позивачем було занижено податок на додану вартість на суму 113070 грн.
Суд вважає, що даний висновок відповідача є помилковим.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що позивач отримав від ПП "Лері" та ПП ОСОБА_1. послуги з ремонту приміщень, які йому належать.
Вказаний факт засвідчується: по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_1:
-- копією акту приймання-здачі виконаних робіт від 30.01.2007 р. /ПП ОСОБА_1/ на суму 176048,15 грн., в т.ч. ПДВ 29341,36 грн., податковою накладною № 30/01-03 від 30.01.2007 року на суму 176048,15 грн., в т.ч. ПДВ 29341,36 грн., платіжним дорученням № 28295 від 21.02.2007 року про перерахування позивачем ПП ОСОБА_1 за послуги 176048,15 грн.; рахунком № 29 від 28.02.2007 р. про вартість послуг ПП ОСОБА_1. на суму 141391,80 грн., в т.ч. ПДВ 23565,30 грн., копією акту приймання-здачі виконаних робіт від 28.02.2007 р. на суму 141391,80 грн., в т.ч. ПДВ 23565,30 грн., податковою накладною № 28/02-11 від 28.02.2007 року на суму 141391,80 грн., в т.ч. ПДВ 23565,30 грн., платіжним дорученням № 28618 від 2.04.2007 року про перерахування позивачем ПП ОСОБА_1 за послуги 141391,80 грн.; копіями актів приймання-здачі виконаних робіт від 6.03.2007 р. на суму 70200 грн., в т.ч. ПДВ 11700 грн. та від 12.03.2007 р. на суму 180000 грн., в т.ч. ПДВ 30000 грн., податковою накладною № 06/03-01 від 6.03.2007 року на суму 70200 грн., в т.ч. ПДВ 11700 грн., податковою накладною № 12/03-05 від 12.03.2007 р. на суму 180000 грн., в т.ч. ПДВ 30000 грн., платіжним дорученням № 28839 від 3.05.2007 року про перерахування позивачем ПП ОСОБА_1 за послуги 250200 грн.
По взаємовідносинах з ПП "Лері":
-- актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2007 року на суму 165000 грн., в т.ч. ПДВ 27500 грн.; податковою накладною № 160507/1 від 16.05.2007 р. на суму 165000 грн., в т.ч. ПДВ 27500 грн.; локальним кошторисом № 2-1-1 на ремонт приміщення складів; довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2007 року на суму 60048 грн., в т.ч. і ПДВ 10008 грн.,податковою накладною № 070627-02 від 27.06.2007 р. на суму 60048 грн., в т.ч. ПДВ 10008 грн.,актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 р., податковою накладною № 070828-01 від 28.08.2007 р. на суму 27826,80 грн., в т.ч. ПДВ 4637,80 грн.; локальним кошторисом № 030 на ремонт приміщення складів; актом №62 приймання виконаних робіт за серпень 2007 р., податковою накладною № 070830-01 від 30.08.2007 р. на суму 25345,20 грн., в т.ч. ПДВ 4224,20 грн., актом № 070914-01 приймання виконаних робіт за вересень 2007 р., податковою накладною № 070914-01 від 14.09.2007 р. на суму 41894,40 грн., в т.ч. ПДВ 6982,40 грн., платіжними дорученнями № 29280 від 3.07.2007 р. на суму 165000,77 грн., № 29409 від 19.07.2007 р. на суму 60048 грн., № 198 від 28.08.2007 р. на суму 27826,80 грн., № 288 від 6.09.2007 р. на суму 25345,20 грн., № 446 від 26.09.2007 р. на суму 41894,40 грн.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Крім цього у главі 63 ЦК України не зазначено якими саме документами повинно підтверджуватись надання послуг, а тому у Відповідача були відсутні підстави обмежувати право підприємства щодо оформлення документів про виконання договору шляхом невизнання наданого на перевірку акту прийому - передачі та вимагання інших документів, обов'язок ведення яких не встановлений бухгалтерським та податковим обліком.
За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо підтвердження валових витрат позивача у спірний період наданими первинними документами бухгалтерського обліку і, відповідно, правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат по оплаті будівельно-ремонтних послуг.
Не можуть бути взяті до уваги і доводи відповідача щодо не доведення позивачем факту наявності у підприємств, що надавали будівельні послуги, відповідних ліцензій на здійснення вказаної діяльності, оскільки встановлення зазначених фактів не входить до предмету доказування у даній справі (предметом спору є правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по оплаті будівельно-ремонтних послуг).
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Викладене спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість при придбані будівельно-ремонтних послуг.
Також є безпідставними твердження відповідача про незаконність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ через те, що ПП "Лері" та ПП ОСОБА_1. відсутні за юридичною адресою, не звітуються перед податковим органом.
Судом встановлено, що ПП "Лері" та ПП ОСОБА_1. на дату складання податкових накладних було зареєстровано в якості суб'єктів підприємницької діяльності, їх державна реєстрація не скасовувалась, підприємство та приватний підприємець володіли статусом платника податку на додану вартість. Відтак слід вважати, що спірна сума ПДВ віднесена позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (Далі - закон № 334):
матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів;
нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).
Абзацем 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.).
Вищевикладені положення свідчать, що до валових витрат відносяться лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд вважає, що послуги від ПП "Лері" та ПП ОСОБА_1. позивачем були використані в господарській діяльності і підтверджені належно оформленими документами бухгалтерського обліку.
Тому, за обставин, коли витрати по сплаті податку підтверджені належно оформленими податковими накладними, послуги використані в господарській діяльності ТОВ "Астрал", порушення позивачем вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не вбачається, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення № 0000812301/0 від 11.09.2009 р., яким визначено ТОВ "Астрал" податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 169605 грн., у тому числі 113070 грн. за основним платежем та 56535 грн. штрафних/фінансових / санкцій суд визнає недійсним і скасовує.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000802301/1 від 11.09.2009 р. , яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 463381 грн., у тому числі за основним платежем 313893 грн. та 149488 грн. штрафних/фінансових/ санкцій, слід зазначити наступне.
ТОВ "Астрал" 28.08.2007 року уклав імпортний контракт № 136 з фірмою "WESTAN GROUP LTD" на придбання хлібопекарського обладнання на суму 4953635,84 грн. і 100% вказаної суми віднесло до валових витрат.
Судом встановлено, що згідно даних з вказаного контракту фірма "WESTAN GROUP LTD" має юридичну адресу : 33 New Road, Upper Flat, Belize Citi, C. A. Belize, тобто зареєстрована в Белізі, який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 77-р віднесений до офшорних зон.
Відповідно до п.18.3. ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).
Таким чином, суд вважає правомірним висновок контролюючого органу про безпідставність включення позивачем до валових 100 % витрат по придбанню у фірми "WESTAN GROUP LTD" хлібопекарського обладнання, внаслідок чого були завищені валові витрати в 4 кварталі 2007 році на суму 737391 грн.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про розташування фірми "WESTAN GROUP LTD" в Латвії, так як відповідно до контракту, специфікації до контракту, виписками з банку юридична адреса фірми знаходиться в Белізу.
Розташування банку, в якому має рахунок "WESTAN GROUP LTD", в Латвії не впливає на правомірність дій відповідача, так як в п.18.3 ст.18 вищевказаного Закону мається на увазі офшорний статус нерезидента, а не його банку.
Щодо порушення, передбаченого пп.7.3.3 п.7.3. ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" / операції із розрахунками в іноземній валюті/ слід зазначити наступне.
При проведенні перевірки відповідач зазначив, що в порушення вимог пп.7.3.3 п.7.3. ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до складу валових витрат безпідставно включено балансову вартість реалізованої іноземної валюти згідно бухгалтерської проводки Д-т 94 К-т 50 на загальну суму 1233931 грн., що надійшла на валютні рахунки від нерезидента "WALTER-A L.L.C.", яка є недіючою відповідно до кредитних договорів № 100 від 1.10.2001 р. та № 101 від 21.05.2002 р.
В Україні є два фактично відокремлених види обліку: податковий та бухгалтерський.
Об'єкт оподаткування визначається на підставі податкового обліку.
Факти отримання та повернення кредиту не відображаються в податковому обліку, а відображаються тільки в бухгалтерському (пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) передбачає, що не включаються до складу валового доходу й не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів).
Підпункт 5.3.9 Закону встановлює, що віднесення до складу валових витрат відбувається тільки у разі підтвердження документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Наведені положення дозволяють зробити висновок, що курсові різниці не можна відносити до складу валових витрат: вони пов'язані з отриманням i поверненням фінансового валютного кредиту, а ці операції не знаходять відображення в податковому обліку; відповідно курсові різниці як похідні цих операцій не можуть підтверджуватися тими документами податкового обліку, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачає чинне законодавство.
Пункт 7.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» врегульовує питання оподаткування тільки розрахункових операцій (на що недвозначно вказує й сама назва пункту - «Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті»).
Так, пп. 7.3.1 стосується операцій «у зв'язку з продажем», та дає визначення «балансової вартості іноземної валюти» як вартості валюти, отриманої у зв'язку з продажем.
Тобто, Закон визначає «балансову вартість іноземної валюти» лише для операцій продажу:
• підпункт 7.3.2 врегульовує витрати «у зв'язку з придбанням товарів»;
• підпункт 7.3.3 стосується заборгованості, яка відображається в податковому обліку (тобто яка виникає у зв'язку з продажем або придбанням товарів - див. попередні підпункти);
• підпункт 7.3.6 з метою оподаткування оперує «балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості» стосовно тільки валюти, отриманої у зв'язку з продажем (балансова вартість іноземної валюти), а щодо «заборгованості» - то тільки тією, яка відображається в податковому обліку.
Отже, курсові різниці для цілей оподаткування можуть обраховуватися лише у разі операцій, які прямо відображаються в податковому обліку (тобто прямо впливають на величину валового доходу або валових витрат підприємства).
Саме тому наказом ДПА України від 12.06.2000 р. № 306, зареєстрованим у Мін'юсті 03.07.2000 р. за № 380/4601, встановлено (у Порядку складання декларації про прибуток підприємства):
«Різниця за результатами перерахунку заборгованості в іноземній валюті відображається (в декларації) за умови відображення в податковому обліку основної суми такого боргу».
З огляду на викладене вище слід зробити висновок, що курсові різниці за валютними фінансовими кредитами не обліковуються в податковому обліку через відсутність у ньому бази для їх нарахування. Отже, вони не включаються й до складу валових витрат або валових доходів відповідно.
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" /п.7.3. ст.7/ регулюється оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті
Пунктом 7.3.1. передбачено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, i не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту. Пунктом 7.3.2. визначено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, i не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.3.3. будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), i не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду
Згідно до пп. 7.3.6. з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.
Оскільки використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється тільки на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України, проведення операцій із «розрахунками в іноземній валюті» відбувається між резидентами i нерезидентами та здійснюється в безготівковій формі.
Виконання операцій із розрахунками в іноземній валюті врегульовано Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94 (з подальшими змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 1 виручка (Згідно з пп. 7.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті)». - Зауваження Авт.) резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Згідно до статті 2 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України».
Вищеназваний Закон України оперує термінами: «виручка», «експорт», «імпорт».
Виручка однозначно стосується операцій, пов'язаних з продажем.
Визначення термінів «експорт» та «імпорт» подано в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII.
Відповідно до цього Закону експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Тобто терміни «експорт», «імпорт» однозначно передбачають проведення операцій купівлі-продажу, а не операцій кредитування.
Отже, розгляд чинного законодавства приводить до висновку щодо неправомірності врахування курсових різниць за валютними фінансовими кредитами для цілей оподаткування.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові доходи або валові витрати визнаються лише за такими подіями:
пп.11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: • або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; • або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
пп.11.3.1. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: • або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; • або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку...»
Таким чином жодна із зазначених подій за кредитами не відбувається. Отже, i з огляду на це немає підстав для віднесення розглядуваних курсових різниць до складу валових витрат або доходів підприємства відповідно.
Слід зазначити, що відповідач в акті перевірки зазначив бухгалтерську проводку не в розрізі субрахунків, хоча реально в бухобліку позивача визначена проводка Д-т 94.5 К-т 50.2 і відповідно до неї нарахована не балансова вартість реалізованої іноземної валюти, а саме сума перерахованої у відповідності до п.7.3. вказаного Закону заборгованості балансової вартості валюти по отриманих кредитах в іноземній валюті /курсова різниця/.
Безпідставним є твердження відповідача про те, що фірма "WALTER-A L.L.C." є недіючої і це впливає на порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, так як кредитні угоди між вказаним підприємством та позивачем є дійсними і в судовому порядку недійсними не визнані.
Таким чином податкове повідомлення-рішення № 0000802301/1 від 11.09.2009 р. в частині встановлення завищення ТОВ "Астрал" валових витрат в сумі 1233931 грн. балансової вартості іноземної валюти є недійсним і його слід скасувати в цієї частині.
Щодо висновку відповідача про завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 46731 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Судом встановлено , що послуги від ПП "Лері" та ПП ОСОБА_1. позивачем були використані в господарській діяльності і вони підтверджені належно оформленими документами бухгалтерського обліку.
Тому, за обставин, коли витрати позивача, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, підтверджені належно оформленими документами бухгалтерського обліку, порушення позивачем вимог підпункту 8.7.1. пункту 8.7. статті 8 Закону України "Про поподаткування прибутку підприємств" не вбачається, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення № 0000802301/1 від 11.09.2009 р. в частині встановлення завищення ТОВ "Астрал" амортизаційних відрахувань в сумі 46731 грн. суд визнає недійсним і скасовує.
Щодо висновку відповідача про завищення суми переплати по податку на прибуток на 313893 грн. слід зазначити наступне.
18.05.2009 року позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток за 1 квартал 2007 р., півріччя 2007 р., 3 квартали 2007 р., за 2007 р., 1 квартал 2008 р., півріччя 2008 р., 3 квартали 2008 р., за 2008 р.
Судом встановлено, що в порушення п.11.1 ст.11, п.16.4.ст.16 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток: за 2 квартал 2007 р-на 6206 грн., за 3 квартал 2007 р. - на 27126 грн., за 4 квартал 2007 р. - на 60260 грн., за 2 квартал 2008 р. - на 33100 грн., за 3 квартал 2008 р. - на 73100 грн., за 4 квартал 2008 р. на 114101 грн.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі самостійного виявлення платником податків помилок у раніше поданій податковій звітності, платник має право подати уточнюючий розрахунок.
В уточнюючому розрахунку до декларації з податку на прибуток відображаються виправлення до показників декларацій, сума виправленого податкового зобов'язання звітного періоду, при розрахунку якого виявлена помилка та сума недоплати або переплати, нарахованої у зв'язку з виправленням помилки.
Відповідно до вищевказаного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені діючим законодавством.
Декларація з податку на прибуток заповнюється наростаючим підсумком. Але сума сплати звітного періоду / рядок 14/ зменшується на нараховану та сплачену суму податкового зобов'язання за попередній період / рядок 15/.
Крім того, п.5 Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України 5.12.2008 року за № 761 визначено, що уточнений розрахунок подається за звітний податковий період, у якому виявлено помилки. Якщо помилки виявлені в 1 кварталі, то уточнений розрахунок подається за 1 квартал, якщо помилки виявлені у 2 кварталі, то за півріччя, якщо у 3 кварталі, то за три квартали, якщо у 4 кварталі, то за рік.
Позивачем за даними декларацій з податку на прибуток за 2007 та 2008 роки податкове зобов'язання становить 226474 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2007 р. - 6206 грн., 2 квартал 2007 р. - 20920 грн., за 3 квартал 2007 р. - 33134 грн., за 4 квартал 2007 р. - 40552 грн., за 1 квартал 2008 р. - 33100 грн., за 2 квартал 2008 р. - 40000 грн., за 3 квартал 2008 р. - 41001 грн., за 4 квартал 2008 р. 11561 грн.
18.05.2009 року підприємством подані уточнюючі розрахунки на зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток: за 1 квартал 2007 р. переплата 6206 грн., за півріччя 2007 р. - переплата на 27126 грн., за 3 кварталу 2007 р. - на 60260 грн., за 2007 р. - переплата на 100812 грн., за 1 квартал 2008 р. - на 33100 грн., за півріччя 2008 р. - на 73100 грн., за 3 квартали 2008 р. на 114101 грн., за 2008 рік переплата 125662 грн.
Виходячи з вищевикладеного, позивачем за 2007 рік нарахована сума податкового зобов'язання за 2007-2008 роки становить 226474 грн., а згідно уточнюючих розрахунків знято суму податкового зобов'язання в розмірі 540367 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання на суму 313893 грн.
Таким чином висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем суми переплати по податку на прибуток на 313893 грн. є правомірними.
Позивач має право на відшкодування за рахунок Державного бюджету України понесені судові витрати в сумі 6 грн.80 коп.
Керуючись Законами України „Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" , ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000822301/1 від 11.09.2009 р. про зменшення ТОВ "Астрал" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 34888 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 17444 грн.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000812301/0 від 11.09.2009 р., яким визначено ТОВ "Астрал" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169605 грн.
Визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000802301/1 від 11.09.2009 р. в частині встановлення завищення ТОВ "Астрал" амортизаційних відрахувань в сумі 46731 грн. та в частині завищення валових витрат в сумі 1233931 грн. балансової вартості іноземної валюти.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Відшкодувати ТОВ "Астрал" з Державного бюджету України 6,80 грн. понесених судових витрат.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький
Повний текст постанови виготовлено: 11 грудня 2009 р.