Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "22" грудня 2009 р.Справа № 18/1708
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Усик І.В., довіреність №331 від 22.12.2009р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистрибьюшин" (м.Севастополь)
до Дочірнього підприємства Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" (м.Житомир)
про стягнення 67 772,43грн.,
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 67772,43грн., з яких: 64647,02грн. основний борг, 388,12грн. 3% річних та 2737,29грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали господарського суду від 10.11.2009р. надав довідку про те, що станом на 22.12.2009р. сума основного боргу не змінилась.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні; повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.25).
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "Еллада-Дистрибьюшин" (Постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" (Покупець, відповідач) були укладені договори поставки №JIT 00160824 від 27.06.09, №JIT 00160822 від 27.06.09 та №JIT 00162767 від 14.07.09 (а.с.11-14), за умовами яких постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (п.1.1 договорів).
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Поставка товару здійснюється партіями (п.2 договорів).
На виконання умов даних договорів, згідно видаткових накладних №JIT 00160824 від 27.06.09, №JIT 00160822 від 27.06.09 та №JIT 00162767 від 14.07.09 (а.с.11-14), позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 64647,02грн.
Пунктом 4 договорів сторони встановили, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 (п'яти) днів з моменту одержання товару.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 64647,02грн., яка на дату розгляду справи не змінилась.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 43707,80грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 388,12грн. 3% річних та згідно п. 5 договорів 2737,29грн. пені.
Відповідно до ч.1 ст.546 та ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язань, при цьому, згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.5, 6), вважає, що річні та пеня нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 388,12грн. 3% річних та 2737,29грн. пені.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок річних те пені не спростував. Наявність заборгованості в сумі 64647,02грн. не заперечується відповідачем.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 67772,43грн., з яких: 64647,02грн. сума основного боргу, 388,12грн. сума 3% річних та 2737,29грн. сума пені.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549,610,611, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" (м.Житомир, вул.Лесі Українки, 33; код ЄДРПОУ 32520095)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистрибьюшин" (м.Севастополь, смт.Кача, вул.Первомайська, 10; код ЄДРПОУ 35526000):
- 64647,02грн. основного боргу;
- 388,12грн. 3% річних;
- 2737,29грн. пені;
- 677,72грн. витрати по сплаті державного мита;
- 236,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СуддяСоловей Л.А.
Віддрукувати 3прим:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу