ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 травня 2018 року № 826/4838/18
Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві та просить суд зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у місті Києві звернутися до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві з поданням про повернення з Державного бюджету України на користь громадянки України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; паспорт серії НОМЕР_4, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України у місті Києві 05 листопада 2004 року) помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 772,48 гривень при придбанні квартири АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 20 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І.. зареєстрованого в реєстрі за № 403.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 20 березня 2017 року на підставі Договору купівлі-продажу позивачем придбано у власність квартиру АДРЕСА_1.
Перед посвідченням Договору ОСОБА_1 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що становить 11 772,48 гривень.
Проте вказаний збір, на думку позивача, сплачено помилково, оскільки житло вона придбавала вперше, а відтак не повинна була проводити таку оплату.
Відповідною ухвалою суду від 28 березня 2018 року відкрито провадження у справі №826/4838/18, визначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Одночасно встановлено відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та для надання відзиву на позовну заяву чи заяви про визнання позову та позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Згідно зі статтею 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
16 квітня 2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про заміну неналежного відповідача у справі на належного. Разом з тим, виходячи із заявлених позовних вимог суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки належним відповідачем у справі є саме Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у місті Києві на розрахунковий рахунок якого сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості квартири, що становило 11 772,48 гривень.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
20 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт», від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал» з однієї сторони та громадянкою України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; паспорт серії НОМЕР_4, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України у місті Києві 05 листопада 2004 року) з іншої сторони укладено Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1, сплативши вартість квартири у розмірі 1 177 248,15 гривень.
Договір купівлі-продажу квартири посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І та зареєстровано в реєстрі за № 403.
Перед посвідченням Договору ОСОБА_1 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що становило 11 772,48 гривень.
Як з'ясувалось у подальшому, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування було сплачено помилково, оскільки ОСОБА_1 придбавала житло вперше, а відтак не повинна була проводити таку оплату.
Підтвердженням того, що ОСОБА_1 придбала житло вперше слугує Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником ? частини квартири АДРЕСА_2. Право власності на зазначену квартиру набуто внаслідок укладення Договору дарування, а не придбання за договором купівлі-продажу.
Однак, наявність частки квартири, право власності на яку набуто внаслідок дарування, не свідчить про обов'язок позивача зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі квартири АДРЕСА_1, оскільки мав місце факт першого придбання житла.
З метою отримання документального підтвердження придбання нерухомого майна вперше, адвокатом Агафоновим А.В. в інтересах позивача подано заяву до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Проте у наданні запитуваної інформації адвокату відмовлено, що підтверджено копіями листів, які долучено до матеріалів справи.
При зверненні до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві з поданням щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування адвокат отримав відмову, оскільки офіційні джерела інформації, які б підтверджували, що житло придбане вперше, відсутні. Вказану відмову оформлено листом від 02 березня 2018 року № 11506/09.
Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з позовом з метою захисту та відновлення своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97 (далі - Закон).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок №1740).
За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Поряд з цим, пунктом 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-1, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється з відповідного рахунку за надходженням відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.
З долученого до матеріалів справи копії Договору купівлі-продажу квартири, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 403, вбачається, що позивачем дійсно 20 березня 2017 року придбано квартиру АДРЕСА_1.
Факт сплати ОСОБА_1 перед посвідченям Договору купівлі-продажу квартири збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що становило 11 772,48 гривень, підтверджено долученою до матеріалів справи копією квитанції № НОМЕР_2 від 20 березня 2017 року.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яку позивачем долучено до матеріалів справи, вбачаються відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке набуто на підставі Договору купівлі-продажу, а також право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2, яке набуто на підставі договору дарування.
Однак, дарування, успадкування, приватизація (безоплатна передача) не є «придбанням житла» у розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Інші відомості про придбання позивачем житла відсутні.
Разом з тим, відповідачем не надано заперечень і доказів, які б спростували вказані твердження позивача та надані ним докази.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач вперше придбала житло, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 151 Порядку № 1740 є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як встановлено судом, вказані кошти позивачем було сплачено, оскільки на час придбання житла позивачем, чинне законодавство не визначало механізму звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій на придбання громадянами житла вперше.
Однак відсутність такого механізму не може бути перешкодою для реалізації громадянами своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, чинним законодавством передбачено механізм повернення помилково або надміру сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Враховуючи те, що позивач в силу Закону була звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше, однак фактично сплатила цей збір у розмірі 11 772,48 гривень, суд, дійшов висновку про те, що така сплата здійснена позивачем помилково, а тому сплачені кошти підлягають поверненню.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
При цьому, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частини четверта статті 55 Конституції України).
Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Тобто, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, можу здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Серед повноважень суду відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено також, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, враховуючи те, що суду доведені обставини сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 772,48 гривень, який не підлягав сплаті у зв'язку із придбанням житла у власність вперше, та беручи до уваги відмову Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві у поверненні помилково сплаченого збору, суд вважає наявними правові підстави для задоволення вимог позивача шляхом зобов'язання відповідача звернутися до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві з поданням про повернення з Державного бюджету України на користь громадянки України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; паспорт серії НОМЕР_4, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України у місті Києві 05 листопада 2004 року) помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 772,48 гривень при придбанні квартири АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 20 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. зареєстрованого в реєстрі за № 403.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача сформувати подання до ГУ ДКС у місті Києві про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати позивача у сумі 704,80 гривень, сплачені згідно з квитанцією від 20 березня 2018 року № 0985611601, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у місті Києві звернутися до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві з поданням про повернення з Державного бюджету України на користь громадянки України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; паспорт серії НОМЕР_4, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України у місті Києві 05 листопада 2004 року) помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 772,48 гривень при придбанні квартири АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 20 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І.. зареєстрованого в реєстрі за № 403.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; паспорт серії НОМЕР_4, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України у місті Києві 05 листопада 2004 року) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 40375920, 03680, місто Київ, вулиця Антоновича, 70) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 гривень.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда