ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 травня 2018 року № 826/4667/18
Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві) та просить суд:
- визнати дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких О.О. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 55843386 від 21 лютого 2018 року неправомірними;
- скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких О.О. про відкриття виконавчого провадження № 55843386 від 21 лютого 2018 року;
- визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудика В.В. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 55843492 від 23 лютого 2018 року неправомірними;
- скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудика В.В. про відкриття виконавчого провадження № 55843492 від 23 лютого 2018 року;
- стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві незаконно стягнуті кошти в сумі 7 684, 31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 березня 2018 оку отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 лютого 2018 року № 55843386 головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві витрат на проведення виконавчих дій у сумі 116, 82 грн.
У цей же день позивач отримала також постанову від 23 лютого 2018 року № 55843492 державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудика В.В. про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 207 711, 05 грн.
Підставою для винесення обох постанов стала постанова ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві № 34128763 від 15 грудня 2014 року, винесена у зв'язку з виконанням рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року про стягнення на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 загальної суми заборгованості по кредиту та відсотках за кредитним договором № 303-Ф/07 від 19 грудня 2007 року у розмірі 2 077 110, 53 грн.
Посилаючись на те, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року виконано ще у травні 2014 року шляхом зміни способу виконання судового рішення та фактичної передачі восьми машиномісць у підземному паркінгу, належних боржнику ОСОБА_4 на праві власності, в рахунок погашення банківського боргу за кредитним договором, у якому позивач виступала поручителем, а також на те, що ОСОБА_1 була виведена з виконавчого провадження як боржник і не має відношення до кредиту ОСОБА_4, позивач вважає, що оскаржувані постанови державних виконавців про відкриття виконавчого провадження є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, позивач стверджує, що внаслідок незаконних дій державних виконавців з неї було примусово списано усі кошти з карткового рахунку в сумі 7 684, 31 грн., які вона просить стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва.
Ухвалою суду від 18 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, а також відзив на позов. Крім того, відповідачу роз'яснено положення пункту 12 частини дев'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб'єкту владних повноважень як стороні, відповідач може отримати лише безпосередньо у суді.
Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило, які і інших заяв, клопотань або документів, які б стосувалися розгляду даної справи.
Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно зі статтею 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оцінивши у письмовому провадженні подані сторонами документи і матеріали, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» в солідарному порядку загальну суму заборгованості по кредиту та відсотках у розмірі 252 541 долар США 73 центи, що становило 1 997 605, 08 грн., та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів у розмірі 78 595, 45 грн., та судові витрати по 910 грн. з кожного відповідача. Звернуто стягнення на предмет застави відповідно до договору про заставу цінних паперів (облігацій) від 19 грудня 2007 року, - іменні безпроцентні цільові облігації, що на праві власності належать ОСОБА_1 у кількості 173 штуки, номінальною вартістю цінних паперів 916 900 грн., заставною вартістю 1 754 269 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції від 22 жовтня 2010 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2011 року залишені без змін.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2013 року змінено спосіб виконання рішення суду від 22 жовтня 2010 року шляхом звернення стягнення на вісім машиномісць у підземному паркінгу, за адресою: АДРЕСА_2 власником яких є ОСОБА_4
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві ОСОБА_5 від 15 квітня 2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3080-1/10, виданого 15 листопада 2011 року, посилаючись на те, що виконати рішення суду у спосіб, ним встановлений, немає можливості, оскільки звернення стягнення на майно, що визначено рішенням суду, вже було здійснено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2014 року залишено без задоволення скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» на дії старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві ОСОБА_5 щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого листа, виданого 15 листопада 2011 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_4
Зазначена ухвала Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2014 року залишена без змін хвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року.
Зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року виконано боржником у повному обсязі. Такі ж обставини встановлені в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2015 року, відповідно до якої залишено без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року про відмову у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (процентів за інший період та неустойки).
Вказаною ухвалою суду встановлено, що стягнута за рішенням суду від 22 жовтня 2010 року заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 2 076 200, 53 грн. погашена відповідачем ОСОБА_4 у повному обсязі. Крім того, апеляційний суд зробив висновок, що станом на час прийняття постанови державного виконавця від 15 квітня 2014 року (постанова про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3080-1/10) рішення суду від 22 жовтня 2010 року вже було виконане у повному обсязі.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач зверталася до Печерського районного суду міста Києва із скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 50265964 у примусовому виконанні рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року у справі № 2-3080-1/10 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.
Предметом спору стала постанова державного виконавця від 24 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» суми у розмірі 2 077 110, 53 грн. за виконавчим листом, виданим 15 листопада 2011 року.
Ухвалою Печерського районного суду місті Києва від 06 жовтня 2017 року скаргу позивача задоволено, визнано дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції ОСОБА_6 при винесенні постанови від 24 лютого 2016 року неправомірними, постанову скасовано, зобов'язано державного виконавця вирішити питання щодо повернення виконавчого листа, виданого 15 листопада 2011 року до суду, який його видав.
Крім цього, скасовано також постанову державного виконавця від 19 вересня 2012 року про накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1, оголошення заборони на його відчуження у виконавчому проваджені № 34128763.
Зазначена ухвала Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року залишена без змін судом апеляційної інстанції та набрала законної сили.
Як вбачається з оскаржуваних постанов у даній справі № 826/4667/18 виконавчі провадження відкриті державними виконавцями:
- 21 лютого 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 116,82 грн. (за постановою № 34128763 від 22 грудня 2014 року);
- 23 лютого 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 207 711, 05 грн. (за постановою № 34128763 від 15 грудня 2014 року).
Разом з тим, як встановлено судом, рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2011 року, виконано боржником у повному обсязі у спосіб, який визначено ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2013 року, на загальну суму 2 077 110, 53 грн.
У подальшому у зв'язку з фактичним виконанням боржником судового рішення від 22 жовтня 2014 року та добровільною передачею 8 машиномісць у підземному паркінгу, за адресою: АДРЕСА_2 власником яких є ОСОБА_4, в рахунок погашення банківського боргу, постановою старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві ОСОБА_5 від 15 квітня 2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3080-1/10, виданого 15 листопада 2011 року.
Як стверджує позивач, жодних постанов державних виконавців про зупинення, поновлення, відкриття, закриття виконавчого провадження, або інших виконавчих документів, які б стосувалися судового рішення від 22 жовтня 2014 року, їй не надходило.
Такі обставини не спростовані відповідачем у справі, не надано суду будь-яких документів, які б доводили протилежне.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У даному випадку виконавчі провадження відкриті 21 та 23 лютого 2018 року за постановами державних виконавців від 22 грудня 2014 року та від 15 грудня 2014 року відповідно. Отже, визначений законом строк державними виконавцями не дотримано.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у томі числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця паро стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішеннями, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Із системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині визнання протиправними дій державних виконавців та наявності підстав для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 21 та 23 лютого 2018 року.
Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві коштів в сумі 7 684, 31 грн., оскільки позивачем не надано будь-яких доказів, які б вказували та переконливо підтверджували, що саме зазначену суму та саме відповідачем списано з карткового рахунку позивача.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 524,00 грн., що підтверджується квитанціями від 21 березня 2018 року № ПН182785 та № ПН182802 та від 12 квітня № ПН212011, № ПН2120014, № ПН211990.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню у розмірі 2 819,20 грн.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких О.О. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55843386 від 21 лютого 2018 року протиправними.
Скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких О.О. про відкриття виконавчого провадження ВП № 55843386 від 21 лютого 2018 року.
Визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудика В.В. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55843492 від 23 лютого 2018 року протиправними.
Скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудика В.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 55843492 від 23 лютого 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (01042, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул.. Різницька, 11-б, код ЄДРПОУ 34979022) судові витрати у розмірі 2 819,20 грн. (дві тисячі, вісімсот дев'ятнадцять грн. 20 коп.).
В решті позову відмовити.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда