24 травня 2018 року Чернігів Справа № 825/1734/18
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно на суму 34 775,86 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2017 №132 (по стройовій частині) ОСОБА_1 була передбачена виплата грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 34 775,86 грн. Разом з тим, станом на день звернення позивача до суду, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу не виплачена.
Ухвалою суду від 19.04.2018 судом було встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов.
11.05.2018, на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2018, Військовою частиною НОМЕР_1 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, зазначаючи про відсутність кошторисних призначень та коштів на рахунку Військової частини для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Також, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на адресу суду надано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для не проведення розрахунку при звільненні та не виплати особі гарантованих виплат.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивача звільнено з військової служби у запас за пп."і" п.1 ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". На підставі наказу від 20.11.2017 №132 позивача виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Одночасно, вказано виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно у сумі 34 775,86 грн на підставі довідки про вартість речового майна (а.с.46).
Водночас, відповідачем грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу не виплачена, внаслідок чого останній звернувся до суду за даним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
В силу ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Систему соціального та правового захисту військовослужбовців, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закону №2011-ХІІ).
Згідно з ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі- Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За приписами абз.3 п.242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналізуючи вищевказані правові норми суд приходить до висновку, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби на підставі наказу командира, у якому зазначається розмір грошової компенсації. При цьому на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Як було встановлено судом, наказом від 20.11.2017 №132 позивачу визначено до виплати компенсацію за неотримане речове майно у сумі 34 775,86 грн, на підставі довідки про вартість речового майна.
Станом на момент розгляду судом даної справи зазначений наказ є чинним, доказів його скасування матеріали справи не містять. Також суд бере до уваги те, що факт існування заборгованості відповідач жодним чином не спростовує.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 34 775,86 грн.
При цьому суд не погоджується з позицією відповідача щодо неможливості виплати позивачу грошової компенсації через відсутність цільових коштів. Така позиція суду базується на рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 №63134/00, в якому зазначено, що, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, відповідач допустив порушення чинного законодавства, чим обмежив законне право позивача на своєчасне та повне одержання грошової компенсації за неотримане речове майно, що потребує його захисту в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки встановлені судом обставини відповідачем не спростовані, також ним не доведена правомірність невиплати позивачу грошової компенсації, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, викладені в заявленому адміністративному позові, є обґрунтованими, тому позов належить задовольнити.
Відтак встановивши наявність порушеного права позивача з боку відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 34 775,86 грн, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації у зазначеній вище сумі.
Керуючись статтями 241,243,244-246,250,263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід.номер НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно у розмірі 34 775,86 грн (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 86 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне рішення суду складено 24 травня 2018 року.
Суддя Л.О. Житняк