ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
17 травня 2018 року м. Київ№ 826/745/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування постанови від 21.10.2016 в частині, визнання протиправною та скасування постанови від 19.01.2016, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивача та/або ОСОБА_1.) з позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21.10.2016 про виділення в рамках виконавчого провадження №46546481 в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.01.2016 про стягнення виконавчого збору в розмірі 31 205, 99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в рамках виконавчого провадження №46546481 державним виконавцем не вчинялося жодних дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, з огляду на що відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Відповідач проти позову заперечив усно.
Разом з цим, в судовому засіданні 23.11.2017 судом на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Водночас, суд звертає увагу, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною 3 ст. 3 КАС України (у редакції з 15.12.2017) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України у редакції з 15.12.2017.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
19.01.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №46546481 (далі - оскаржувана та/або спірна постанова), якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 31 205, 99 грн.
Надалі, 21.10.2016 постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП №46546481 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №1322 від 10.06.2014.
Пунктом 2 вказаної постанови постановлено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій виділити в окреме провадження (далі - спірний та/або оскаржуваний пункт постанови).
Позивач категорично не погоджується зі спірними рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню.
Суд оцінюючи матеріали справи, в розрізі пояснень сторін вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Так, судом встановлено, що адміністративний позов подано 31.12.2016 засобами поштового зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України (у редакції чинні на час звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції чинній на час звернення до суду).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України (у редакції чинній на час звернення до суду) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, в контексті приписів ч. 2 ст. 181 КАС України (у редакції чинній на час звернення до суду) позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Аналіз вказаних приписів КАС України дає суду підстави стверджувати, що для звернення до суду з позовними вимогами про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлюється спеціальний 10 денний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, ч. 1 ст. 287 КАС України (у редакції від 07.01.2018) встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Разом з цим, позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 287 КАС України у редакції від 07.01.2018).
З вказаного слідує, що як на момент звернення позивача з даним адміністративним позовом так і на момент розгляду справи по суті процесуальним законом встановлено спеціальний 10 денний строк звернення до суду з позовом про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Як слідує зі змісту позовної заяви позивач стверджує, що спірні постанови на її адресу не надсилалися. Разом з цим, останні не були і наданні на її звернення.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про надання, у тому числі, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.01.2016 винесеної у виконавчому провадженні №46546481.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що про порушення свої прав та охоронюваних законом інтересів позивач знала 17.10.2016, адже зверталася з відповідною заявою до відповідача із зазначенням реквізитів, у тому числі дати оскаржуваної постанови.
Тобто, суд приходить до висновку, що станом на 17.10.2016 ОСОБА_1 достеменно знала про існування постанови державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.01.2016 про стягнення виконавчого збору в розмірі 31 205, 99 грн.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України (у редакції від 07.01.2018) визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Разом з цим, ч. 3 ст. 123 КАС України (у редакції від 07.01.2018) встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 11.09.1997 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до п. 46 рішення Європейського суду з прав людини справа «Устименко проти України (заява №32053/13) (остаточне 29.01.2016) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Поряд з цим, згідно п. 41 Європейського суду з прав людини справа «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) від 03.04.2008 суд вказав наступне: «…правова система багатьох країн - членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від суддів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata..».
Враховуючи те, що про постанову державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.01.2016 про стягнення виконавчого збору в розмірі 31 205,99 грн. позивачу було відомо 17.10.2016, а з адміністративний позовом остання звернулася до суду 31.12.2016, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 10-денного строку звернення до суду, що має своїм наслідком, в контексті приписів ч. 3 ст. 123, п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України (у редакції від 07.01.2018), залишення позовної заяви без розгляду в цій частині.
Разом з цим, суд зазначає, що позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись 122, 123, 240, 241-243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 19.01.2016 у виконавчому провадженні ВП №46546481 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов