24 травня 2018 року Чернігів Справа № 825/462/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Л.А.,
заявника ОСОБА_1 ,
представників відповідача Сидоренка В.В.,
Мильчук Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по виконанню рішення суду від 16.05.2017 у справі № 825/462/17,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 (військової частини польової-пошти НОМЕР_2 ) про визнання дій командування військової частини НОМЕР_1 (польової-пошти НОМЕР_2 ) щодо штучного створеної заборгованості юридичної особи перед фізичною особою протиправними, зобов'язання командування військової частини НОМЕР_1 (польової-пошти НОМЕР_2 ) відшкодувати ОСОБА_1 кошти, витрачені за його власний рахунок в сумі 6199,79 грн та стягнення з військової частини НОМЕР_1 (польової-пошти НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10 мінімальних заробітних плат громадян.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 (польової-пошти НОМЕР_2 ) щодо неприйняття рішення про відшкодування ОСОБА_1 коштів, витрачених за його власний рахунок в сумі 6199,79 грн, згідно статей 15, 19, 20 Закону України “Про звернення громадян”, протиправною та зобов'язано командування військової частини НОМЕР_1 (польової-пошти НОМЕР_2 ) прийняти одне з передбачених статтею 15 Закону України “Про звернення громадян” рішень щодо відшкодування ОСОБА_1 коштів, витрачених за його власний рахунок в сумі 6199,79 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Разом з тим, 15.05.2018 позивачем до суду подано заяву про встановлення судового контролю по виконанню рішення суду, в якій останній просив суд притягнути командування військової частини НОМЕР_1 за не виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/462/17 від 16.05.2017 та встановити судовий контроль за виконанням вказаного рішення. Обґрунтовуючи заяву, заявник зазначив, що по теперішній час рішення командуванням військової частини НОМЕР_1 не прийнято, а відповідно вимога про зобов'язання командування військової частини НОМЕР_1 (польової-пошти НОМЕР_2 ) прийняти одне з, передбачених статтею 15 Закону України “Про звернення громадян”, рішень щодо відшкодування ОСОБА_1 коштів, витрачених за його власний рахунок в сумі 6199,79 грн., не виконано.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву від 15.05.2018 підтримав.
Представники відповідача в судовому засідання просили відмовити в задоволені поданої позивачем заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі, а також у тому ж судовому засіданні, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Разом з тим, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі № 825/462/17 на відповідача не було покладено обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki) від 13.06.2006 № 2132/02, пп. 24-27, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» від 12.05.2011 № 11944/05).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) від 26.04.2005 № 29439/02 та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) від 19.02.2009 № 1811/06).
Таким чином, аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» від 13.03.2017, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що наведене є правом, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення та враховуючи, що встановлення зазначеного зобов'язання є правом суду, а не його обов'язком, тому в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.
При цьому суд звертає увагу, що позивачем подано заяву на отримання виконавчого листа у зв'язку з чим і забезпечуватиметься виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241-243, 256, 370, 382 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.05.2018 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 825/462/17 - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя І.І. Соломко