14 травня 2018 року Справа № 915/894/17
Господарський суд Миколаївської області у складі
судді Давченко Т.М.,
при секретарі судового засідання Говоріній А.Е.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (ідентифікаційний код 24584661),
в особі ВП «Южно-Українська АЕС», 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20 (ідентифікаційний код 20915546),
до Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство»,
55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, 8 (ідентифікаційний код 31948866),
про стягнення заборгованості за договором на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.30.11 видаляння та обробляння стічних вод) № 145 від 31.12.2015 року, -
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Господарського суду Миколаївської області в особі ВП «Южно-Українська АЕС» із позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» про стягнення грошових коштів у сумі 4 315 192,56 грн. основного боргу за договором на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.30.11 видаляння та обробляння стічних вод) № 145 від 31.12.2015 року за період з липня по грудень 2016 року включно.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.09.2017 порушено провадження у справі № 915/894/17 та прийнято позовну заяву до розгляду.
03.10.2017 позивач подав заяву від 22.09.2017 № 32/194 про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 5 747 900,73 грн., з яких:
- 4 315 192,56 грн. основного боргу за договором на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.30.11 видаляння та обробляння стічних вод) № 145 від 31.12.2015 року за період з липня по грудень 2016 року включно,
- 441 800,34 грн. - інфляційні втрати,
- 102 333,21 грн. - 3 % річних,
- 586 511,46 грн. - пеня,
- 302 063,47 грн. - штраф.
03.10.2017 відповідач звернувся до суду із заявою від 02.10.2017 № 03/1564 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки вона підписана ОСОБА_3, який не мав права на підпис даної позовної заяви від імені ВП “Южно-Українська АЕС”.
Клопотання мотивоване тим, що пунктом 9 довіреності ДП НАЕК «Енергоатом» від 22.03.2016 року на керівника відокремленого підрозділу ОСОБА_3 покладені повноваження здійснювати всі процесуальні дії, в тому числі з правом підписувати позовні заяви, та захист законних інтересів ДП «НАЕК “Енергоатом» лише відносно її як юридичної особи, а не як її Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС».
19.10.2017 та 23.10.2017 позивач подав до суду письмові пояснення від 19.10.2017 № 32/238 та від 19.10.2017 № 32/243 щодо спростування доводів відповідача.
23.10.2017 відповідач подав відзив від 20.10.2017 б/н в якому заперечує проти позову з підстав вказаних у відзиві (т.1, а.с. 152-156).
23.10.2017 відповідач подав клопотання від 20.10.2017 б/н про зменшення розміру штрафних санкцій у порядку ст. 233 ГК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2017 продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням відповідача.
07.11.2017 позивач подав до суду заперечення від 03.11.2017 № 32/253 щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
13.11.2017 від відповідача надійшло клопотання від 13.11.2017 б/н про зупинення провадження у справі до розгляду заяви позивача про роз'яснення постанови Вищого господарського суду України від 05.09.2017 у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача.
07.12.2017 від відповідача надійшли заяви про залучення до матеріалів справи копій акту звірки взаємних розрахунків від 20.11.2017 та ухвали Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 910/7165/15-г про повернення позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2017 зупинено провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України заяви Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 20.10.2017 № 32/15318 про роз'яснення постанови від 05.09.2017 у справі № 915/1327/16.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.04.2018 об 11:30.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.04.2018 відкладено підготовче засідання на 18.04.2018 об 11:00.
18.04.2018 від відповідача надійшли заяви від 18.04.2018 б/н про відкликання заяви про залишення позову без розгляду та від 18.04.2018 б/н про відмову в задоволенні позову, оскільки основну заборгованість по договору № 140 від 29.12.2015 на постачання теплової енергії в гарячій воді за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 погашено.
18.04.2018 від позивача надійшла заява від 05.04.2018 № 32/350 про зменшення позовних вимог в якій просить, у зв'язку з допущенням арифметичних помилок у розрахунку інфляційних втрат, просить стягнути з відповідача 5 746 693,74 грн., з яких:
- 4 315 192,56 грн. основного боргу за договором на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.30.11 видаляння та обробляння стічних вод) № 145 від 31.12.2015 року за період з липня по грудень 2016 року включно,
- 440 593,04 грн. - інфляційні втрати,
- 102 333,21 грн. - 3 % річних,
- 586 511,46 грн. - пеня,
- 302 063,47 грн. - штраф.
Крім того, позивач в зазначеній заяві також просить повернути переплачений розмір судового збору у сумі 18,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2018 об 11:30.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, просив їх задовольнити в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та пені (вказавши, що вірні суми зазначено на останньому аркуші розрахунку, доданого до заяви від 05.04.2018 № 32/350), оскільки відповідачем сплачено основну заборгованість та заперечив проти задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з підстав, зазначених у запереченнях та письмових поясненнях (т.1, а.с. 124-128, 140-141, 186-189).
Також представник позивача стверджує, що постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 про порушення провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача, тому відсутні підстави для відмови в задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та пені.
Крім того, позивач в судовому засіданні подав усне клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 4 315 192,56 грн. та просить повернути сплачений судовий збір на підставі п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, вказаних у поданих суду відзиві (т.1, а.с. 152-156), клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій з доповненнями до нього (т.1, а.с. 161, 162), заяві від 18.04.2018 б/н (т.2, а.с. 12-21) та зазначив наступне.
Відповідач стверджує, що суму основного боргу сплачено, а інфляційні втрати, 3 % річних та штрафні санкції (штраф та пеня) нараховані позивачем безпідставно в порушення вимог ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки нараховані протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача, а саме за період з 01.02.2017 (порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) по 05.09.2017 (припинення провадження у справі про банкрутство відповідача).
Крім того, відповідач вказує, що у нього немає вини (умислу) в невиконанні договірних зобов'язань за прострочення яких застосовується нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій (пені та штрафу), тоді як має місце вина або необережність кредитора (ст. 616 ЦК України) та посилається на постанову Вищого господарського суду України від 05.09.2017 у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача, в якій вказано, що саме навмисні дії ініціюючого кредитора (позивача) та його недбалість, яка виразилася в невживанні заходів щодо оскарження бездіяльності органів ДВС, який майже 8 місяців не здійснював примусове списання коштів з рахунку боржника.
До того ж, відповідач просить, у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, посилаючись на те, що штраф та пеня нараховані у зв'язку з порушенням відповідачем основного зобов'язання, яке сталося внаслідок невідповідності тарифів для населення та інших споживачів їх фактичній собівартості та відсутністю відповідних дотацій для відповідача з боку органів місцевого самоврядування та держави.
Разом з тим, відповідач просить врахувати, що він є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об'єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні, а неможливість сплати боргу у визначені терміни зумовлена незалежними від волі відповідача причинами. Також просить врахувати те, що відповідач є підприємством, що на даний час та в особливий період виконує мобілізаційні завдання щодо постачання населенню м. Южноукраїнська питної води та тепла.
У разі виділення державою субвенції на покриття різниці в тарифах, за рахунок такої субвенції покривається лише сума самої різниці, тобто сума основного боргу. Покриття за рахунок субвенції суми штрафних санкцій законодавством заборонено і тягне за собою відповідальність за нецільове використання державних коштів. Таким чином, в умовах дії тарифів, що не покривають 100 % собівартості надання комунальних послуг, відповідач в подальшому не має можливості розрахуватися за штрафними санкціями і буде вимушений сплачувати їх лише за рахунок створення нової заборгованості за господарськими договорами.
Відповідач також зазначає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора на фоні фактичної відсутності вини відповідача у простроченні зобов'язання. Стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, тим більше, що підприємство вже перебуває у критичному фінансовому стані.
Враховуючи викладене, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 95 відсотків.
14.05.2018 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VІІІ від 03.10.2017, яким ГПК України викладено в новій редакції.
Згідно п. 9 ч. 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відтак, застосуванню підлягають положення ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.
31.12.2015 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (позивач) та Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (відповідач) укладений договір на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.30.11 видаляння та обробляння стічних вод) № 145 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався у 2016 році приймати від відповідача на очистку господарсько-побутові стічні води (водовідведення) в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався сплачувати за очистку господарсько-побутових стічних вод за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором (т.1, а.с. 7-11).
Відповідно до п. 4.1 Договору, в редакції згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2016 у справі № 915/154/16, оплата за фактичний обсяг водовідведення відповідач проводить щомісячно на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату протягом 30-календарних днів з дня отримання рахунку. Рахунковим періодом є календарний місяць. Позивач направляє відповідачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору, обсяг водовідведення за звітний період встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця. Розрахунки за водовідведення здійснюються згідно діючим тарифам. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів, розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Позивач письмово повідомляє відповідача про зміну тарифів. Повідомлення є невід'ємною частиною договору. Тариф на момент укладання договору складав 3,55 грн. за 1 куб.м водовідведення, без урахування ПДВ 20 %.
Відповідно до п.п. 6.1.5, 6.2.3 Договору сторони зобов'язалися щомісячно, в перший робочий день місяця, наступного за розрахунковим, складати акт про фактичний обсяг водовідведення за звітний період.
Так, на виконання п. 6.1.5 Договору, сторонами складено та підписано акти про витрати питної води відповідачу і скидання стоків: №АК.0.3104ц.0615 від 29.07.2016 в сумі 671341,92 грн., №АК.0.3104ц.0625 від 31.08.2016 в сумі 697489,80 грн., №АК.0.3104ц.0637 від 30.09.2016 в сумі 730624,08 грн., №АК.0.3104ц.0672 від 31.10.2016 в сумі 741555,24 грн., №АК.0.3104ц.0685 від 30.11.2016 в сумі 729288,44 грн., №АК.0.3104ц.0690 від 30.12.2016 в сумі 744895,08 грн., згідно яких відповідачу було відпущено 1224566 куб.м питної води, а прийом стічних вод на очистку від відповідача за липень-грудень 2016 склав 1012956 куб.м. (т.1, а.с. 24-29).
Відповідно до п. 10.1 Договору, останній вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписами печатками та діє з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року включно, в частині водовідведення, а в частині розрахунків - до повного розрахунку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем на підставі актів про відпуск води було виставлено відповідачу рахунки №РС,16-4678 від 31.07.2016 на суму 671341,92 грн., №РС,16-4832 від 31.08.2016 на суму 697489,80 грн., №РС,16-4964 від 30.09.2016 на суму 730624,08 грн., №РС,16-5129 від 31.10.2016 на суму 741555,24 грн., №РС,16-5380 від 30.11.2016 на суму 729286,44 грн., №РС,16-5569 від 31.12.2016 на суму 744895,08 грн. (т.1, а.с. 64-69).
Вказані рахунки було направлено відповідачу, що підтверджується наданими позивачем відповідними супровідними листами, описами вкладення у цінні листи та поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції відповідача (т.1, а.с. 30-47).
Згідно ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача по Договору становить 4315192,56 грн.
Детальний розрахунок основної заборгованості наявний у матеріалах справи (т.1, а.с. 70).
Але, в судовому засіданні позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 4 315 192,56 грн., у зв'язку з погашенням відповідачем вказаної заборгованості.
Так як сума основної заборгованості по Договору за липень-грудень 2016 року у розмірі 4 315 192,56 грн. існувала на момент пред'явлення позову в даній справі і позовні вимоги про її стягнення були пред'явлені обґрунтовано, у зв'язку зі сплатою цієї заборгованості під час розгляду справи, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 20.11.2017, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.
Суд, за заявою представника відповідача, залишає без розгляду заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, але перевіряючи повноваження керівника відокремленого підрозділу ВП “Южно-Українська АЕС” ОСОБА_3 щодо підписання даної позовної заяви дійшов наступних висновків.
03.10.2017 відповідач звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки вона підписана ОСОБА_3, який не мав права на підпис даної позовної заяви від імені ВП “Южно-Українська АЕС”.
Клопотання мотивоване тим, що пунктом 9 довіреності ДП НАЕК «Енергоатом» від 22.03.2016 року на керівника відокремленого підрозділу ОСОБА_3 покладені повноваження здійснювати всі процесуальні дії, в тому числі з правом підписувати позовні заяви, та захист законних інтересів ДП «НАЕК “Енергоатом» лише відносно її як юридичної особи, а не як її Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС».
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за договором на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.30.11 видаляння та обробляння стічних вод) № 145 від 31.12.2015 року, укладеного між ДП НАЕК «Енергоатом» в особі генерального директора Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ОСОБА_3 та Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позову) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 21 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позову) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент подання позову), що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно ч. 4 ст. 28 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позову) повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".
Відповідно до п. 3.11 Статуту ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.04.2013 року № 156, підприємство може створювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи і діють на основі положень про них, затверджених підприємством.
Відповідно до п. 1.1 Положення про відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» 18.11.2015 року, «Южно-Українська атомна електрична станція» є відокремленим підрозділом (далі - відокремлений підрозділ або ВП ЮУАЕС) державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ДП «НАЕК «Енергоатом» або Компанія).
Відповідно до п. 2.1 Положення відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Компанії на підставі чинного законодавства України, виконує частину функцій Компанії та користується правами, які надані йому Статутом ДП «НАЕК «Енергоатом», цим Положенням та іншими організаційно-розпорядчими документами Компанії.
Відповідно до п. 2.4 Положення компанія делегує керівнику відокремленого підрозділу право представляти її інтереси в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності, самозайнятими особами, з іншими юридичними і фізичними особами, в межах діяльності відокремленого підрозділу.
Відповідно до п. 2.5 Положення представництво здійснюється генеральним директором відокремленого підрозділу на підставі довіреності, виданої Компанією в особі президента, та іншими посадовими особами відокремленого підрозділу в межах повноважень, визначених відповідними довіреностями, в яких визначаються обсяг повноважень щодо здійснення юридичних дій (правочинів) від імені Компанії та межі управління майном, яким наділений відокремлений підрозділ.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 124-р від 05.03.2014 року президентом ДП “НАЕК “Енергоатом” призначено ОСОБА_4.
Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 22.03.2016 року, виданою президентом ДП “НАЕК “Енергоатом” ОСОБА_4, останній уповноважує генерального директора відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” ОСОБА_3 здійснювати від імені ДП “НАЕК “Енергоатом” повноваження, передбачені положенням про відокремлений підрозділ “Южно-Українська АЕС”, в тому числі:
- представляти інтереси ДП “НАЕК “Енергоатом” у державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах та дозвільних органах на підприємствах, в установах, організаціях, судах, у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами з питань, що пов'язані з діяльністю ВП “Южно-Українська АЕС” та структурних підрозділів, які входять до сфери його управлінні, в тому числі в центральному органі виконавчої влади, що утворений для реалізації державної політики у сфері митної справи при митному оформлення вантажів (п. 3 довіреності).
- здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП “НАЕК “Енергоатом” у судах загальної юрисдикції, зокрема у господарських судах, з повним обсягом прав сторін по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі відповідним процесуальним законодавством, регламентом відповідних судів, у тому числі з правом подання позовної заяви (п. 9 довіреності).
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм та положень, керівник відокремленого підрозділу ВП “Южно-Українська АЕС” ОСОБА_3 має право здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП “НАЕК “Енергоатом” в межах діяльності відокремленого підрозділу, з наданням повного обсягу прав сторони по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі і підписувати позовні заяви.
Позовна заява у справі № 915/894/17 пред'явлена від імені юридичної особи ДП “НАЕК “Енергоатом” в межах діяльності відокремленого підрозділу.
Також в позовній заяві у справі № 915/894/17 в прохальній частині зазначено про здійснення стягнення заборгованості саме на користь юридичної особи ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП «Южно-Українська АЕС».
Відносно вимоги про стягнення з відповідача 440 593,04 грн. - інфляційних втрат та 102 333,21 грн. - 3 % річних, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем (т.2, а.с. 25-31), судом встановлено, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснено по кожному окремому зобов'язанню, періоди прострочення визначені позивачем вірно (з урахуванням дат фактичного отримання відповідачем рахунків на оплату за кожний місяць), але позовні вимоги в частині стягнення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача за період з 01.02.2017 по 05.09.2017 не можуть бути задоволені з огляду на таке.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 порушено провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Вказана ухвала суду мотивована тим, що судом встановлена наявність безспірної кредиторської заборгованості в сумі 4 099 723,42 грн. (що становить більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати), яка є такою, що не потребує доказування і не задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку, яка підтверджується рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2016 у справі № 915/1855/15, наказом Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2016 у справі № 915/1855/15, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 50663862 від 31.03.2016, довідкою № 0042-74/76 від 25.01.2017 про залишок непогашеної заборгованості КП “ТВКГ” за даними бухгалтерського обліку ВП “Южно-Українська АЕС” та іншими належними доказами, які містяться в матеріалах заяви.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що Южноукраїнською міською радою до свого клопотання № 21/02-34/265 від 25.01.2017 про незастосування до боржника процедур банкрутства, додано лише рішення № 492 від 19.01.2017 “Про незастосування до комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”, яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” процедур та припинення провадження у справі про банкрутство, але жодних доказів на підтвердження наявності гарантій задоволення всіх вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями, всупереч ч. 2 ст. 85 Закону про банкрутство, заявником (позивачем) не надано. З урахуванням передбачених ч. 3 ст. 85 Закону про банкрутство, наявність гарантій та їх оцінка судом у відповідності до процесуального закону являються важливим моментом при зверненні до господарського суду з таким клопотанням.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 залишено без змін ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача припинено.
Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції належної правової оцінки доводам боржника не надано, про те, що погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором на виконання рішення суду забезпечується (гарантується) наявними на вказаному розрахунковому рахунку коштами, списання яких не відбувається через бездіяльність органів ДВС, а також доказам, наданими на їх підтвердження, що призвело до помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження гарантій задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями до боржника, а апеляційний господарський суд допущені місцевим господарським судом порушення зазначених норм процесуального права залишив поза увагою та, як наслідок, не усунув їх, належним чином не дослідив надані боржником докази на підтвердження гарантій можливості задоволення вимог кредитора наявними на вказаному розрахунковому рахунку коштами.
Постановою Верховного Суду від 29.01.2008 роз'яснено позивачу, що постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 припинено провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача на підставі ч. 1 ст. 85 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній з 19.01.2013, у зв'язку з прийняттям рішення Южноукраїнською міською радою про незастосування до відповідача процедур банкрутства, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та припинення провадження у справі про банкрутство, так як дане підприємство-боржник має важливе соціальне значення та суспільну цінність для громади міста Южноукраїнськ.
Але, судами апеляційної та касаційної інстанції не спростована неплатоспроможність відповідача у справі про його банкрутство.
Відповідно до частин 1-3, 7, 8 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 83 цього Закону.
Оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача припинено на підставі ч. 1 ст. 85 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не на підставі п. 11 ч. 1 ст. 83 цього Закону, тому мають бути застосовані наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, відсутні підстави для нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.02.2017 по 05.09.2017.
Крім того, суд зазначає, що строк для оплати по рахунках, у тому числі по останньому рахунку №РС,16-5569 від 31.12.2016, почався до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, тому ці вимоги є конкурсними на які поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача.
Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні основної заборгованості відхиляються судом, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою Бази «Законодавство».
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних по рахунку №РС,16-4678 від 31.07.2016 від суми боргу 671341,92 грн. за періоди з 14.09.2016 по 30.01.2017 (139 днів) та з 06.09.2017 по 15.09.2017 (10 днів) у сумі 8205,21 грн. (7653,42 + 551,79), по рахунку №РС,16-4832 від 31.08.2016 від суми боргу 697489,80 грн. за періоди з 14.10.2016 по 30.01.2017 (109 днів) та з 06.09.2017 по 15.09.2017 (10 днів) у сумі 6809,65 грн. (6236,37 + 573,28), по рахунку №РС,16-4964 від 30.09.2016 від суми боргу 730624,08 грн. за періоди з 17.11.2016 по 30.01.2017 (75 днів) та з 06.09.2017 по 15.09.2017 (10 днів) у сумі 5096,97 грн. (4496,46 + 600,51), по рахунку №РС,16-5129 від 31.10.2016 від суми боргу 741555,24 грн. за періоди з 13.12.2016 по 30.01.2017 (49 днів) та з 06.09.2017 по 15.09.2017 (10 днів) у сумі 3592,87 грн. (2983,37 + 609,50), по рахунку №РС,16-5380 від 30.11.2016 від суми боргу 729286,44 грн. за періоди з 12.01.2017 по 30.01.2017 (19 днів) та з 06.09.2017 по 15.09.2017 (10 днів) у сумі 1738,30 грн. (1138,89 + 599,41), по рахунку №РС,16-5569 від 31.12.2016 від суми боргу 744895,08 грн. за період з 06.09.2017 по 15.09.2017 (10 днів) у сумі 612,24 грн.
Таким чином, загальна сума вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних складає 26055,24 грн. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 76 277,97 грн. слід відмовити.
Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за допомогою Бази «Законодавство».
Обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат по рахунку №РС,16-4678 від 31.07.2016 від суми боргу 671341,92 грн. за період з 14.09.2016 по 30.01.2017 у сумі 58241,17 грн., по рахунку №РС,16-4832 від 31.08.2016 від суми боргу 697489,80 грн. за період з 14.10.2016 по 30.01.2017 у сумі 47106,85 грн., по рахунку №РС,16-4964 від 30.09.2016 від суми боргу 730624,08 грн. за період з 17.11.2016 по 30.01.2017 у сумі 14684,81 грн., по рахунку №РС,16-5129 від 31.10.2016 від суми боргу 741555,24 грн. за період з 13.12.2016 по 30.01.2017 у сумі 14904,52 грн., по рахунку №РС,16-5380 від 30.11.2016 від суми боргу 729286,44 грн. за період з 12.01.2017 по 30.01.2017 у сумі 8022,15 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат по рахунку №РС,16-5569 від 31.12.2016 не підлягають задоволенню, оскільки весь період нарахування інфляційних втрат по цьому рахунку з 01.03.2017 по 31.08.2017 підпадає під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 у справі № 915/1327/16.
Таким чином, загальна сума вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат складає 142 959,50 грн. В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 297 633,54 грн. слід відмовити.
Відносно вимоги про стягнення з відповідача 586 511,46 грн. - пені та 302 063,47 грн. - штрафу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків оплати водовідведення по договору Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості водовідведення за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення більше ніж 30 днів - додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (т.2, а.с. 25-31), судом встановлено, що нарахування здійснено в межах шестимісячного строку по кожному окремому зобов'язанню, нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, період нарахування визначено позивачем правильно, але позовні вимоги в частині стягнення нарахованої пені та штрафу за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача за період з 01.02.2017 по 05.09.2017 не можуть бути задоволені з вказаних вище підстав.
Отже, є обґрунтованими вимоги про стягнення пені в сумі 212 263,88 грн. (по рахунку №РС,16-4678 від 31.07.2016 від суми боргу 671341,92 грн. за період з 14.09.2016 по 30.01.2017 (139 днів) у сумі 73082,75 грн., по рахунку №РС,16-4832 від 31.08.2016 від суми боргу 697489,80 грн. за період з 14.10.2016 по 30.01.2017 (109 днів) у сумі 58739,72 грн., по рахунку №РС,16-4964 від 30.09.2016 від суми боргу 730624,08 грн. за період з 17.11.2016 по 30.01.2017 (75 днів) у сумі 41966,99 грн., по рахунку №РС,16-5129 від 31.10.2016 від суми боргу 741555,24 грн. за період з 13.12.2016 по 30.01.2017 (49 днів) у сумі 27844,82 грн., по рахунку №РС,16-5380 від 30.11.2016 від суми боргу 729286,44 грн. за період з 12.01.2017 по 30.01.2017 (19 днів) у сумі 10629,60 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення пені по рахунку №РС,16-5569 від 31.12.2016 не підлягають задоволенню, оскільки весь період нарахування пені по цьому рахунку з 17.02.2017 по 16.08.2017 підпадає під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 у справі № 915/1327/16.
В решті позовних вимог про стягнення пені в сумі 374 247,58 грн. слід відмовити.
Також є обґрунтованими вимоги про стягнення штрафу на загальну суму 198 870,77 грн., які нараховані до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (початок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів), а саме по рахунку №РС,16-4678 від 31.07.2016 від суми боргу 671341,92 грн. (671341,92 : 100% х 7%) у сумі 46993,93 грн., по рахунку №РС,16-4832 від 31.08.2016 від суми боргу 697489,80 грн. (697489,80 : 100% х 7%) у сумі 48824,29 грн., по рахунку №РС,16-4964 від 30.09.2016 від суми боргу 730624,08 грн. (730624,08 : 100% х 7%) у сумі 51143,68 грн., по рахунку №РС,16-5129 від 31.10.2016 від суми боргу 741555,24 грн. (741555,24 : 100% х 7%) у сумі 51908,87 грн.).
Позовні вимоги щодо стягнення штрафу по рахунку №РС,16-5380 від 30.11.2016 від у сумі 51050,05 грн. та по рахунку №РС,16-5569 від 31.12.2016 у сумі 52142,65 грн. не підлягають задоволенню, оскільки штраф, відповідно до п. 7.3 Договору, нараховано в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 915/1327/16.
Таким чином, в решті позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 103192,70 грн. слід відмовити.
Посилання відповідача на п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення лише не грошового зобов'язання, відхиляються судом, оскільки розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання у даному випадку визначений сторонами у п. 7.3 Договору.
Відносно клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Так, зі Звіту про фінансові результати за І півріччя 2017 року Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (т.1, а.с. 163) (в розділі фінансових результатів від операційної діяльності) вбачається, що за звітний період 2017 року збиток (код рядка 2195) відповідача становить - 11 045 тис. грн., а за аналогічний період попереднього року збиток (код рядка 2195) відповідача становить - 12 170 тис. грн.
Вищевказані Звіти про фінансові результати відповідача свідчать про те, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість.
Враховуючи, що фінансовий стан відповідача свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, в процедурі якої відповідач вже знаходився з 31.01.2017 по 05.09.2017 у справі № 915/1327/16, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м. Южноукраїнська, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.30.11 видаляння та обробляння стічних вод) № 145 від 31.12.2015; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем обставини є винятковими в розумінні ст. 223 ГК України, яка надає підстави для зменшення пені та штрафу.
Проте, враховуючи також обставини наведені позивачем в письмових поясненнях (т.1, а.с. 124-128, 140, 141, 186-189) та його майновий стан, з метою співвідношення інтересів сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафу та пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 % та часткового задоволення клопотання КП “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” про зменшення розміру неустойки, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:
- 106 131,94 грн. - пені (212 263,88 грн. х 50 %);
- 99 435,39 грн. - штрафу (198 870,77 грн. х 50 %).
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Надані позивачем докази підтверджують обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості по Договору за липень-грудень 2016 року у сумі 4 315 192,56 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, тому сплачений позивачем судовий збір у сумі 64 727,89 грн. на підставі п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню за клопотанням позивача, а судовий збір у сумі 8 702,24 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 231, 232, 237, 238, 241, п. 9 ч. 1 розділу «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі ВП “Южно-Українська АЕС” (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20, ідентифікаційний код 20915546):
- 142 959,50 грн. (сто сорок дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 50 коп.) - інфляційних втрат,
- 26 055,21 грн. (двадцять шість тисяч п'ятдесят п'ять грн. 21 коп.) - 3 % річних,
- 106 131,94 грн. (сто шість тисяч сто тридцять одна грн. 94 коп.) - пені,
- 99 435,39 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста тридцять п'ять грн. 39 коп.) - штрафу,
- 8 702,24 грн. (вісім тисяч сімсот дві грн. 24 коп.) - судового збору.
Провадження у справі в частині стягнення 4 315 192,56 грн. (чотири мільйона триста п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто дві грн. 56 коп.) основного боргу за договором на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.30.11 видаляння та обробляння стічних вод) № 145 від 31.12.2015 року - закрити.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 76 277,97 грн., інфляційних втрат в сумі 297 633,54 грн., пені у сумі 374 247,58 грн. та штрафу в сумі 103 192,70 грн. - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду згідно положень глави 1 розділу 4 ГПК України з врахуванням його перехідних положень.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 241 ГПК України.
Повний текст рішення складений 24.05.2018.
Суддя Т.М. Давченко