1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 14 травня 2018 року з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , та підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в тому АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз 09 вересня 1999 року Харківським районним судом м. Києва за ст. 94 КК України (в редакції 1961 року) до 14 років позбавлення волі,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участі: прокурора підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 червня 2018 року.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеризуючі дані про особу підозрюваного, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, та прийшов до висновку, що встановлені обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного та підозрюваний, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, підозрюваний просить застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Так, захисник в своїй апеляційній скарзі, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню, зазначає, що слідчим суддею, при прийнятті рішення, не було враховано вимоги статей 177, 178, 184, 194 КПК України.
Підозрюваний, в своїй апеляційній скарзі, зазначає, що, під час виниклого конфлікту з потерпілими, знаходився в стані сильного душевного хвилювання, та застосував самооборону.
Додає, що має хвору матір, яка потребує догляду та допомоги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного, який підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити невідкладно без участі свого захисника, пояснивши, що узгодив це зі своїм захисником і це не буде порушенням його права на захист, так як на даний час бажає захищати свої права самостійно, доводи прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних скарг та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності захисника і приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 03 квітня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018100040003274, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України.
03 квітня 2018 року ОСОБА_5 було затримано на підставі ст. 208 КПК України, та того ж дня повідомлено про підозру в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
04 квітня 2018 року слідчий слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року зазначене клопотання задоволено.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_5 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_5 , в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вищевикладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, який поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вищевказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Що ж стосується доводів захисника з приводу того, що оскаржувана ухвала є невмотивованою та необґрунтованою при встановленні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то вони є надуманими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , його тяжкість та покарання що загрожує останньому.
Наявність даних, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема те, що він має на утриманні хвору матір, - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Таким чином, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисник та підозрюваний просять скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення із застосуванням насильства.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі справи не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, всупереч доводам апеляційних скарг, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , даних про його особу, застосував щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 червня 2018 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , та підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/2284/2018 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1