Постанова
Іменем України
23 травня 2018 року
м. Київ
справа № 465/3093/16-ц
провадження № 61-2768св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Львівська міська рада,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2017 року у складі судді: Лозинського Б. М. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року у складі суддів: Крайник Н. П., Копняк С. М., Мельничук О. Я.,
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у селі Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області померла її мати ОСОБА_9, яка була співвласником квартири АДРЕСА_1. Після смерті матері відкрилася спадщина, у зв'язку з чим, позивач мала намір успадкувати належну її матері частку в праві власності на квартиру № АДРЕСА_1 Однак не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, так як не була обізнана про наявність спадкового майна. Просила встановити додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю три місяці.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року, у задоволенні позову про поновлення строку на прийняття спадщини відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_4 знала про смерть своєї матері, проте в межах шестимісячного строку після смерті ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори не звернулася. Позивач не надала суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а зазначена нею причина, а саме незнання про наявність спадкового майна, не є поважною причиною в розумінні положень статті 1272 ЦК України.
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій просить оскаржені рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Вказує, що після смерті її матері - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за заявою ОСОБА_8, який є сином спадкодавця, а її рідним братом, приватним нотаріусом ОСОБА_10 було заведено спадкову справу. Про те, що після смерті матері відкрилася спадщина і була заведена спадкова справа, довідалася з листа приватного нотаріуса ОСОБА_10 у січні 2016 року. Не звернулася із заявою про прийняття спадщини в межах шести місяців після смерті матері через те, що брат ОСОБА_8, який мав намір успадкувати майно матері, повідомив їй недостовірну інформацію про те, що все належне мамі майно вона подарувала йому.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У березні 2018 року від ОСОБА_8 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити і залишити в силі оскаржені рішення судів.
Заперечення мотивовано тим, що: поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. У позивача таких причин не було.
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_9 Позивач є рідною донькою померлої ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 26 вересня 1949 року Комарнівським Дайбюро ЗАГС серія НОМЕР_1, та копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 На день смерті ОСОБА_9 належала 1/5 частка в праві власності на квартиру № АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на приватизовану квартиру № НОМЕР_3 від 09 березня 2011 року.
Суди встановили, що ОСОБА_4 в межах шестимісячного строку після смерті ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори не звернулася.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12.
Встановивши, що ОСОБА_4 за відсутності будь-яких перешкод не вчиняла дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Оскільки оскаржені судові рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
В.І. Журавель