пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 травня 2018 р. Справа № 903/54/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В. М., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області (м. Луцьк), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ
до відповідача 1: Приватного підприємства "Флора", м. Київ
до відповідача 2: Державного підприємства "ГрінЕнерго", м. Київ
про визнання недійсним договору про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015, скасування його реєстрації та застосування наслідків недійсності правочину
за участю представників сторін:
від позивача 1: ОСОБА_2 довіреність від 11.01.2018р.;
від позивача 2: не прибув;
від відповідача 1: не прибув;
від відповідача 2: не прибув;
від прокуратури: ОСОБА_3 посвідчення № 036264.
Встановив: Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України звернувся з позовом до відповідача 1 - Приватного підприємства "Флора", відповідача 2 - Державного підприємства "ГрінЕнерго" в якому просить:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Визнати недійсним договір про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015р., укладений між державним підприємством "ГрінЕнерго" та приватним підприємством "Флора", серія та номер 1296 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №11839282.
3. Скасувати реєстрацію договору про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015, укладеного між державним підприємством "ГрінЕнерго" та приватним підприємством "Флора", серія та номер 1296 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №11839282.
4. Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення приватним підприємством "Флора" (04053, вул. Здолбунівська 3, корп. А, к. 4, м. Київ, ЄДРПОУ 32890325) на користь державного підприємства "Грін Енерго" (01054, вул. Б. Хмельницького 65Б, м. Київ, ЄДРПОУ 37814558) земельної ділянки площею 48,1393га, кадастровий номер 0723681500:02:001:0079).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказаний договір не відповідає вимогам ст.ст. 395, 401, 404 ЦК України, ст. 98 Земельного кодексу України та у сторін були відсутні підстави для визнання між сторонами прав на встановлення земельних сервітутів, а також відсутністю у ДП "ГрінЕнерго" повноважень для встановлення сервітутних відносин з ПП "Флора" та укладення відповідного договору. Спірний договір містить ознаки удаваного правочину, а саме, договору оренди землі та суперечить чинному законодавству, не містять істотних умов. Земельна ділянка передана у користування без погодження з уповноваженим органом управління. Умови договору суперечать цільовому призначенню земельної ділянки, надають більше прав приватному підприємству ніж має землевласник. Наслідком недійсності правочину є повернення земельної ділянки. Оскільки спірний договір зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то підлягає скасуванню державна реєстрація права користування (сервітут) на вказану земельну ділянку.
12.03.2018р. на адресу суду від відповідача 2 ДП “ГрінЕнерго” надійшла заява вх. № 01-55/2480/18 про визнання позову повністю, в якій відповідач вважає, що пред'явлені вимоги є законними та обґрунтованими, тому підлягають до задоволення, а також просить розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача ДП “ГрінЕнерго”.
Супровідним листом № 05-1811-18 від 23.03.2018р. прокуратура Волинської області на виконання ухвали суду від 12.03.2018р. надала докази повторного надіслання ПП "Флора" позовної заяви з доданими документами.
В судовому засіданні представник прокуратури Волинської області подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить змінити предмет спору в частині п. 4 позовної заяви та викласти пункт у наступній редакції: "Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення приватним підприємством "Флора" (04053, вул. Здолбунівська 3, корп. А, к. 4, м. Київ, ЄДРПОУ 32890325) на користь державного підприємства "Грін Енерго" (01054, вул. Б. Хмельницького 65Б, м. Київ, ЄДРПОУ 37814558) земельної ділянки площею 48,1393 га, кадастровий номер 0723681500:02:001:0079) та доплачено судовий збір в сумі 703,27грн. (платіжне доручення № 522 від 23.03.2018р.)."
23.04.2018 року на адресу суду надійшли пояснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в яких позивач підтримує позовні вимоги та просить розгляд даної справи проводити без участі представника Мінекономрозвитку, та відзив ПП "Флора" на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить частково відмовити у задоволенні позовних вимог.
Між тим відповідач 1 - ПП "Флора" через засоби електронного зв'язку подав до суду відзив на позовну заяву № 66 вх. № 01-55/4313/18 від 26.04.2018р., однак доказів направлення відзиву сторонам у справі не подав.
У зв'язку з відсутністю будь-яких обґрунтувань ПП "Флора" подання відзиву з пропуском встановленого судом строку та не направлення сторонам, відзив від 26.04.2018р. суд долучає до матеріалів справи, але залишає без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Відповідач - ПП "Флора" до початку розгляду справи подав клопотання за вх. №01-55/5090/18 від 21.05.2018р. про перенесення дати розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання призначене на 21.05.2018р.
Крім цього, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Водночас, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги те, що відповідач - ПП "Флора" не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи судом відхиляється.
Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 21.05.2018р., судом було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 21.05.2018р., яке відбулося за участі прокурора відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та представника позивача ОСОБА_1 управління держгеокадастру України Волинській області - ОСОБА_2, прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та в поясненнях, а також просили задоволити позов повністю.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив наступне.
30.10.2015р. між ДП "Гріненерго" (титульний володілець) та ПП "Флора" (землекористувач) укладено договір про встановлення земельних сервітутів.
Згідно п.п. 1.1, 1.2 договору титульний володілець встановлює землекористувачу на праві земельного сервітуту право користування земельною ділянкою площею 48,1393га., за адресою: Волинська обл., Маневицький р-н., Галузійська сільська рада, кадастровий номер 0723681500:02:001:0179, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 258899407236, яка перебуває у постійному користуванні ДП "ГрінЕнерго" на підставі наказу ОСОБА_1 управління Держземагенства у Волинській області.
Власником спірної земельної ділянки площею 48,13936га, за адресою Волинська обл., Маневицький р-н., Галузійська сільська рада, є ГУ Держземагенства у Волинській області, постійним правокористувачем є ДП "ГрінЕнерго", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2014 року, довідкою ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 10.01.2018 року №10-3-0.3-229/2-18.
Проектом землеустрою відведення земельної ділянки ДП "ГрінЕнерго" останньому передано спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування технічних сільськогосподарських культур на біомасу для виготовлення твердого біопалива) за адресами: Волинська обл., Маневицький р-н., Галузійська сільська рада (за межами населених пунктів). Згідно п. 2.2 проектів обмежень, обтяжень, сервітутів щодо земельної ділянки не встановлено. ДП "ГрінЕнерго" зобов'язане, зокрема, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
Згідно п.п. 1.1, 4.1, 8.1 Статуту ДП "ГрінЕнерго" в редакції наказу Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами від 22.11.2012 року №230-07, підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України (далі - Уповноважений орган управління). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до п.п. 1.3, 2.1, 2.2, 3.1-3.2, 3.9, 3.11, 3.12, 4.1, 4.7, 4.8, 5.1, 5.6, 5.7 договору в межах земельних сервітутів землекористувачу надається право користування земельною ділянкою титульного володільця виключно для цілей та в порядку, передбаченому цим договором. Передбачені даним договором земельні сервітути є постійними, тобто встановлюються без визначення строку їх дії, термін дії яких починається з дати державної реєстрації договору. Титульний володілець надає землекористувачу земельні сервітути: право проходу та проїзду по земельній ділянці; встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; безперешкодно перебувати та використовувати земельну ділянку для вирощування технічних сільськогосподарських культур на біомасу для виготовлення твердого біопалива, вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, відтворення рослин та здійснювати всі інші права землекористувача за цим договором протягом всього терміну дії земельних сервітутів та даного договору без будь-якого втручання чи перешкод з боку титульного володільця; використовувати земельну ділянку з метою проведення комерційної діяльності, допустимої до здійснення законодавством України та цими договорами і з цією ж метою може розміщувати і встановлювати на земельній ділянці контрольно-пропускні пункти і системи, системи охорони, загороджувальні обладнання, розміщувати працівників охорони з відповідним спорядженням, спецзасобами, необхідними для забезпечення правопорядку, охорони цілісності та непроникності посторонніх осіб на територію земельної ділянки, а також будь-яке інше обладнання та транспортні засоби; право зводити та будувати будь-які об'єкти рухомого та нерухомого майна, в тому числі але не виключно будинки та споруди, проводити земельні роботи, пов'язані з вийманням (розробленням), переміщенням і укладанням (за потреби - з розрівнюванням та ущільненням) ґрунту у відвал або інше визначене місце, в тому числі але не виключно пов'язаних з прокладанням зрошувальних систем, каналів і басейнів для води (покращення) без отримання будь-якої на те письмової чи усної згоди титульного володільця; право забезпечувати цілодобову охорону земельних ділянок, яке може включати встановлення та функціонування охоронної сигналізації зовнішнього периметра, використання послуг підприємств, що надають послуги з охорони або власними засобами. Право землекористувача користуватися вищевказаними земельними сервітутами не може бути обмежене титульним володільцем, для чого землекористувач має право не допустити титульного володільця, його працівників, повноважних представників та контрагентів на територію земельної ділянки, де він може вживати необхідні та розумні заходи для того, щоб виключити можливість проникнення на територію земельної ділянки будь-яких третіх осіб. Титульний володілець має право доступу до земельної ділянки виключно за умови отримання від землекористувача відповідної письмової згоди, в тому числі з метою запобігання або ліквідації надзвичайних ситуацій та обставин включаючи, крім іншого, пожежу, затоплення, аварії, вчинення третіми сторонами незаконних дій, а також інших надзвичайних обставин. Титульний володілець зобов'язаний не здійснювати землекористувачу перешкод в користуванні ним земельними сервітутами, передбаченими цим договором на їх умовах. Землекористувач сплачує титульному володільцю суму грошових коштів у вигляді плати за користування земельними сервітутами, розмір якої за один місяць становить 500 грн. 00 коп. щомісячно, в т.ч. ПДВ, не пізніше 28-го числа поточного місяця. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та державної реєстрації в порядку, передбаченому нормами чинного законодавства України та є постійним, тобто без визначення строку його дії. Договір може бути розірваним або припиненим на підставах, передбачених цим договором або положеннями чинного законодавства. У разі розірвання договору або його припинення відповідні зобов'язання сторін припиняються на ту дату, з якої договір є розірваним або припиненим згідно умов або положень чинного законодавства.
За нормою ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Договір зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №11839282.
За змістом ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (статті 401 - 406) та главою 16 Земельного кодексу України (статті 98 - 102).
Відповідно до статті 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.
Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (ч.3 ст. 98 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Частиною 1 статті 404 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Таким чином, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітутів для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.
Статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
В межах даної справи об'єктом сервітуту є земельна ділянка площею 48,1393га, за адресою Волинська обл., Маневицький р-н., Галузійська сільська рада.
На момент укладення спірного договору ПП "Флора" не було ані власником, ані землекористувачем сусідніх земельних ділянок чи об'єктів нерухомості, прохід до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб'єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту.
За змістом спірного договору реальною потребою ПП "Флора" є не задоволення потреб, обумовлених ст. 404 ЦК України, а отримання права володіння та користування земельною ділянкою для вирощування технічних сільськогосподарських культур на біомасу для виготовлення твердого біопалива, вирощування ягід, горіхів, інших плодовитих дерев і чагарників, відтворення рослин, проведення комерційної діяльності, будівлі будь-яких об'єктів рухомого та нерухомого майна тощо (п.3.1.4 договору).
Укладенням договору безстрокового сервітуту ДП "ГрінЕнерго" фактично надало спірну земельну ділянку у користування на умовах оренди.
Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Комплексний аналіз укладеного між відповідачами правочину дає підстави вважати, що договір про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015 року за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини, пов'язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
За умовами п. 2 ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В матеріалах справи відсутні докази проведення торгів з продажу права оренди спірної земельної ділянки.
Оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. ПП "Флора" фактично надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки, без встановлення строку його дії.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави укладанням спірного договору, оскільки саме державою здійснюється особлива охорона землі як національного багатства в силу статті 14 Конституції України, а недотримання відповідачами встановленої статтями 124, 134 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі" процедури передачі спірних земельних ділянок ПП "Флора" у платне володіння та користування (Розділ 4 договорів) порушує ці інтереси.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Ст. 86 ГПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що спірний договір про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015 року суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України та в силу ст. 216 ЦК України.
Відповідно до статті 406 ЦК України визнання договору, що є підставою для встановлення сервітуту, недійсним є підставою для припинення і самого сервітуту.
Оспорюваний договір сервітуту, відноситься до такого виду договорів, за якими повернення сторони в первинне положення практично неможливо, тому у такій ситуації припинення дії договору, визнаного судом недійсним, відбувається на майбутнє (стаття 236 Цивільного кодексу України)
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою та, враховуючи, що договір про встановлення земельного сервітуту підлягає припиненню на майбутнє і двостороння реституція за таким договором не проводиться, передана земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні ПП "Флора" на підставі спірного договору про встановлення сервітутів, підлягає поверненню постійному правокористувачу ДП "ГрінЕнерго".
Правовим наслідком недійсності спірного договору є повернення ПП "Флора" на користь ДП "ГрінЕнерго" отриманої за недійсним договором земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №905/3280/16 від 21.02.2018р., Вищого господарського суду України №924/496/16 від 29.11.2016р., №904/6400/16 від 27.04.2017р., №920/625/16 від 17.08.2017р.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Відповідно до ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, позовна вимога в частині скасування реєстрації спірного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129-130 ГПК України слід віднести на них пропорційно.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладене, визнання ДП "ГрінЕнерго" позовних вимог до початку розгляду справи по суті (вих. №18/3-8 від 06.03.2018р.), ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в частині пропорційно розподілених судових витрат між відповідачами ДП "ГрінЕнерго" та ПП "Флора".
Керуючись ст.ст. 53, 129, 202, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015 року, укладений між державним підприємством "ГрінЕнерго" та приватним підприємством "Флора", серія та номер 1296, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №11839282.
3. Скасувати реєстрацію договору про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015 року, укладеного між державним підприємством "ГрінЕнерго" та приватним підприємством "Флора", серія та номер 1296, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №11839282.
4. Застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати приватне підприємство “Флора” (код ЄДРПОУ 32890325) повернути державному підприємству "ГрінЕнерго" (код ЄДРПОУ 37814558) земельну ділянку площею 48,1393га, яка знаходиться за адресою Волинська обл., Маневицький район, Галузійська сільська рада, кадастровий номер 0723681500:02:001:0179.
5. Стягнути з приватного підприємства "Флора" (м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3, корп. А, кімната 4, код ЄДРПОУ 32890325) на користь прокуратури Волинської області (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 5147,50грн. витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з державного підприємства "ГрінЕнерго" (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 65-Б, код ЄДРПОУ 37814558) на користь прокуратури Волинської області (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2573,75грн. витрат по сплаті судового збору.
7. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету прокуратурі Волинської області (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2573,75грн. судового збору, сплаченого платіжними дорученнями №48 від 25.01.2018р., № 151 від 07.02.2018р., № 522 від 23.03.2018р. (оригінал платіжного доручення знахоздиться у справі № 903/54/18).
Повний текст рішення
складено 23.05.2018
Суддя В. М. Дем'як