Ухвала
21 травня 2018 року
м. Київ
Провадження № 51-4342 ск 18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції ОСОБА_4 , на вирок Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_5 ,
встановила:
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку.
Однак, касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Формально посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, прокурор у касаційній скарзі не наводить обґрунтування незаконності вироку цього суду та не зазначає, у чому конкретно полягають ці порушення; яким чином вони перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до положень статей 370, 404, ч. 1 ст. 412, статей, 413, 414, 420 КПК України, а також статей 50, 65 КК у їх взаємозв'язку.
У касаційній скарзі прокурор не зазначає безумовних підстав, передбачених ч. 2
ст. 412 КПК, для скасування вироку апеляційного суду; не вказує, які клопотання сторони обвинувачення безпідставно не задовольнив апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК та які конкретнодоводи апеляційної скарги у порушення ст. 420 цього Кодексу, не дослідив, не перевірив і не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Вказуючи на неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПКУкраїни), прокурор не наводить конкретних доводів щодо незаконності вироку апеляційного суду зі згаданих підстав.
Також касаційна скарга прокурора не містить вказівки на те, у чому конкретно полягає явна несправедливість покарання, призначеного засудженому і чому воно є недостатнім для кари й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів із огляду на його вид чи розмір відповідно до ст. 414 КПК України.
Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
У зв'язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції ОСОБА_4 , залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк з дня отримання ним копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3