Постанова
Іменем України
15 травня2018 року
м. Київ
Справа № 606/690/16-к
Провадження № 51-1427км18
Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12015210170000426, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2017 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановлено стягнути: з цивільного відповідача ПАТ «СК «Провідна»: на користь ТОВ «Бурдяківський спецкар'єр» 50 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_8 50 000 грн матеріальної шкоди та 5 630,32 грн витрат на лікування; з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Бурдяківськийспецкар'єр» 50 000 грн матеріальної шкоди та 2 600 грн витрат на оплату автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2017 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 9 жовтня 2015 року о 16.00 год., керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю більше 65 км/год. по автодорозі у напрямку від м. Теребовля до м. Тернополя, порушив вимоги пунктів 2.3.б, 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху, не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху та в сел. Кровинка допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля «Daewoo Lanos» під керуванням водія ОСОБА_9 , який зупинився попереду в попутному напрямку. Після зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat» автомобіль«Daewoo Lanos» в некерованому стані продовжив рух та зітнувся з автомобілем ВАЗ 211040 під керуванням водія ОСОБА_8 , який зупинився попереду в попутному напрямку. Далі автомобіль «ВАЗ 211040» в некерованому стані продовжив рух та зітнувся з автомобілем «DAFXF 95/430» під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд:
- неправильно встановив фактичні обставини кримінального провадження та невірно оцінив наявні у провадження докази, зокрема, протоколи огляду місця події, огляду транспортних засобів, висновки експертів, які, на його думку, свідчать про відсутність контакту між автомобілями «Daewoo Lanos» та «ВАЗ 211040», тобто, зіткнення його автомобіля з автомобілем «Daewoo Lanos» не пов'язане з отриманням ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесного ушкодження;
- не взяв до уваги як доказ показання свідка ОСОБА_11 ;
- безпідставно відхилив його клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_8 з метою доведення відсутності в останнього саме середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також клопотань про проведення слідчого експерименту зі всіма учасниками дорожньо-транспортної пригоди та на підставі нього - повторної автотехнічної експертизи.
Зазначені обставини, на думку засудженого ОСОБА_7 , перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 подано заперечення від потерпілого ОСОБА_8 .
У судовому засіданні:
- засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали вимоги касаційної скарги і просили їх задовольнити;
- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам касаційної скарги в частині оцінки доказів, належність і допустимість яких була перевірена судом апеляційної інстанції.
Тому, доводи у скарзі в частині оцінки доказів: показань свідків, даних протоколів огляду місця події, огляду транспортних засобів та висновків експертів, не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив у суді факт зіткнення автомобіля «Volkswagen Passat» під його керуванням з автомобілем «Daewoo Lanos» під керуванням ОСОБА_9 , заперечуючи при цьому факт зіткнення в подальшому автомобіля «Daewoo Lanos» з автомобілем «ВАЗ» під керуванням потерпілого ОСОБА_8 . Стверджував, що рухався із невеликою швидкістю, дотримувався дистанції. Вважав причиною ДТП - раптовий виїзд автомобіля «ВАЗ» на зустрічну смугу руху.
Потерпілий ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_9 показали, що в той час, коли водії автомобілів «Daewoo Lanos» та «ВАЗ», побачивши попереду перешкоду, сповільнили свій рух та пригальмували, автомобіль «Volkswagen Passat» на великій швидкості в'їхав ззаду в автомобіль «Daewoo Lanos», який після зіткнення вдарив автомобіль «ВАЗ», внаслідок чого останній вилетів на зустрічну смугу та зітнувся з автомобілем «DAF».
Судом першої інстанції встановлено, що вищевказані показання потерпілого та свідків об'єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події від 9 жовтня 2015 року із план-схемою до нього, огляду транспортних засобів, висновків судово-медичної експертизи №166 від 30 листопада 2015 року, автотехнічних експертиз за № 5-614/15, №5-615/15, №5-616/15 від 16 грудня 2015 року, інженерно-транспортних експертиз № 5-619/15 від 1 грудня 2015 року та № 5-618/15 від 14 січня 2016 року, які узгоджуються між собою та з іншими доказами.
Вищевказані докази ретельно досліджені судом першої інстанції та визнані достатніми та допустимими доказами, які у своїй сукупності доводять висунуте ОСОБА_7 обвинувачення. На підставі їх аналізу суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що первинне зіткнення відбулося між автомобілем «Volkswagen Passat» під керуванням ОСОБА_7 з автомобілем «Daewoo Lanos» під керуванням ОСОБА_9 , що не заперечує засуджений у своїй касаційній скарзі. Разом із тим, саме це зіткнення призвело до створення ОСОБА_7 аварійної ситуації, яка знаходиться в причинному зв'язку із наслідками ДТП - отриманням потерпілим ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
З таким висновком погодився й апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та ретельно проаналізувавши доводи апеляційної скарги засудженого.
При цьому, судом апеляційної інстанції надано належну оцінку всім доводам апеляційної скарги засудженого, які аналогічні доводам касаційної скарги, з урахуванням положень передбачених ст.ст. 332, 94 КПК України та наявних показань свідків, обґрунтовано вказано в ухвалі на відсутність підстав для призначення повторної судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_8 та проведення слідчого експерименту. Також, в ухвалі апеляційного суду обґрунтовано зазначено про безпідставність доводів сторони захисту про винуватість у даній дорожньо-транспортній пригоді водія автомобіля «ВАЗ» - потерпілого ОСОБА_8 та визнано правильним висновок суду першої інстанції про те, що саме порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3.б, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху призвело до дорожньо-транспортної пригоди і саме дії водія ОСОБА_7 передували вимушеному виїзду водієм ОСОБА_8 на зустрічну смугу руху.
Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що, виходячи з норм діючого кримінального закону, наявних у справі доказів, практики Верховного Суду України, на що посилався в ухвалі апеляційний суд, за встановлених судом першої інстанції обставин дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.
Що стосується доводів скарги про те, що суд, постановляючи вирок, безпідставно не взяв до уваги як доказ показання свідка ОСОБА_11 , то ці доводи з урахуванням положень, передбачених ч. 4 ст. 97 КПК України, не спростовують правильність висновків суду, оскільки відповідно до вказаних норм закону суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами. Однак, з матеріалів провадження убачається, що такого рішення прийнято не було. Крім того, судом допитаний сам потерпілий ОСОБА_8 , чиї показання узгоджуються з показаннями свідків - очевидців події та з іншими доказами.
Таким чином, даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не виявлено.
З урахуванням вищезазначеного, Суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення скарги та скасування судових рішень.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, п. 15 Перехідних положень КПК України, пунктами 4, 6 §3 розділу 4 Закону України №2147-VIII від 3 жовтня 2017
року, Суд
ухвалив:
Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_14 ОСОБА_2 ОСОБА_3