Справа № 755/3077/18
про залишення позовної заяви без розгляду
"17" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Сіренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору №50011745 від 24.06.2014 року,-
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору №50011745 від 24.06.2014 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року у вказаній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін та призначено перше судове засідання на 05 квітня 2018 року на 16-00 годин.
В судові засідання призначені до розгляду на 05 квітня 2018 року, 17 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин
Згідно з положенням ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як убачається з матеріалів справи, позивач двічі не з'явився в судові засідання, належним чином повідомлений про розгляд справи, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, суд про причини неявки не повідомляв.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз п. 3 частини першої ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача, та наявність перешкод для розгляду справи за його відсутності при наявності заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення ним про причини нявки. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю та пропорційністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, а суд, в межах встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, визначає порядок здійснення провадження у справі.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання та/або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, норми чинного законодавства України, та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки викладене свідчить про втрату позивачем заінтересованості у вирішенні даного спору та дає суду підстави для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки за таких обставин проведення судового розгляду справи без участі позивача суперечило б наданим ЦПК України правам позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 223, 257, 258, 260, 279, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «САТ» про стягнення коштів - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: