Іменем України
22 травня 2018 року
Київ
справа №806/2370/15
адміністративне провадження №К/9901/28251/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (суддя Котік Т.С.) у справі № 806/2370/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування: податкового повідомлення-рішення № 000162622 від 05.06.2015 про збільшення суми грошового зобов'язанням за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 570,38 грн - за основним платежем, 142,60 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; вимоги про сплату боргу № 000163622 від 05.06.2015 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2 393,62 грн; рішення про застосування штрафних санкцій № 000164622 від 05.06.2015 у розмірі 197,10 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції).
Рішення апеляційного суду мотивоване невиконанням контролюючим органом вимог ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, у зв'язку з пропуском відповідачем строку на апеляційне оскарження.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області посилається на те, що висновок суду апеляційної інстанції про невиконання відповідачем вимог ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом при винесенні рішення не було враховано відсутності коштів на рахунках відповідача на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, крім того, контролюючим органом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року залишено без руху апеляційну скаргу відповідача та надано тридцятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів того, що з 5 листопада 2015 року по 4 серпня 2016 року контролюючий орган не мав змоги сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів та доказів направлення бюджетного запиту щодо необхідності виділення коштів на сплату судового збору та внесення змін до бюджетних видатків та кошторису як на 2015 рік так і на 2016 рік.
Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху контролюючим органом отримано 23 серпня 2016 року, що ним не заперечується.
Як встановлено судом апеляційної інстанції станом на 28 вересня 2016 року вимоги ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були.
Доводи контролюючого органу щодо направлення ним 22 вересня 2016 року на адресу апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, власне сама сплата судового збору та неналежне фінансування не є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження. Надані контролюючим органом копії виписок по рахунках від 11.02.2016, 15.02.2016, 25.02.2016 підтверджують відсутність коштів на рахунках відповідача лише на вказаний період, тоді як доказів на підтвердження відсутності коштів на рахунках контролюючого органу в інші періоди надано не було. Крім того, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, контролюючим органом був пропущений значний строк на апеляційне оскарження судового рішення першої інстанції після повернення первинної апеляційної скарги.
Таким чином, оскільки скаржником вимоги ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були, колегія суддів приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції).
Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на зазначене, враховуючи частину четверту статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі №806/2370/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду