Справа № 686/1480/17
Головуючий у 1-й інстанції: Логінова С.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
22 травня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, третя особа без самостійних вимог - товариство з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про визнання неправомірними дій управління, зобов'язання до вчинення певних дій,
в січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, третя особа без самостійних вимог - товариство з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про визнання неправомірними дій управління, зобов'язання до вчинення певних дій.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно довідки про уточнюючий характер роботи ОСОБА_2 призначено пенсію на пільгових умовах. З 01.08.2013 р. виплату пенсії їй було припинено, оскільки за результатами зустрічної перевірки виявлено розбіжності в посадах згідно первинних документів із посадами у довідці, виданої товариством з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс".
Позивач посилається на те, що вона з листопада 2016 року переведена на пенсію по інвалідності.
Вважає, що рішення управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому за № 875420 за листопад 2016 року, яким з неї стягується переплата 20 % з пенсії щомісячно є незаконною.
Основною підставою для стягнення з позивача переплати є, на думку відповідача, надання нею недостовірних документів, що підтверджують стаж її роботи.
Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому власним рішенням визнало її винною і здійснює стягнення переплати пенсії за власним рішенням. При прийнятті рішення про стягнення сум пенсії, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних мають бути враховані крім норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і інші норми законодавства, які регулюють правовідносини в цій сфері.
Позивач посилається на те, що на даний момент відсутні об'єктивні відомості, що змогли би підтвердити наявність зловживань з її сторони.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про стягнення переплати з ОСОБА_2 встановлено зловживання з боку пенсіонера, яка зверталась з заявою про виплату їй пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 101 Закону "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У постанові від 6 грудня 2016 року у справі № 21-1660а16 Верховний Суд України вказав на те, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці.
При цьому, зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
З огляду на те, що первинні документи, які вказані в довідці про уточнюючий характер роботи ОСОБА_2 не підтверджують роботу позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а також те, що при поданні позивачем до відповідача документів для призначення пільгової пенсії позивач була ознайомлена зі змістом поданих нею документів, а відтак завідомо знала про їх недостовірність, оскільки вона знала, що працювала на іншій посаді ніж на тій посаді на підставі якої їй призначена пільгова пенсія, а тому колегія суддів вважає, що рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому за № 875420 за листопад 2016 року про утримання переплати пенсії з ОСОБА_2 є правомірним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 686/17402/14-а від 23 січня 2018 року.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 травня 2018 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4