Головуючий І інстанції: С.О. Бондар
21 травня 2018 р. Справа № 818/53/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1,
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК", Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2018, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 12.02.18 по справі № 818/53/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК"
до Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК"(далі- позивач, ТОВ "ЛІМІК") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2017 року № НОМЕР_1, яким визначено суму штрафу за платежем податок на додану вартість у розмірі 87122,41 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 22.11.2017 №0027631208 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 39200,01 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ТОВ "ЛІМІК" та Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
У зв'язку з неприбуттям жодного з представників учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що головним управлінням ДФС у Сумській області була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2017 року та узгодженого грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0009161202 від 04.08.2017 року, податкового повідомлення-рішення №0009321208 від 08.08.2017, за результатами якої складено акт №3345/18-28-12-01/22591059 від 06.11.2017 (а.с.13-15).
Згідно висновків акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2017 року та узгодженого грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0009161202 від 04.08.2017, податкового повідомлення-рішення №0009321208 від 08.08.2017, чим порушено вимоги п. 50.1 ст. 50, п.57.1, п.57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
На підставі акту перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №0027631208, яким товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІМІК” зобов'язано сплатити штрафну санкцію в сумі 87122, 41 грн. (а.с.11).
Позивач заперечуючи законність вказаного податкового повідомлення -рішення, звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 22.11.2017 №0027631208 щодо застосування до ТОВ "ЛІМІК" штрафних санкцій в сумі 39200,01 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення перевірки, податкові зобов'язання по оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях не були узгодженими, тому податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафну санкцію на суму 39200,01грн. (13902,13 +25297,88).
Відмовляючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення в частині застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в сумі 39200,01 грн, судова колегія виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
Згідно з п. 56.15 ст. 56 ПКУ скарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 ст. 56 ПКУ, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні - рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (абзац другий пп. 56.17.5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПКУ).
Судовим розглядом встановлено, що Головним управління Державної фіскальної служби у Сумській області були винесені податкові повідомлення-рішення:
- від 04.08.2017 №0009161202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 489130, 50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 326087, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 163 043, 50 грн.;
- від 08.08.2017 №0009321208, яким товариству донарахований штраф в розмірі 252978,75 грн. за порушення строку реєстрації податкових накладних.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІМІК” оскаржило їх в адміністративному порядку.
Рішеннями Державної фіскальної служби від 13.10.2017 та 19.10.2017 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду.
Ухвалами Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 були відкриті провадження у справі №818/1776/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0009321208 та у справі №818/1777/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0009321208.
Проте, згідно розрахунку суми штрафних санкцій, податковим органом нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату донарахованих сум податку по вказаним податковим повідомленням-рішенням.
Таким чином, встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області свідчать про те, що на момент проведення перевірки, податкові зобов'язання по оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях не були узгодженими, тому податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафну санкцію на суму 39200,01грн. (13902,13 +25297,88)
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.08.2017 №0009321208 в частині визначеної штрафної санкції в сумі 39200,01 грн. за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосуванні норм законодавства.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 47922,4 грн., судова колегія виходить з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІМІК” було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9116057907 від 19.06.2017 за травень 2017 року, якою задекларовано податкове зобов'язання в сумі 252363 грн. по строку сплати 30.06.2017 (а.с.175-176).
У зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, ТОВ “Лімік” було подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9134062989 від 13.07.2017, тим самим зменшено суму зобов'язання на 250311 грн. Враховуючи, що уточнюючий розрахунок був поданий після сплину строку сплати суми по податковій декларації (13 днів) товариству було нараховано штраф 10% від простроченої суми в розмірі 25031,10 грн. (а.с.179-180)
07.08.2017 товариством “Лімік”, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, було подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9154613714 за березень 2017 року, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 326087 грн, з граничним терміном сплати 07.08.2017 (а.с.195-198).
Проте, ТОВ “Лімік” 10.08.2017 подано черговий уточнюючий розрахунок, яким зменшено суму ПДВ на 32913грн., що підлягає сплаті згідно уточнюючого розрахунку за 01.05.2017 №9158500751.
Враховуючи, що уточнюючий розрахунок був поданий через 3 дні після сплину строку сплати, а саме: 10.08.2017 замість 07.08.2017, позивачу нараховано штраф 10% від простроченої суми в розмірі 3291,30 грн. (а.с.207-210)
Цього ж дня (07.08.2017), товариством “Лімік” зменшено суму ПДВ на 196000грн. шляхом подання до податкової інспекції уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9158513875 від 10.08.2017 за червень 2017 року.
Оскільки уточнюючий розрахунок був поданий через 3 дні після сплину строку сплати а саме: 10.08.2017 замість 07.08.2017, позивачу нараховано штраф у розмірі 10% в сумі 19600 грн. (а.с.211-214).
Отже, аналізуючи фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Як свідчать матеріали справи, позивач не спростовує факту несплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість та посилається на належне виконання свого податкового обов'язку у зв'язку з масовою кібератакою, що на думку позивача звільняє від штрафів за несвоєчасну сплату податків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача, з огляду на наступне.
Згідно з п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
До того ж, у разі здійснення такого несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, що визначено Кримінальним кодексом України як злочин передбачений ст. 361 цього Кодексу, особа (як фізична, так і юридична) постраждала від такого злочину, повинна подати заяву до поліції про вчинення злочину в порядку передбаченому Кримінально процесуальним кодексом України, в порядку ст.55-56,215-216 КПК України.
Згідно Закону України "Про внесення змін до підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних мереж платників податків" у разі втрати та/або пошкодження інформації (у тому числі інформації, що міститься у базах даних обліку платника податків) внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних мереж платника податків та за наявності документів, що підтверджують зазначені події, платник податків протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних мереж платників податків" зобов'язаний письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності”. Документами, які підтверджують несанкціоноване втручання у роботу комп'ютерних мереж платника податків, зокрема, є копії заяви до правоохоронних органів або повідомлення про кримінальне правопорушення та документу, що підтверджує її прийняття і реєстрацію тощо.
Таким чином, вказаною нормою визначений обов'язок платника податків за наявності документів, що підтверджують несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерних мереж платників податків, письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підприємством не було вжито заходів щодо належного повідомлення органів Національної поліції про несанкціоноване втручання в роботу електронно -обчислювальних машин, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.
Також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту несанкціонованого втручання в роботу його комп'ютерних мереж, що мало наслідком неможливість здійснення ним перерахування податку .
З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про правомірність застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій у розмірі 47922,4 грн. за порушення строків с плати узгоджених податкових зобов'язань.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК", Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 818/53/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3