16 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 583/2776/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бондара В.О.
суддів: Гуцала М.І. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.12.2017, суддя Ковальова О.О., повний текст складено 08.12.17 по справі № 583/2776/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
05.10.2017 року, ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувя до суду з позовом до Міністерства оборони України ( далі - відповідач )в якому просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги, починаючи з 01.01.2017 року та зобов'язати Міністерство оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому п. 4 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», залежно від ступеня втрати працездатності 60 % в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення, у зв'язку з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1989 році.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.12.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв'язку з неповним з'ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції , позивач в період з 29.04.1989 року по 21.07.1989 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕСв 30-ти кілометровій зоні підвищеної небезпеки, виконуючи службові обов'язки у військовій частині № НОМЕР_1 . (а. с. 12-14, 16-17).
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що вбачається із посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Сумською обласною державною адміністрацією 20.01.2005 року, та відповідно до вкладки НОМЕР_3 до даного посвідчення є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с.7-8).
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_4 від 10.03.2005 року ОСОБА_1 є інвалідом IIІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.10).
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30.06.2004 року № 506 встановлено, що захворювання рядового в запасі ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 15).
Відповідно до довідки до акта № 524 огляду медико-соціальною експертною комісією серії ПЗ № 004805 від 12.05.2009 року позивачу встановлено III групу інвалідності, 60% втрати професійної працездатності.(а.с.11).
Як вбачається зі змісту пункту 10 Витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 57 від 09.06.2017 року, затвердженого Міністром оборони України, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги із посиланням на пункт 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки одноразова грошова допомога призначається військовозобов'язаним, призваним на збори, у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному при виконанні обов'язків військової служби, не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Крім того, в протоколі зазначено, що частиною 7 статті 16-3 згаданого Закону передбачено, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. ОСОБА_1 у 2005 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с.3).
Не погодившись позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зроблено висновок, що позивач скористався своїм правом вибору на отримання відповідної допомоги при встановленні інвалідності та отримав відповідну одноразову компенсацію відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає:
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії військового квитка, позивач 27.09.1973 року на підставі Наказу МО СРСР № 199 від 27.09.1973 року звільнений в запас та направлений до Недригайлівського РВК Сумської області.
Таким чином, у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме з 29.04.1989 року по 21.07.1989 року, ОСОБА_2 мав статус військовозобов'язаного та був призваний на учбові збори.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, за приписами ч. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції Закону, що діяла на момент встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
З аналізу викладеного вбачається, що застосування приписів статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Таким чином, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Аналогічний правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа № 21-446а14) та від 21.04.2015 року (справа № 21-135а15).
Відповідно до ч .2 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За приписами п.3 ч.6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. №975 вказано, що військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Таким чином, позивач, як військовозобов'язаний, мав би право на отримання одноразової грошової допомоги, виключно за умови виникнення захворювання або нещасного випадку, що мали місце саме в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.
Проте, відповідно до п. 7 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується випискою із Центрального архіву міністерства оборони України №51/7278 від 30.07.1993 року. (а. с.17).
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та користується пільгами, передбаченими для осіб віднесених до 1 категорії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 (а. с.7).
Як встановлено судом у березні 2005 року управлінням соціального захисту населення Охтирської міської ради позивачу виплачено одноразова компенсація в сумі 189 грн. 60 коп. за шкоду, заподіяну здоров'ю учасникам ліквідації на слідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.18).
Відповідно до абз. 2 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (абз. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Колегія суддів зазначає, що позивач скористався своїм правом вибору на отримання відповідної допомоги при встановленні інвалідності внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримав відповідну одноразову компенсацію відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, позивачем відповідно до п. 7 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" отримано одну з передбаченої грошової допомоги (компенсації).
Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду перштї інстанції, що оскільки позивач скористався своїм правом вибору на отримання відповідної допомоги при встановленні інвалідності та отримав відповідну одноразову компенсацію відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутні.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.12.2017 по справі № 583/2776/17 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)В.О. Бондар
Судді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 21.05.2018.