Справа № 189/826/17
2/189/13/18
іменем України
22.05.2018 року Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Лукінова К.С.
при секретарі - Копиця С.І.
учасники процесу:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
представник відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання наказів про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення компенсації за невикористану відпустку, -
Позивач ОСОБА_1 14.06.2017 року звернувся до суду із позовом до відповідача публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання наказів про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення компенсації за невикористану відпустку.
08.09.2017 року позивач уточнив позовні вимоги, і з урахуванням уточнень просив: визнати наказ №1207/К від 16.05.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно-касової роботи, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України - незаконним; Визнати наказ №1284-к від 18 травня 2017 року, яким скасовано наказ від 15 лютого 2017 року №401-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1В.», а також визначено фактичну дату звільнення ОСОБА_1 - 18 травня 2017 року - незаконним; поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, на роботі на посаді керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» з 16 травня 2016 року; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103 600 (сто три тисячі шістсот) гривень 64 коп.; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 3660 грн. 80 коп.; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4759 грн. 04 коп.; судові витрати по справі покласти на відповідача - ОСОБА_4 акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що наказом №3410/К від 03.12.2013 року він був прийнятий на роботу на посаду керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк». Наказом №1207/К від 16.05.2016 року він був звільнений з посади керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно-касової роботи, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Даний наказ №1207/К від 16.05.2016 року про його звільнення з посади керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно-касової роботи, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України - вважає незаконним незаконним, оскільки у наказі про звільнення як підставу його звільнення зазначено висновки службового розслідування від 05.05.2016 року. Стосовно порядку проведення службового розслідування відносно нього, було допущено ряд порушень, а саме: не було ознайомлено з наказом про проведення службового розслідування, у якому повинно бути зазначено, з яких підстав проводиться службове розслідування, відносно якої (чи яких) осіб, а також особи, відповідальні за проведення такого розслідування; не було ознайомлено з правами, встановленими законом, як особі, відносно якої проводиться службове розслідування; не запропоновано та не відібрано будь-яких пояснень з приводу фактів, які повинні міститися у наказі про проведення службового розслідування, і які у зв'язку з цим потрібно перевірити; не було ознайомлено із висновком службового розслідування від 05.05.2016 року; не роз'яснено порядок та строк оскарження висновку службового розслідування від 05.05.2016 року. 16 травня 2016 року за вх.№14-26/057 на адресу відокремленого безбалансового відділення №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» надійшло електронне повідомлення про те, що позивачу необхідно терміново прибути до Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», при цьому з якою метою не було зазначено. У цей же день, негайно, електронним повідомленням позивачем на адресу Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» було направлено лист із проханням повідомити йому мету його виклику, а також надати копії усіх матеріалів, які стосуються проведення службового розслідування, однак, замість цього позивачу було вручено наказ про те, що його звільнено із займаної мною посади у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно-касової роботи, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Окрім того, відповідачем було порушено саму процедуру звільнення. Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно з положеннями п.п.4.1., 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58 - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. У день звільнення, тобто 16.05.2016 року на адресу начальника Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_5 позивачем було направлено електронною поштою заяву з проханням видати йому трудову книжку. 18 травня 2016 року на його адресу проживання рекомендованим поштовим відправленням надійшов лист від 16.05.2016 року за вих. №14-26/1-058 за підписом начальнику відділу кадрового адміністрування Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_6, у якому зазначено, що у зв'язку з тим, що в день звільнення 16.05.2016 року позивач не був присутній на робочому місці та не отримав свою трудову книжку, він можу отримати її, а також копію наказу про звільнення у відділі кадрового адміністрування Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк». Факти, викладені у даному листі не відповідають дійсності, оскільки, у день звільнення, тобто 16.05.2016 року він знаходився увесь час на своєму робочому місці у кабінеті керуючого територіального відокремленого безбалансового відділення №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» та отримав особисто під розпис копію наказу про його звільнення від в.о. керуючого територіального відокремленого безбалансового відділення №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 Після цього 26.05.2016 року його було запрошено то територіального відокремленого безбалансового відділення №10003/0280 Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» для отримання трудової книжки, яку він отримав 26.05.2016 року, про що було написано відповідну заяву. Таким чином, затримка видачі трудової книжки складає 10 днів. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі за текстом - Порядок). П.п.з., п. п.1 Порядку передбачено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу, а також інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Згідно абз.3 п.2 Порядку - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до абз.3 п.3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року складає 42 робочих дні. Відповідно до довідки про доходи (а.с.77) його сумарна заробітна плата за березень та квітень 2016 року складає 15375 грн. 33 коп. Таким чином, середньоденна заробітна плата за вказаний період складає 15375,33грн.:42 дні = 366 грн. 08 коп. Компенсація за затримку видачі трудової книжки складає - 366,08 грн. х 10 днів = 3660 грн. 80 коп. Відповідно до ч.ч.1, 2, 7 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. На момент подання до суду уточненої позовної заяви вимушений прогул складає 58 календарних днів. Таким чином, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу складає: 366 грн. 08 коп. х 58 = 21232 грн. 64 коп. Окрім того, після звільнення відповідачем не виплачено позивачу компенсацію за невикористану відпустку у 2014 році - за 9 днів та у 2015 році - за 4 днів, а загалом за 13 днів відпустки. Таким чином, розмір компенсації за невикористану відпустку становить 366 грн. 08 коп . х 13 = 4759 грн. 04 коп. ОСОБА_6 відповідною позовною заявою про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди позивач звернувся 26 травня 2016 року до Покровського районного суду Дніпропетровської області. 27 січня 2017 року рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області (головуюча-суддя ОСОБА_8С.) - позов ОСОБА_1 до Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано наказ № 1207/К від 16.05.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно касової роботи, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України - незаконним. Поновлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" з 16 травня 2016 року. Стягнуто з Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ - 09305480, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21232,64 грн. Стягнуто з Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ - 9305480, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 3660,80 грн. Стягнуто з Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ - 09305480, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Допущено негайне виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" та щодо стягнення середньої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць на користь ОСОБА_1. Стягнуто з Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" на користь держави судовий збір у розмірі 1 102,40 гривень. Додаковим рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27.01.2017 року доповнено шостий абзац резорлютивної частини рішення вказівкою про стягнення з філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку у розмірі 4759,04 грн. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року було оскаржено відповідачем - філією Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», а також частково позивачем ОСОБА_1 За результатами перегляду в апеляційному порядку Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалив 18 травня 2017 року нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди. Цього ж дня, 18 травня 2017 року наказом №1284-к відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.05.2017р. в справі № 189/763/16-ц (провадження №22-ц/774/2800/17, було скасовано наказ від 15 лютого 2017 року №401-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1В.» та визначено фактичну дату звільнення ОСОБА_1 - 18 травня 2017 року. Вказаний наказ №1284-к від 18 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 також вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних обставин. Відповідно до п.2.4. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 - усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до наказу №1284-к від 18 травня 2017 року, скасовано наказ від 15 лютого 2017 року №401-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1В.», а також визначено фактичну дату звільнення ОСОБА_1 18 травня 2017 року. У тродову ж книжку ОСОБА_1 внесено запис за №21 від 18.05.2017 року, відповідно до якого - Запис за №20 недійсний. Звільнений у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно-касової роботи, п.2 ст.41 КЗпП України. Вказаний запис внесено на підставі наказу №1284-к від 18 травня 2017 року. Тобто, запис за №21 від 18.05.2017 року не відповідає тексту самого наказу №1284-к від 18 травня 2017 року. Окрім того, позивач ОСОБА_1 вважає незаконним наказ №1284-к від 18 травня 2017 року, виходячи з наступного. Статтями 380-382 ЦПК України регулюються питання повороту виконання рішення суду. Так, згідно з вимогами ст.381 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з повідомленням сторін і постановляє ухвалу. Оскільки, позивача ОСОБА_1 було поновлено в процесі примусового виконання рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року, питання про його звільнення у зв'язку зі скасуванням рішення суду, повинне було вирішуватися також у судовому засіданні в порядку повороту виконання рішення суду. Окрім того, рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року було скасоване за формальними підставами, оскільки апеляційним судом під час ухвалення нового рішення у справі взагалі не досліджувалось питання правомірності чи неправомірності звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а рішення суду першої інстанції було скасоване лише з підстави пред'явлення позову до неналежного відповідача. При цьому, вимушений прогул визначається як час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати (тобто у даному випадку з 16.05.2016 року (дата звільнення) по 27.01.2017 року (дата ухвалення рішення суду про поновлення на роботі). За вимушений прогул через незаконне звільнення власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові середній заробіток, але не більше як за один рік. У зв'язку з тим, що на дату ухвалення судом першої інстанції рішення, тобто 27 січня 2017 року вимушений прогул ОСОБА_1 складав 256 календарних днів, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу складає: 366 грн. 08 коп. х 256 = 93 716 грн. 48 коп.; з моменту звільнення ОСОБА_1 - 18 травня 2017 року по дату подачі позовної заяви до суду 14.06.2017 року - складає 27 календарних днів, тобто 366 грн. 08 коп. х 27 = 9884 грн. 16 коп. Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 (283 календарні дні) складає 103 600 (сто три тисячі шістсот) гривень 64 коп.
25.07.2017 року до суду надійшли письмові заперечення ПАТ «Державний ощадний банк України» в яких зазначено, що відповідач вважає, що зазначений позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 16 травня 2016 року за вих. № 14-26/057 листом електронної пошти начальника філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім'я керуючого ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 надіслано повідомлення по необхідність позивачу терміново прибути до філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», м. Дніпро, проси. Гагаріна, 115. Згідно пояснювальної записки від 16 червня 2016 року виконуючого обов'язки ТВБВ № 10003/0280 філії- Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 по факту відсутності на робочому місті 16 червня 2016 року ОСОБА_1 В, пояснила, що 16 травня 2016 року Позивач - ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці в період з 10.30 год. до 14.00 год. Після 14.00 год. ОСОБА_1 прийшов у відділення, в. о. керуючого ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 ознайомила його з наказом №1207/К від 16 травня 2016 року про припинення трудового договору (контракту) та особою карткою форма П-2 про що він особисто розписався. Того ж дня 16 травня 2016 року написав заяву на ім'я начальника філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» з проханням вислати його трудову книжку на адресу ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», яку в той же день було направлено та отримано адресатом. Отримати трудову книжку позивач ОСОБА_1 прийшов у ТВБВ 26 травня 2016 року та зазначив про відсутність будь - яких претензій до Відповідача. У зв'язку з тим, що в день звільнення Позивач був відсутній на робочому місці та не отримав свою трудову книжку 16 травня 2016 року за вих. № 14-26/1-058 філією - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» на адресу позивача було направлено лист рекомендований з повідомленням із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Згідно п. п. 4.1., 4.2. Інструкції №58. власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. П. п. 4.2. Інструкції № 58 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. 16 травня 2016 року позивач на ім'я начальника філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» подав заяву з проханням передати його трудову книжку на адресу ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк». 16 травня 2016 року, на виконання письмової зави позивача від 16 травня 2016 року, його трудову книжку було надіслано на адресу ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк». 26 травня 2016 року позивачем на ім'я начальника філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» подано заяву згідно якої повідомлено, що трудову книжку ним отримано, претензій до Відповідача не має. Зазначені обставини також підтверджено пояснювальною запискою головного спеціаліста відділу кадрового адміністрування ОСОБА_9 від 06 червня 2016 року. Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно розрахунку при звільненні 16 травня 2016 року з позивачем було проведено повний розрахунок та виплачено всі суми, що належали йому від підприємства на день звільнення, що підтверджується довідкою про розрахунок при звільненні позивача. Копія наказу №1207/К від 16 травня 2016 року про припинення трудового договору надана Позивачу під підпис в день звільнення 16 травня 2016 року. Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки в розмірі 3660,80 грн. за 10 днів в період з 16 травня 2016 року по 26 травня 2016 року також на думку відповідача не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить стягнути двічі, так як, період зазначених десяти днів позивачем також враховано в сумі середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно це є подвійним стягненням суми за один і той самий період. Враховуючи викладене відповідачем було дотримано порядку та вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерство юстиції України, Міністерства соціального захисту, населення України від 29 липня 1993 року № 58 та проведено повний розрахунок з позивачем, вручено копію наказу про звільнення та трудові книжку відповідно до вимог чинного законодавства. Підстави та порядок обчислення середньої заробітної плати визначається згідно ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 1001). За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100. З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку № 100). Крім того, положеннями розділу III Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Позивачем в розрахунку наведено кількість календарних днів та не враховано, що згідно Порядку № 100 до розрахунку середньої заробітної плати береться середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Позивачем не наведено підстав, передбачених чинним законодавством, для обрахування періоду часу вимушеного прогулу із розрахунку кількості календарних днів. Навіть враховуючи безпідставність вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач невірно визначає періоди та суми, що необхідно брати до розрахунку. Згідно наказу № 1207/К звільнено позивача 16.05.2016 року. Згідно наказу № 401-к поновлено позивача на посаді 15 лютого 2017 року. Згідно наказу № 1284-к скасовано наказ № 401-к про поновлення на роботі позивача 18 травня 2017 року. В період з дня поновлення та по день фактичного звільнення, а саме: 15 лютого 2017 року по 18 травня 2017 року позивачеві виплачувалась заробітна плата. Тобто - період за який позивач не працював з 17 травня 2016 року по 14 лютого 2017 року, що становить 190 робочих днів. Згідно наданої відповідачем довідки розрахунок середньомісячної заробітної плати згідно Порядку № 100 за період березень - квітень 2016 року становить: середньогодинна заробітна плата складає: 13406,37 грн.: 295 = 45,45 грн.; середньомісячна заробітна плата складає: 45,45*171,5 (год.) = 7794,68 грн. Сума середньомісячної заробітної плати - 7794,68 грн. податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5%. Також необхідно врахувати, що при поновленні на роботі на підставі наказу № 401-к від 15 лютого 2017 року Позивачеві згідно меморіального ордеру № 10148 від 24 лютого 2017 року було виплачено заробітну плату за місяць в розмірі 4706,35 грн. Правова позиція щодо порядку обчислення судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу , також викладена у постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року справа № 6-419цс16. Згідно ст. 171 Податкового кодексу України відповідач є роботодавцем і податковим агентом позивача відповідно на якого покладено обов'язок щодо їх утримання та перерахування до бюджету. Згідно ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. У випадку невиконання зазначених вимог податкового законодавства протягом встановленого строку відповідача буде притягнено до відповідальності, що призведе до значних збитків з боку відповідача. Також відповідач вважає, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення компенсації за невикористану відпустку, оскільки згідно довідки вих. № 0651/0827 від 17.06.2016 року (наявна в матеріалах справи) розрахунку при звільнені з позивачем було здійснено повний розрахунок: виплачена заробітна плата за травень 2016 року в розмірі 305,79 грн. та виплачено компенсацію за невикористану відпустку при звільненні за 23 дні в розмірі 5552,43 грн. згідно службової записки вих. № 14-26/1-111 від 10.08.2016 року (наявна в матеріалах справи) до розрахунку увійшли компенсація за невикористану відпустку за наступні періоди: з 03.12.2014 року по 02.12.2015 року щорічна основна відпустка 9 днів; з 03.12.2015 року по 02.12.2016 року щорічна основна відпустка 11 днів; з 03.12.2015 року по 02.12.2016 року щорічна додаткова відпустка 3 дні. Кількість календарних днів відпустки Позивача за відпрацьований рік складає 31 календарний день (24 дні щорічної основної відпустки + 7 днів щорічної додаткової відпустки).Згідно наказу № 3410/К від 03.12.2013 року Позивача було прийнято на роботу. Згідно наказу № 1207/К від 16.05.2016 року Позивача звільнено з 16.05.2016 року. Тобто відпрацьований рік, що береться до розрахунку відпустки Позивача, яка дорівнює 31 день є з 03 грудня відповідного року, починаючи від дати прийняття на роботу та до 02 грудня кожного наступного року до припинення трудових відносин (звільнення). Згідно особової картки працівника позивача (наявна в матеріалах справи) зазначено види відпусток, періоди за які вони надавалися, дати початку відпусток та їх закінчення із вказівкою на підстави їх надання накази). Особову картку Позивачем отримано 16 травня 2016 року під особистий підпис. Щодо позовної вимоги позивача про визнання наказу № 1207/К від 16 травня 2016 року про припинення трудового договору незаконним 18.05.2017 року набрало законної сили рішення апеляційного суду Дніпропетровської області в цивільній справі № 189/763/16-п. Зазначена вимога є необґрунтованою, недоведеною, такою, що подана з пропуском строків позовної давності, та не підлягає задоволенню виходячи з наступного. На виконання листа голови правління ОСОБА_10 № 22/1-14/2112/2910 від 04 квітня 2016 року відділом банківської безпеки філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», разом з відділом ревізій та контролю було проаналізовано кількість щоденного відкриття карткових рахунків і видачу БПК та встановлено, що найбільша кількість відкриття таких рахунків відбувається в ТВБВ ІІ-А типу № 10003/0280 в смт. Покровське, Покровського району, Дніпропетровської області. 25 квітня 2016 року позивача наказом № 256/В в. о. начальника філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» було відкликано з щорічної основної відпустки, за його згодою (заява), невикористану щорічну відпустку на 13 календарних дні з 26 квітня 2016 року перенесено на інший період. На підставі наказу начальника філії - Дніпропетровське, обласне управління АТ «Ощадбанк» від 31 грудня 2015 року № 3464 та завдання № 13-11/501 від 22 квітня 2016 року 25 квітня 2016 року проведено тематичну перевірку діяльності ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» з окремих питань, а саме: перевірки дотримання банківського законодавства, нормативних актів Національного банку України, внутрішніх положень. АТ «Ощадбанк», що регламентують здійснення операцій з БПК (банківськими платіжні картки); перевірка дотримання правил роботи з готівкою і цінностями, здійснення касових операцій, відкритгя/закриття сховища цінностей відповідальними особами, зберігання готівкових коштів та цінностей у сховищах цінностей; правильності оброблення, формування і пакування готівкових коштів; дотримання встановлених лімітів залишку готівкових коштів у національній та іноземній валюті, тощо. В результаті проведеної перевірки було виявлено ряд порушень: щодо організації касової роботи: 1) відсутнє положення про сектор касових операцій, встановлено нестачу кредитної угоди, 2) встановлено порушення вимог я. п. 1.11 розділу 1 глави 11, п. 7.3. розділу 7, глава ІІІ Додаток 4 «Інструкції з організації касової роботи та здійснення касових операцій в установах АТ «Ощадбанк», затвердженої постановою правління АТ «Ощадбанк» від 13.12.2012 року №693 зі змінами та доповненнями, а саме: відсутній наказ про дозвіл доступу до приміщення касового узла повідного економіста служби продажів ОСОБА_11; відсутність Книги обліку прийнятої і виданої готівки (цінностей) в старшого контролера - касира ОСОБА_12 М; щодо здійснення валютно - обмінних операцій: порушення п. 12 глави ІІ Інструкції про порядок організації та здійснення валютно - обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно - правових актів Національного банку України, затверджена постановою правління НБУ від 12.12.2002 року № 502 відсутній в доступному для огляду клієнтами місці курси валют та металів - інформації для здійснення валюто - обмінних операцій; щодо операцій з БПК (банківські платіжні картки). Так при вибірковій перевірці було виявлено на робочому столі економіста І категорії служби роздрібного бізнес ОСОБА_13 документи для відкриття карткового рахунку на; ім'я ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: заяву про приєднання № *** від 25.04.2016 р., в якій відсутні підписи клієнта, але вже наявні підписи ОСОБА_13, яка засвідчують справжність підпису клієнта та правильність відкриття рахунку. Контактний телефон клієнта зазначено. За даними АБС «БАРС» рахунок ****** відкрито о 9:52 годині 25.04.2016 р. ОСОБА_13 Також наявні копія паспорта ОСОБА_14, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_14, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної - особи ОСОБА_14, копія пенсійного посвідчення ОСОБА_14, які засвідчені лише підписом ОСОБА_13 - підпис клієнта на копіях документів відсутній. Та заява до органу соц. захисту з визначенням рахунку ***для зарахування сум грошової допомоги ОСОБА_14, яка підписане працівником банку ОСОБА_15 та засвідчено печаткою відділення «Касса №3» - підпис клієнта на заяві відсутній. При вибірковій перевірці справ з оформлення карткових рахунків було виявлено Заяву про приєднання № *** від 24.12.2015р. на ім'я ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, яка була підписана позивачем - керуючим ТВБВ №10003/0280 ОСОБА_17 та скріплено печаткою відділення, але підписи клієнта відсутні. Копія паспорта ОСОБА_16 та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_16, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_16, копія пенсійної посвідчення ОСОБА_16, засвідчені лише підписом ОСОБА_13 - підпис клієнта в копіях документів відсутній. За даними. АБС «БАРС» рахунок *** відкрито о 9:58 годині 24.12.2015 року ОСОБА_13. Позивачем з приводу виявлених порушень 25 квітня 2016 року було надано письмові пояснення, що 25 квітня 2016 року йому в ході перевірки від начальника відділу ревізії та контролю були надані для огляду справа без підпису клієнта на договорах та три копії паспортів, які знаходилися у економіста на робочому столі без наявності клієнтів та їх підписів. По факту відсутності підписів клієнтів па договорах позивач пояснив, що договори були ним підписані механічно та не помічено, що вони не підписані клієнтами. По факту наявності паспортів клієнтів позивач пояснив, що дані клієнти залишили документи та повинні були підійти пізніше з повним пакетом документів для відкриття рахунків. Також при вибірковій перевірці справ з оформлення карткових рахунків було встановлено наявність договорів - в яких відсутні ксерокопії документів клієнтів, необхідних для відкриття рахунку у кількості 6 одиниць, договорів в яких є підозра на розбіжність підписів клієнтів на документах - у кількості 41 одиниця, ксерокопії паспортів клієнтів та довідок про взяття на облік переміщених осіб, до яких не було залучено «Заяви про відкриття рахунку» в наявності - 24 одиниці. Всі документи вилучені для подальшого розгляду згідно ОСОБА_10. За результатами перевірки було складено акт в двох примірниках. Позивача-керуючого ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління ОСОБА_1 було ознайомлено з актом перевірки під власноручний підпис та вручено примірник акту. Будь - яких зауважень чи заперечень від позивача не надходило. З 26 квітня 2016 року наказом від 26 квітня 2016 року № 1076/К Позивача - керуючого ТВБВ № 10003/0280 ОСОБА_1 Є В. та економіста І категорії служби роздрібного бізнесу ТВБВ № 10003/0280 на час проведення службового розслідування відсторонено від роботи. 26 квітня 2016 року наказом в. о. начальника філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» було ініційовано службове розслідування по зазначених вище фактах. В ході проведення службового розслідування було підтверджено факти виявлені актом перевірки від 25 квітня 2016 року. Також було встановлено та підтверджено факти фіктивного оформлення та підписання договорів на відкриття та обслуговування рахунків, випуску та надання платіжних карток клієнтам та подальшої видачі коштів в ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк»; встановлено винних осіб дії яких призвели/до виявлених порушень, а саме: порушення позивачем - керуючим ТВБВ № 10003/0280 ОСОБА_18 вимог Розділу З Порядку № 196, яким регламентовано порядок дій працівників установи банку при відкритті рахунку та оформлення платіжних карток клієнтам банку, яким передбачено обов'язок ідентифікувати клієнтів в порядку передбаченому чинним законодавством, нормативно - правовими актами НБУ та внутрішніми нормативними документами Банку про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму на підставі документів згідно переліку (Додаток 3) копії яких повинні бути завірені підписом клієнта і відповідального працівника та чіткий порядок дій працівника установи банку по відкриттю рахунку та оформленню, видачі платіжних карток клієнтам банку; Посадової інструкції п. п. 2.5, п, п. 2.22, п. п. 2.23, п. п. 2.25, п. п. 2.26, п. п:2.44; порушення завідувачем сектору мікро, малого та середнього бізнесу ТВБВ N10003/0280 ОСОБА_19М, вимог Розділу 3 Порядку №196, та вимог п. 1.4. Посадової інструкції; порушення завідувачем сектору касових операцій ТВБВ №10003/0280 ОСОБА_20 Розділу З Порядку №196, та вимог п. п. 2.2., 2.З., 2.23,2.35,2.37 Посадової інструкції; порушення головним економістом служби роздрібного бізнесу ТВБВ №10003/0280 ОСОБА_21 Розділу 3 Порядку №196, та вимог п. п. 2.11, 2,14. Посадової інструкції; порушення економістом І категорії, що виконує функції менеджера по роботі з клієнтами роздрібного бізнесу ТВБВ №10003/0280 ОСОБА_13 Розділу 3 Порядку №196, та вимог п. п. 2.11, 2.14., 2.69., 2.71., 2.76. Посадової інструкції; порушення старшим контролером - касиром сектору касових, операцій ТВБВ №30003/0280 ОСОБА_22М, Розділу 3 Порядку №196, та вимог п. п, 2.21, 2,37 Посадової інструкції. В своїх письмових поясненнях позивач підтвердив факти порушення ним посадових обов'язків та вимог внутрішніх нормативних документів Банку та чинного законодавства України, свою вину позивачем визнано, будь - яких заперечень щодо змісту і результатів перевірки та встановлених під час його проведення фактів позивачем заявлено не було. Згідно з п. 4.1.1. п. 4.1.2 та п. 4.1.5 Посадової інструкції позивач - ОСОБА_1 несе відповідальність за належне виконання функцій та обов'язків, недотримання положень, інструкцій та інших розпорядчих документів банку, встановлених посадовою інструкцією та недотримання працівниками ТВБВ вимог чинного законодавства та нормативних документів банку при виконанні банківських та інших операцій. В діях працвників ТВБВ № 10003/0280 де позивач працював на посаді керуючого, був посадовою особою, керівником, і в посадові обов'язки якого входило контроль за дотриманням працвниками ТВБВ чинного законодавства та нормативних документів банку при виконанні банківських опрацій в наслідок відсутності контролю з боку позивача, як керівника, виявлено порушення. 06 травня 2016 року, на підставі виявлених при перевірці порушень відповідачем на ім'я першого заступника начальника Управління служби безпеки України в Дніпропетровській області було направлено заяву вих. № 16/03-4000 по фактам протиправної діяльності працівників ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» та прийняття рішення по матеріалам, згідно чинного законодавства України. 11 травня 2016 року відповідачем було отримано від першого заступника начальника Управління служби безпеки України в Дніпропетровській області повідомлення, що Управлінням служби безпеки України у Дніпропетровській області матеріали протиправної діяльності були направлені у порядку ст. ст. 214, 216 КК України до Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. 06 травня 2016 року слідчим відділом Національної поліції у відношенні вказаних фактів зареєстровано кримінальне провадження № 12016040030000315 за ч. 1 ст. 358 КК України. В результаті службового розслідування було складено висновок, затверджений начальником філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» 05 травня 2016 року. Факт вчинення позивачем порушень підтверджується висновками службового розслідування, затверджених 05 травня 2016 року, письмовими поясненнями, актом перевірки (копії яких надано до матеріалів справи). Позивачем вчинені порущення, виявлені в ході перевірки та відображені в висновках службового розслідування, не заперечувалися. Порушення позивачем вимог чинного законодавства та нормативних актів роботодавця дають всі підстави роботодавця щодо недовіри позивачу, також зважаючи на його подальшу поведінку. Також необхідно врахувати, що зазначені дії позивача могли привести до матеріальних збитків Банку та його ділової репутації. Згідно ч. 2 ст. 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов'язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обгрунтованим, якщо працівник, вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я. Зазначена правова позиція також висловлена в Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року в справі № 6- 1093цс15. Згідно типового договору про повну матеріальну відповідальність від 02 листопада 2015 року позивач, як працівник, що займав посаду керуючого ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» безпосередньо виконував роботу пов'язану зі зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням, видачею цінностей, матеріальних цінностей ТВБВ № 10003/0280, взяв на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку, збереження довірених йому установою банку цінностей. Враховуючи викладене відповідачем законно на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, наказом № 1207/К було припинено трудовий договір (контракт) із Позивачем - ОСОБА_1, у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно - касової роботи, з дотриманням порядку передбаченого ст. 43, 43-1, 47 КЗпП України. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо вимоги про скасування наказу про звільнення № 1207/К від 16.05.2016 року та поновлення на роботі про що відповідачем подано заяву. Щодо позовної вимоги позивача про визнання наказу № 1284-к від 18 травня 2017 року про скасування наказу № 401 - к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 є необгрунтованою, безпідставною та не підлягає задоволенню виходячи з наступного. 16 травня 2016 року наказом № 1207/К від 16 травня 2016 року позивача було звільнено з посади керуючого територіально відокремленого безбалансового відділення № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно - касової роботи, на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, висновків службового розслідування від 05.05.2016 року, пояснювальної записки та посадової інструкції ОСОБА_1 і виплачено компенсацію за 23 календарних дні невикористаної щорічної відпустки. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області в цивільній справі № 189/763/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. 14 лютого 2017 року відповідачем було видано наказ № 401-к Про поновлення на роботі позивача, згідно якого було: скасовано наказ від 16 травня 2016 року № 1207/К про звільнення позивача; поновлено позивача на попередній роботі на посаді керуючого ТВБВ № 10003/0280 з 16 травня 2016 року; виплачено позивачу середню заробітну плату в межах суми платежу за один місяць на підставі рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року в цивільній справі № 189/763/16-ц, провадження № 2/189/36/17. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року в цивільні справі № 189/763/16-ц рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року та додаткове рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди - відмовлено. Рішення набрало законної сили 18 травня 2017 року. Беручи до уваги рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року в справі № 189/763/16-ц (провадження № 22-ц/774/2800/17) Відповідачем було видано наказ № 1284-к, згідно якого: скасовано наказ від 15 лютого 2017 року № 401-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 В.», визнано фактичну дату звільнення ОСОБА_1 18 травня 2017 року; виплачено позивачеві - ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в кількості 08 календарних днів. Зі змістом наказу № 1284-к позивач ознайомлений під власний підпис та надана копія наказу. З позивачем проведено повний розрахунок та видано трудову книжку із відповідним записом 18 травня 2017 року (копія журналу № 7 надано до матеріалів справи). В період з 15 лютого 2017 року по 18 травня 2017 року позивачеві виплачувалась заробітна плата (розрахункові листа за період з лютого по травень 2017 року в матеріалах справи). Відповідач вказує, що зміст запису в трудовій книжці повністю відповідає змісту наказу № 1284-к від 18 травня 2017 року та здійснено у відповідності із вимогами п.2.4., 2.10. Інструкції № 58. Крім того, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області в цивільній справі № 189/763/16-ц набрало законної сили 18 травня 2017 року і відповідно з цього дня рішення, яким позивача було поновлено було скасовано, наказ № 1207/К від 16 травня 2016 року було, визнано законним. Якщо рішення суду про поновлення працівника на роботі було скасовано в апеляційному чи касаційному порядку і при новому розгляді справи в позові відмовлено, не виключається можливість скасування й наказу, виданого на виконання скасованого рішення, з визначенням фактичної дати звільнення з урахуванням відпрацьованого працівником часу після поновлення на роботі.
25.07.2017 року відповідач направив заяву про застосування позовної давності, яку обґрунтовує тим, що позивачу було під підпис вручено наказ про звільнення 16.05.2016 року, а строк позовної давності у справах про звільнення становить 1 місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Тобто строк позовної давності визначено до 17.06.2016 року. Позивачем цей строк пропущено без поважних причин. Тому просить відмовити в позові в зв'язку із пропуском позовної давності.
03.10.2017 року відповідач подав заперечення на позовну заяву які є за своїм змістом та суттю аналогічними письмовим запереченням від 25.07.2017 року.
02.03.2018 року відповідач подав відзив на позовну заяву, який за своїм змістом тотожний з письмовими запереченнями від 25.07.2017 року.
02.03.2018 року відповідач знов подав заяву про застосування позовної давності.
05.03.2018 року розгляд справи було відкладено на 04.04.2018 року.
04.04.2018 року розгляд справи було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні по суті.
Ухвалою суду від 21.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди було залишено без розгляду.
В судових засіданнях позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтримуючи доводи позовної заяви та зазначив, що наказ він отримав 16.05.2016 року в день звільнення, з актом від 25.04.2016 року він ознайомлений, в зв'язку з чим написав пояснення. 26.04.2016 року він був у філії в м. Дніпро і пояснення не надавав, так як не вважав себе винним. Пояснювальну записку він писав. Ідентифікацією клієнтів банку займався спеціаліст. Підписав документи машинально, так як їх було багато. Його в зв'язку з розслідуванням було відізвано з відпустки, та за цю відпустку йому кошти не виплатили. Він працював 40 годин на тиждень 5 робочих днів. В лікарні перебував через захворювання серця. Безпідставне звинувачення вплинуло на його стан. Раніше він не притягувався до дисциплінарної відповідальності. ПАТ «Ощадбанк» його брало на роботу і він знав, що його роботодавець - юридична особа публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», а не філія. Чому вони в перший раз звернулись до філії пояснити не може, хоча заперечення відповідача по першій справі він отримував і бачив, що філія не є юридичною особою, але не звернув на це увагу. Він не казав своєму представнику, що працював не у філії, а у АТ «Ощадбанк».
Представник позивача ОСОБА_2 в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, спираючись на доводи поданої позовної заяви та просив поновити строки позовної давності, як пропущені з поважних причин, а саме вони вчасно звернулись до суду з цим позовом в перший раз, але невірно визначили відповідача, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції було скасоване. Зараз вони визначили належного відповідача, а строки пропустили тому, що справа перебувала на розгляді в суді.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судових засіданнях позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити, спираючись на доводи поданих письмових заперечень та відзиву, та застосувати строки позовної давності, так як позивачу в 2016 році було відомо, що філія не є належним відповідачем, про що вони неодноразово зазначали в своїх запереченнях у попередній справі та додавали відповідні докази. Але позивач безпідставно пропустив строки позовної давності у цій справі, в зв'язку з чим в позові слід відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч.1 ст.214 ЦПК України, п. 12 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", під час ухвалення рішення суд вирішує ряд питань, в тому числі і питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених судом обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згіднодо ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Так, судом достовірно встановлено, що наказом № 3410/К від 03.12.2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк".
Наказом 1207/К від 16.05.2016 року ОСОБА_1 був звільнений з посади керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" у зв'язку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно касової роботи, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.
Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 КЗпП України, розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, a y випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 (зі змінами) роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довіри (п.2ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довіри до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Таким чином роботодавець має обґрунтувати свою недовіру до працівника фактами вини працівника, наявністю підстави для звільнення за недовірою і довести вину працівника.
Для розірвання трудового договору по пункту 2 частини 1 статті 41 КзпП України потрібно наявність наступних умов:
1) працівник безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.д.);
2) винна дія працівника;
3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого їм органа.
Так, згідно висновку службового розслідування за фактом фіктивного оформлення та підписання договорів на відкриття та обслуговування рахунків, випуску та надання платіжних карток клієнтам та подальшої видачі коштів в ТВБВ II - А типу № 10003/0280, затвердженого начальником філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_5 - 1). Службове розслідування визнати закінченим. 2).Факт фіктивного оформлення та підписання договорів на відкриття та обслуговування рахунків, випуску та надання платіжних карток клієнтам та подальшої видачі коштів в ТВБВ II - А типу № 10003/0280 філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» визнати таким, що підтвердився. 3). Факт фіктивного оформлення та підписання договорів на відкриття та обслуговування рахунків, випуску та надання платіжних карток клієнтам та подальшої видачі коштів став можливим внаслідок порушень, допущених працівниками ТВБВ II - А типу № 10003/0280 філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», а саме - порушення керуючим ТВБВ № 10003/0280 ОСОБА_1 вимог Розділу 3 порядку № 196, та вимог Посадової інструкції п.п.2.5,п.п. 2.22, п.п. 2.23, п.2.25, п.п.2.26, п.п.2.24.
5). Запропоновано начальнику управління розглянути питання щодо звільнення керуючого ТВБВ II - А типу № 10003/0280 ОСОБА_1 за витратою довір'я п.2 ст.42 КЗпП України, після виходу останнього з лікарняного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на протязі з 2013 року по 2016 рік, тобто за весь час роботи в ТВБВ порушень трудової дисципліни не допускав, добросовісно виконував свої функціональні обов'язки, посадової інструкції не порушув.
Згідно п. п. 2.5. Посадової інструкції позивач планує, організує, контролює діяльність ТВБВ та координує бізнес - діяльність установ, віднесених до зони відповідальності.
Відповідно до п. п. 2.22. Посадової інструкції позивач забезпечує у ТВБВ дотримання вимог законодавства та внутрішніх нормативно- правових актів Банку під час здійснення ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів.
Згідно п.п. 2.23. Посадової інструкції позивач забезпечує у ТВБВ відповідно до законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів Банку дотримання вимог при здійсненні банківських, фінансових послуг та інших видів діяльності, з організації операційногої діяльності та бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 2.25. Посадової інструкції організовує та контролює роботу працівників ТВБВ щодо виконання та отримання ними вимог законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму.
Згідно п.п. 2.26 Посадової інструкції розподіляє обов'язки між працівниками ТВБВ. Доводить до працівників ТВБВ плани і завдання з встановленням строків їх виконання. Встановлює пріоритети для досягнення поставлених цілей та завдань.
Відповідно до п.п.2.24 Посадової інструкції забезпечує у ТВБВ відповідно до законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів банку дотримання вимог з - дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; фіксування фактів усіх операцій у первинних документах.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, щодо передчасного звільнення ОСОБА_1, за порушення, яке нібито він допустив, згідно до посадової інстукції та за невиконання своїх обов'язків відповідно до чинного законодавства України, тому що впершу чергу він повинен був бути притягнутий до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, якщо зазначене порушення було доведене належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виявлених при перевірці порушень відповідачем 06 травня 2016 року за вих.№16/03-4000 на ім'я першого заступника начальника Управління служби безпеки України в Дніпропетровській області було направлено заяву по факту протиправної діяльності працівників ТВБВ № 10003/0280 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» та прийняття рішення по матеріалам, згідно чинного законодавства України.
11 травня 2016 року відповідачем було отримано від першого заступника начальника Управління служби безпеки України в Дніпропетровській області повідомлення, що Управлінням служби безпеки України у Дніпропетровській області матеріали протиправної діяльності були направлені у порядку ст.ст.214,216 КК України до Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. 06 травня 2016 року слідчим відділом Національної поліції у відношенні вказаних фактів зареєстровано кримінальне провадження № 12016040030000315 за ч.1 ст.358 КК України, яке 30.12.2016 року було закрито згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв'язку з відсутністю складу злочину.
Для вирішення питання про можливість звільнення працівника з роботи у зв'язку з втратою довіри підставою для розірвання трудового договору є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Власник зобов'язаний у разі спору довести наявність у діях працівника конкретних порушень, довести вину працівника в цих порушеннях.
Але, як вбачається з матеріалів справи, та зазначалося вище, на протязі всієї роботи в відповідача ОСОБА_1 добросовісно виконував свої трудові обов'язки, до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувався, тому висновки щодо втрати довіри повинні бути засновані на конкретних фактах.
Так, 06 травня 2016 року слідчим відділом Національної поліції у відношенні вказаних фактів зареєстровано кримінальне провадження № 12016040030000315 за ч.1 ст.358 КК України, яке на даний час закрите, а тому факт причетності ОСОБА_1 до вчиненого злочину не доведений.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача немає підстав для звільнення ОСОБА_1 за п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тому він має бути поновлений на роботі.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що наказ про звільнення ОСОБА_1 є формальним, не відповідає вимогам закону.
До того ж статтею43 Конституції України кожному громадянину гарантується захист від незаконного звільнення.
Так, відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з положеннями п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі тудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Як встановлено в судовому засіданні, у день звільнення 16.05.2016 року на адресу начальника Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_5 позивачем було направлено електронною поштою заяву з проханням видати трудову книжку.
Так, 18 травня 2016 року на адресу проживання позивача рекомендованим поштовим відправленням надійшов лист від 16.05.2016 року за вих.14-26/1-058 за підписом начальника відділу кадрового адміністрування Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_23, у якому зазначено, що у зв'язку з тим, що в день звільнення 16.05.2016 року позивач не був присутній на робочому місці та не отримав свою трудову книжку, він може отримати її, а також копію наказу про звільнення у відділі кадрового адміністрування Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк".
Факти, викладені у даному листі не відповідають дійсності, так як в матеріалах справи, наявний наказ № 1207/К про звільнення позивача з посади керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням №10003/0280 у звязку з втратою довір'я, за грубе порушення правил операційно-касової роботи, п.2 ст.41 КЗпП України, та з яким ОСОБА_1 ознайомлений 16 травня 2016 року, тобто у день звільнення.
Так, 26.05.2016 року позивач отримав трудову книжку у приміщенні територіального відокремленого безбалансового відділення №10003/0280 Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", про що було написано відповідну заяву. Таким чином затримка видачі трудової книжки становить 10 днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться із середньої заробітної плати.
Згідно абзацу 3 п.2 Порядку - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до абзацу 3 п.3 Порядку - усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
За вказаних обставин з відповідача мало б бути стягнуто на користь позивача суму за затримку видачі трудової книжки.
Так, за змістом ч.ч.1,2,7 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведененого на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За таких обставин з відповідача мало б було стягнуто на користь позивача суму за весь час вимушеного прогулу.
Однак, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині за пропуском позовної давності, про застосування якої просив відповідач і яку просив поновити позивач та його представник, оскільки строк позовної давності пропущений без поважних причин.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в травні 2016 року позивач звертався до суду з аналогічним позовом (справа № 189/763/16-ц), за яким було прийнято рішення від 27.01.2017 року. Через те, що відповідач звернувся до суду до неналежного відповідача, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 року рішення першої інстанції було скасовано, а в задоволенні позову було відмовлено.
В червні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позововм з пропущенням строку позовної давності і вважає поважною причину пропуску цього строку перебування попередньої справи в суді. При цьому вказує, що належний відповідач став йому відомом лише після скасування рішення суду від 27.01.2017 року.
Однак дане твердження повністю спростовується поясненнями самого позивача, даними в ході розгляду цієї справи та наданими доказами, а саме копіями заперечень на позов у справі 189/763/16-ц і додатків до них, з яких видно, що відповідач неодноразово зазначав, що філія АТ «Ощадбанк» не є юридичною особою. Про це було відомо як позивачу, так і його представнику, який зазначив, що є юридично обізнаною особою, але обрав невірно позивача у попередній справі виходячи з того, що саме філія приймала на роботу і звільняла з роботи позивача.
Вказані обставини суд вважає не поважними причинами пропуску позовної давності, оскільки у позивача і його представника не було перешкод у зверненні до суду з цим позовом до належного відповідача у визначені Законом строки позовної давності.
Так, у відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справі про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає причини пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту, про що зазначено в ч.5 ст.267 ЦК України.
Оскільки позивач ознайомлений з наказом про його звільнення 16.05.2016 року, то строк позовної давності закінчився 16.06.2016 року за цими позовними вимогами, який поновленню не підлягає.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні відповідачем не виплачено позивачу компенсацію за невикористану відпустку у 2014 році - за 9 днів, у 2015 році - за 4 дні, а загалом за 13 днів відпустки, що є складовою частиною оплати праці.
Таким чином, розмір компенсації за невикористану відпустку становить 366,08 грн. (середньоденна з/плата)х13=4759,04 грн.
Дана вимога підлягає задоволенню.
При цьому, за даною позовною вимогою слід відмовити в застосуванні позовної давності, оскільки згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, суд дійшов до висновку про те, що не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання наказу № 1284-к від 18.05.2017 року, яким скасовано наказ від 15.02.2017 року № 401-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1В.», а також визначено фактичну дату звільнення ОСОБА_1 18.05.2017 року - незаконним, оскільки його прийнято за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, яке було скасовано, а в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 - відмовлено. За цих обставин даний наказ є законним, і в даному конкретному випадку не може бути допущений поворот виконання рішення суду.
Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, а позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, зважаючи на те, що згідно ст.. 141 ЦПК України, п. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, то з відповідача в дохід Держави підлягають стягненню 1762,00 грн..
На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 43, 124 Конституції України, ст.ст. 40, 41, 147-149, 151, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст..ст. 256, 267 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст..ст. 78, 81, 82, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання наказів про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 13 календарних днів за 2014 і 2015 роки в сумі 4759,04 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в сумі 1762,00 грн.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції.
Повний текст рішення складено 22.05.2018 року.
Суддя: К.С. Лукінова