21 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/10277/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької райдержадміністрації про визнання неправомірними дій та про зобов'язання вчинити дії.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 13 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1
Не погоджуючись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог та в частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1 подала на нього касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року в частині залишення позовних вимог без розгляду скасовано, справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В решті постанову апеляційного суду залишено без змін.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 березня 2015 року у справі № 442/600/15-а в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за період до 22 липня 2014 року скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за період до 02 липня 2014 року залишено без розгляду.
28 березня 2018 року ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якому визначити спосіб виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 442/600/15-а, яка разом з витребуваними матеріалами справи згідно протоколу передачі судової справи від 08.05.2018 передана раніше визначеному складу суду 10.05.2018.
В заяві про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 зазначає, що резолютивну частину даного судового рішення сформульовано в загальних рисах. Тому на практиці є труднощі з його виконанням, отриманням і оформленням виконавчого листа, оскільки, відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі має бути зазначено резолютивну частину, що передбачає заходи примусового виконання рішення, а в резолютивній частині цього судового рішення спосіб виконання судового рішення не встановлено. З тих підстав постанова Львівського апеляційного адміністративного суду потребує ухвалення додаткового судового рішення із визначенням способу її виконання.
Також ОСОБА_1 висловлено прохання встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання даної постанови як захід судового контролю, який є необхідним для виконання даного судового рішення, оскільки у неї є небезпідставні побоювання, що дане рішення не буде виконано.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду 16.05.2018 поступило клопотання про розгляд заяви щодо ухвалення додаткового судового рішення від 29.03.2018 за її відсутності, яке колегія суддів приймає до уваги, а також керуючись положеннями ч. 3 ст. 252 КАС України вважає за можливе провести розгляд заяви за відсутності сторін.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, в якому визначити спосіб виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така заява підлягає задоволенню. Водночас, у задоволенні прохання щодо встановлення строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання даної постанови як заходу судового контролю необхідно відмовити.
За змістом статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 надано роз'яснення щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо ухвалення додаткового судового рішення.
Так, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Як видно з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2015 постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 13.03.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року у розмірі нижче, ніж передбачено ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»; зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно в розмірі, встановленому ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії за період до 22 липня 2014 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 на зазначену вище постанову апеляційного суду подано касаційну скаргу в частині залишення без розгляду позовних вимог та відмови у задоволенні позовних вимог.
Як раніше зазначалось, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.09.2017 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2015 року в частині залишення позовних вимог без розгляду скасовано і справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, а в решті постанову апеляційного суду залишено без змін.
Разом з тим встановлено, що на вимогу ОСОБА_1 02.03.2016 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист у справі № 442/600/15-а від 19.10.2015 на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2015, якою зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно в розмірі, встановленому ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №50711118 від 06.04.2016 заяву про примусове виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2015 разом з виконавчим листом подано до виконавчої служби для примусового виконання 04.04.2016. Отже, в цій частині рішення суду підлягало примусовому виконанню.
Приймаючи 30 жовтня 2017 року у справі № 442/600/15-а постанову, суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів з урахуванням встановлених обставин в не скасованій частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2015 в порядку ч.1 ст.72 КАС України (в редакції на час її ухвалення) встановив, що позивач вперше дізналась про невиплату їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виписки з рахунків в національній валюті від 22 липня 2014 року, виданої за період з 02 липня 2014 року по 22 липня 2014 року, і саме ця дата є часом коли ОСОБА_1 дізналась або повинна була дізнатись про порушене її право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірі передбаченому положеннями ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 02 липня 2014 року по 22 липня 2014 року включно.
На підставі встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки з випискою з рахунків в національній валюті позивач ознайомилась 22.07.2014 за період з 02 липня 2014 року по 22 липня 2014 року, тому строк звернення з вимогами за період з 02 липня 2014 року не може вважати пропущеним, а отже і за цей період суд апеляційної інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі нижче ніж передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та прийшов до висновку про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02.07.2014 по 22.07.2014 включно в розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Проаналізувавши резолютивну частину постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, колегія дійшла висновку, що вона не містить висновку щодо способу виконання судового рішення. Таким чином апеляційний адміністративний суд вирішивши питання про право, однак в резолютивній частині постанови не визначив способу виконання судового рішення.
З огляду на це колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою визначити спосіб виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року шляхом визнання неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02.07.2014 по 22.07.2014 у розмірі нижче ніж передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02.07.2014 по 22.07.2014 включно в розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання даної постанови як захід судового контролю, який є необхідним для виконання даного судового рішення, оскільки у неї є небезпідставні побоювання, що дане рішення не буде виконано, то колегія суддів вважає, що таке задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В даному випадку, з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
В свою чергу, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання, може вирішуватись лише під час прийняття такого рішення.
При цьому, висновок про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення зазначається у його резолютивній частині.
Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів становила, що позивач попередньо з заявою про встановлення судового контролю до суду не зверталася.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, зі змісту ст. 382 КАС України вбачається право, а не обов'язок суду, який ухвалив рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
Керуючись статтями 229, 252, 329, 382 КАС України, суд
Заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Прийняти додаткову постанову, якою визначити спосіб виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі № 442/600/15-а.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02 липня 2014 року по 22 липня 2014 року у розмірі нижче ніж передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02 липня 2014 року по 22 липня 2014 року включно в розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання даної постанови як заходу судового контролю - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді С. П. Нос
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 21.05.2018.