Справа № 761/39615/17
про залишення апеляційної скарги без руху
21 травня 2018 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Ісаєнко Ю.А., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.02.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.02.2018 позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, апелянтом подано апеляційну скаргу.
Вимоги до апеляційної скарги, порядку та строків її подання встановлені статтями 295-297 КАС України.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки апелянтом порушено строк апеляційного оскарження рішення суду та не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
14.03.2018 апелянт вперше звернувся з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.02.2018, в межах встановленого строку апеляційного оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 апеляційна скарга вперше була повернута Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги. Зазначена ухвала була направлена апелянту 08.05.2018 у встановленому порядку.
Апелянтом 27.04.2018 повторно подано апеляційну скаргу, що підтверджується відбитком штампу ВПЗ. А тому, суд приходить до висновку про порушення апелянтом встановленого тридцятиденного строку на оскарження вище зазначеного рішення суду.
Між тим, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, де вказано про подання зазначеної апеляційної скарги з дотриманням строку оскарження зазначеного рішення суду, з огляду на отримання його копії лише 21.04.2018. Водночас, жодних доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73-76 КАС України, апелянтом на підтвердження вказаного не надано, та не зазначено яким чином 14.03.2018 вперше було подано апеляційну скаргу, за відсутності у апелянта оскаржуваного рішення на момент подачі такої скарги.
Відтак, зазначені обставини не є достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України, може бути лише наявність інших поважних причин такого пропуску.
Так, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. На переконання суду, обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач повинен зазначити дійсно поважні причини, які б вказували на наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, та надати відповідні докази.
Відтак, клопотання апелянта про поновлення процесуального строку оскарження задоволенню не підлягає.
Крім того, апелянтом не було дотримано вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, а саме не сплачено судовий збір у встановленому розмірі.
Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність можливості сплатити судовий збір.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З викладеного вбачається, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в ухвалах від 11.01.2018 по справі №809/1045/16 (суддя-доповідач Смокович М.І.), від 10.01.2018 по справі № 242/3169/17 (суддя-доповідач Мороз Л.Л.) та ін.
Імперативними приписами ч. 5, 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до положень підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З урахуванням того, що судовий збір, який підлягав сплаті при поданні даної позовної заяви у встановленому порядку становив 640,00 грн., то апелянту слід сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на вказане рішення суду в розмірі 960,00 грн.
Реквізитами Київського апеляційного адміністративного суду для сплати судового збору за подання апеляційних скарг є: Р/Р 31211206781007, Банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ-38004897, МФО 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Символ звітності -206, Призначення платежу: Судовий збір Київський ААС, пункт таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору, ПІБ позивача, номер справи. Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва.
За змістом ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення установлених строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з моменту вручення цієї ухвали протягом якого скаржник має право надати обґрунтовану заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, або зазначивши дійсно поважні обставини такого пропуску, а також надати документ про сплату судового збору у належному розмірі.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 169, 296, 296, 298 КАС України,
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.02.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Встановити десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого апелянт має право усунути зазначені недоліки апеляційної скарги.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Ю.А. Ісаєнко