Справа № 210/5219/16-ц 22-ц/774/815/К/18А
16 травня 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 210/5219/16-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Гладиш К.І.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2017 року, яке постановлено суддею Ступак С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що її матір ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_4 з липня 1995 року проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та його доньці ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер, його донька виїжджаючи за межі міста, так як матір позивача була у дружніх відносинах із ОСОБА_2, запропонувала батькам позивача проживати у її квартирі, оплачувати комунальні послуги та необхідні платежі, утримувати квартиру у належному стані та дбати про майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати позивача померла.
З січня 2002 року позивач разом зі своєю сім'єю почала проживати за вказаною адресою, у зв'язку з чим, оскільки позивач більше 12 років добросовісно, відкрито та безперервно володіє квартирою, утримує її, підтримує в належному стані, сплачує відповідні платежі, просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивач з 2002 року і по теперішній час безперервно користувалася і користується спірною квартирою, та вважає, що її позовні вимоги повинні бути задоволені на підставі ст. 344 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись з позовом ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю тим, що вона вільно, добросовісно, відкрито, безперервно володіє спірною квартирою більше 12 років, що узгоджується з положеннями статті 344 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами добросовісності набуття спірного нерухомого майна, як необхідної обставини для визнання за нею права власності за набувальною давністю, вона знала, що володіє річчю незаконно, належних доказів відмови власника від права власності на нерухоме майно суду надано не було.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 2002 року проживає без реєстрації в кварттрі АДРЕСА_1.
Вказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та його доньці ОСОБА_2, яка запропонувала батькам позивача проживати у її квартирі, оплачувати комунальні послуги та необхідні платежі, утримувати квартиру у належному стані та дбати про майно.
Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи є: законний об"єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника, При цьому, добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
На думку колегії суддів, суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та встановив, що позивачем не доведено належними доказами добросовісності набуття спірного нерухомого майна, як необхідної обставини для визнання за нею права власності за набувальною давністю, вона знала, що володіє річчю незаконно, належних доказів відмови власника від права власності на нерухоме майно суду надано не було.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що позивач з 2002 року і по теперішній час безперервно користувалася і користується спірною квартирою, та вважає, що її позовні вимоги повинні бути задоволені на підставі ст. 344 ЦК України, оскільки в даному випадку позивачем не доведено добросовісності набуття спірного нерухомого майна, оскільки позивач знала що володіє річчю незаконно. Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: