(повне)
16 травня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1466/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тихоненко О.М.,
за участі секретаря Якуш І.В.,
представника відповідача Остапенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача та доданих до неї документів про призначення та виплату останньому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; визнання неправомірними дій відповідача щодо повернення позивачу листом від 21.02.2018 № 248/3/6/538 заяви та доданих до неї документів про призначення та виплату останньому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та зобов'язання відповідача розглянути по суті заяву позивача та доданих до неї документів про призначення та виплату останньому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене ч. 2 п.13 Порядку № 975.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу з 11.04.1986 по 14.05.1988, в тому числі з 09.08.1986 по 14.05.1988 приймав участь в бойових діях в республіці Афганістан. Під час проходження військової служби отримав поранення - множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, контузію головного мозку, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивач вважає, що відповідно до ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-ХІІ) йому повинні виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або пеервірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
20.03.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду даний адміністративний позов залишено без руху.
В зв'язку з усуненням недоліків ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
10.05.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, надіслав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та зазначив, що позивач не був військовослужбовцем Збройних Сил України, також з наданих позивачем документів не вбачається, що останній на момент встановлення інвалідності проходить службу в резерві, а тому на нього не розповсюджуються положення ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ. За таких обставин представник відповідача вважає, що підстави для розгляду Міністерством оборони України заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, відсутні.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав на адресу суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не підтверджено, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, як наслідок на позивача взагалі не розповсюджується положення Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу з 11.04.1986 по 14.05.1988, в тому числі в складі діючої армії в період бойових дій з 09.08.1986 по 14.05.1988 при виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан (а.с.12). Статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.13).
Під час проходження військової служби отримав поранення.
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 4836 від 17.12.2015 вбачається, що поранення у ОСОБА_1 - осколкові поранення голови, ЗЧМТ (контузія головного мозку) та рубці, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).
Відповідно до довідок МСЕК сер. АВА № 030921 від 31.05.2016 та серії АВБ № 037574 від 18.05.2017 (а.с.17,18) позивачу встановлена безтермінова III група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
18.04.2017 позивач звернувся з заявою до Сновського районного військового комісаріату щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності пов'язаної з проходженням військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.19).
Як вбачається з матеріалів справи 21.04.2017 Сновський районний військовий комісаріат заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами направив до Чернігівського обласного військового комісаріату (а.с.20).
Листом № 5/1410с від 26.04.2017 Чернігівський обласний військовий комісаріат заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами повернув останньому без реалізації на тій підставі, що позивач не має права на одноразову грошову допомогу, оскільки інвалідність позивачем отримана пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби (а.с.21).
В подальшому, 26.01.2018 позивач вважаючи, що Чернігівський обласний військовий комісаріат виходить за межі наданих йому повноважень, оскільки не уповноважений приймати рішення про наявність чи відсутність у позивача права на одноразову грошову допомогу повторно звернувся з відповідною заявою, в якій вказував про обов'язок Чернігівського обласного військового комісаріату на протязі 15 днів направити дану заяву позивача з доданими до неї документами на розгляд до Міністерства оборони України для її розгляду по суті та прийняття відповідного рішення (а.с.22).
02.02.2018 за вих. № 5/420с Чернігівський обласний військовий комісаріат у відповідності до вимог Порядку № 975 направив на адресу Міністерства оборони України заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами (а.с.23).
Однак, листом від 21.02.2018 № 248/3/6/538 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув заяву позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки копії документів, що свідчать про причини та обставини травм, у тому числі, ОСОБА_1 не були надані, матеріали не можуть бути поданими на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (а.с.24).
Про даний факт Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача листом від 02.03.2018 № 5/804с (а.с.25).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону).
Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-563а14), право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту б частини 1 статті 16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
При цьому, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії.
Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.
Більш того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розроби ти і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року» від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо виплати одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Радянській Армії, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Згідно з пунктом 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктами 11 та 13 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Голова комісії (заступник Міністра оборони України) забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони Україна для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.
В силу положень наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 відповідну пропозицію для вирішення питання позивача (позитивну чи негативну) повинна надати постійно діюча комісія з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За наслідкам розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення.
Відповідно до вищенаведеного, пропозиції даної комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України, і є рішенням розпорядника коштів.
Тобто, постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка створена при Міністерстві оборони України, отримавши заяву позивача, разом з доданими до неї документами, була зобов'язана прийняти рішення про нарахування та виплату йому відповідної грошової компенсації, чи про відмову у такій виплаті.
Приймаючи рішення про повернення заяви позивача, разом з доданими до неї документами на доопрацювання, тобто фактично не прийнявши рішення по суті, відповідач діяв в порушення вимог чинного законодавства.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Чернігівський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення листом від 21.02.2018 № 248/3/6/538 заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 та доданих до неї документів про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене ч. 2 п.13 Порядку № 975.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.М. Тихоненко
Повний текст рішення суду складено 22.05.2018.