Іменем України
№ 610/1333/18 № 1-кс/610/346/2018
м. Балаклія 18.05.2018 року
Слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ст. слідчого СВ Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 за кримінальним провадженням № 12018220190000494 про арешт майна,
18.05.2018р. до суду поштою надійшло клопотання про арешт майна від 17.05.2018 року, яке було здано на пошту того ж дня.
Предметом клопотання є майно: 1) предмет (схожий на пиж) пластиковий, білого кольору, довжиною 2см, діаметром 1,5см; 2) футболка чоловіча світлого кольору та брюки чоловічі сірого кольору, що належать ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що в ході проведення досудового розслідування за ст. 348 КК України, при огляді місць події були вилучені вказані речі, які відповідають критеріям п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України - підшукані та використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, тому на них доцільно накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.
Також необхідність арешту вказаного майна зумовлюється тим, що воно буде відігравати доказову роль у кримінальному провадженні, в подальшому буде забезпечено проведення судово-балістичної та, у разі потреби, інших експертиз.
Незастосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі, внаслідок того, що вилучене майно може бути відчужене, спотворене чи взагалі знищене (а.с. 2).
В суді слідчий клопотання підтримала з наведених у ньому підстав.
Як убачається з матеріалів клопотання, Балаклійським ВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220190000494. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення з кваліфікацією за ст. 348 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) було внесено 16.05.2018р.
Статтею 348 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку.
З витягу з ЄРДР про внесення 16.05.2018р. відомостей про вчинений злочин за ст. 348 КК України вбачається, що 15.05.2018 року о 23.30год. ОСОБА_4 , 1955р.н., знаходячись поблизу свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , умисно здійснив постріл з рушниці в напрямку поліцейських ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перебували під час виконання своїх службових обов'язків, чим посягав на життя працівників правоохоронних органів (а.с. 1).
Відповідно до картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, 15.05.2018р. о 23.30год. по телефону надійшло повідомлення поліцейського СРПП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області Караченцева про те, що 15.05.2018р. перебуваючи поблизу території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 разом з інспектором СРПП ОСОБА_6 та заявницею Звєрєвою, намагалися покликати ОСОБА_4 , який 15.05.2018р. о 21.45год. вчинив сімейну сварку. Побачивши силует чоловіка, вони почули звук складання рушниці та брутальну лайку на адресу працівників поліції, після чого почули постріл з рушниці у свій бік. Сховавшись за службовим авто, вони побачили, що ОСОБА_4 пішов у сторону будинку, на заклики залишити зброю не реагував (а.с. 5).
16.05.2018р. при огляді місця події, а саме ділянки місцевості поблизу б. АДРЕСА_1 на відстані 18,6м від хвіртки вказаного домоволодіння на траві, було виявлено та вилучено пластиковий предмет схожий на пиж, білого кольору (а.с. 7, 8).
17.05.2018р. при огляді місця події в приміщенні Балаклійського районного суду Харківської області по вул. Соборна, 87 в м. Балаклія Харківської області, було виявлено та вилучено футболку та брюки чоловічі, які належать ОСОБА_4 (а.с. 9, 10).
За постановою слідчого від 17.05.2018р. вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (а.с. 11).
Згідно до ч. 7 ст. 237 КПК України майно вважається тимчасово вилученим.
П. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України регламентує арешт майна як один з заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є речовими доказами у даному кримінальному провадженні та на них необхідно накласти арешт з метою їх збереження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування цим майном є доцільним, оскільки в даному випадку забезпечує запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.
Матеріали клопотання та встановлені судом обставини свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження зазначених речей, як речових доказів.
Відповідно до п. 11 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. ч. 5 ст. 173 КПК не містить вимоги про те, що в ухвалі про арешт майна має бути зазначено строк дії цієї ухвали, згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арешт майна передбачає тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. З огляду на наведене зазначення в ухвалі про арешт майна строку її дії за аналогією із ухвалою про тимчасовий доступ до речей і документів є необґрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174 КПК України,
1.Клопотання задовольнити повністю.
2.Накласти арешт на майно:
1)предмет (схожий на пиж) пластиковий, білого кольору, довжиною 2см, діаметром 1,5см;
2)футболку чоловічу світлого кольору;
3)брюки чоловічі сірого кольору,
позбавивши права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.
3.Місцем зберігання арештованого майна визначити Балаклійський ВП ГУНП в Харківській області.
Ухвала виконується неґайно, може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її оголошення. Можливо слідчому судді заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1