Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/258/18
Провадження № 2/542/463/18
21 травня 2018 року смт. Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області
в складі головуючого судді Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Янко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малоперещепинської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, суд -
Позивач ОСОБА_1 01.03.2018 року звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, посилалась на наступні обставини: 18.12.2010 року помер ОСОБА_2.
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно: житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, село Пристанційне, вул.Шкільна, 19а.
01 квітня 2008 року померлий ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів їй - позивачу ОСОБА_1
При зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав позивачу було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності померлого на вказаний житловий будинок.
Просила встановити факт, що померлий 18.12.2010 року ОСОБА_2, за життя набув право власності па житловий будинок: (А-1) загальною площею 44,9 кв.м. (житлова 21,6 кв.м., допоміжна 17,8 кв.м., площа літніх приміщень 5,5 кв.м.), за адресою: с.Пристанційне, вул.Шкільна, 19а, Новосанжарського району Полтавської області. Визнати за нею право власності на житловий будинок: (А-1) загальною площею 44,9 кв.м. (житлова 21,6 кв.м., допоміжна 17,8 кв.м., площа літніх приміщень 5,5 кв.м.), що знаходиться за адресою: с. Пристанційне, вул.Шкільна, 19а, Новосанжарського району Полтавської області, як за спадкоємицею за заповітом після померлого 18.12.2010 року ОСОБА_2.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність, вказавши, що позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити (а.с.48).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в їх відсутність та визнання позовних вимог (а.с.54).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про смерть серії 1-КЕ №175674, виданим Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області (а.с.7), помер 18.12.2010 року.
За життя ОСОБА_2 складено заповіт, що посвідчений 01.04.2008 року секретарем Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрованого в реєстрі за №157, відповідно до якого спадкодавець все своє майно заповів ОСОБА_1 (а.с.9).
Згідно Інфоромаційної довідки зі Спадкового реєстру після померлого 18.12.2010 року ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася (а.с.49, 50).
Як вбачається з Інфоромаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 18.04.2018 року, заповіт, посвідчений 01.04.2008 року Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області є чинним (а.с. 51).
Згідно з положеннями ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно з ч.3 ст.1268 ЦПК України спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з довідкою Малоперещепинської сільської ради Новсанжарського району Полтавської області №3054 від 20.12.2017 року (а.с.34) на час смерті 18.12.2010 року ОСОБА_2 разом з ним проживала без реєстрації і вела спільне господарство ОСОБА_1,
Заяв від інших спадкоємців, що претендують на спадщину або відмовляються від неї до нотаріальної контори не надходило. (а.с.49-50).
Таким чином, позивач є єдиними спадкоємцем, який прийняв спадщину.
Позивач звернулася до Новосанжарської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарським побудовами, що знаходиться за адресою: с.Пристанційне, вул.Шкільна, буд.19а, Новосанжарського району, Полтавської області.
15.02.2018 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 прийнято постанову, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний будинок з господарським побудовами через відсутність належним чином оформленого правовстановлюючого документу, який би підтверджував право власності ОСОБА_2 на будинок по вул.Шкільній, 19а, в с.Пристанційне (а.с.10).
Так, за життя ОСОБА_2 мав на праві власності: житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, село Пристанційне, вул.Шкільна, 19а, що підтверджується випискою з погосподарської книги №6 с.Пристанційне, облікова картка об'єкта погосподарського обліку №1478-5 (а.с.35), довідкою Малоперещепинської сільської ради від 16.02.2018 року (а.с.36).
Реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, село Пристанційне, вул.Шкільна, 19а, в Приватному підприємстві «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризації» не проводилась (а.с.34).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, який знаходиться за адресою: село Пристанційне, вул.Шкільна, 19а, Новосанжарського району, Полтавської області складають будівлі та споруди, рік побудови 1956 (а.с.29-33).
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи, що право власності на спірний будинок було набуте спадкодавцем на законних підставах, оскільки підтверджується записом у погосподарській книзі, а момент виникнення права власності на нього не пов'язане з його державною реєстрацією, оскільки будинок збудований до 2004 року, а отже таке право увійшло до складу спадщини після його смерті.
Відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на вказане нерухоме майно в органах БТІ не позбавляє спадкоємця права на спадкування нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути визнання права.
Таким чином, є законні підстави для визнання права власності позивача на житловий будинок.
Вимоги же про встановлення факту належності житлового будинку з господарськими будівлями ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі, оскільки законом не передбачена можливість встановлення такого факту за померлою особою.
На підставі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Малоперещепинської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок: (А-1) загальною площею 44,9 кв.м. (житлова 21,6 кв.м., допоміжна 17,8 кв.м., площа літніх приміщень 5,5 кв.м.), що знаходиться за адресою: с.Пристанційне, вул.Шкільна, 19а, Новосанжарського району Полтавської області, як за спадкоємицею за заповітом після померлого 18.12.2010 року ОСОБА_2.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Малоперещепинської сільської ради в частині встановлення факту набуття права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Апеляційного суду Полтавської області через Новосанжарський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя (підпис)
Відповідає оригіналу
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області ОСОБА_4