Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про залишення позовної заяви без руху
21.05.2018 м ХарківСправа № 922/1313/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
без виклику представників сторін,
розглянувши матеріали позовної заяви
Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс" м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 2021893,11 грн.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Дінас-Сервіс", про стягнення 2021893,11 грн., за неналежне виконання умов кредитного договору № 125 від 15 червня 2006 року.
Разом з позовом до суду позивачем було подано заяву, в якій позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору до ухвалення рішення по суті справи. В обґрунтування заяви позивач вказує на те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" та повноваження ліквідатора ПАТ ОСОБА_3", провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2, строком на два роки до 19 березня 2018 року. Таким чином позивач вказує на неплатоспроможність та важке фінансове становище ПАТ ОСОБА_3".
Проаналізувавши приписи чинного законодавства України, дослідивши обставини, на які посилається позивач в якості обґрунтування заяви, суд дійшов висновку про відмову в її задоволені, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, заявником заявлено до стягнення 2021893,11 грн. заборгованості. Отже, в даному випадку, позивачем при подачі позову, мав бути сплачений судовий збір у розмірі 30328,40 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проаналізувавши норми ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд констатує, що позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" не входить до переліку осіб, які мають право на відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Окрім цього, суд зазначає, що положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.
За своїм змістом, надання розстрочки або відстрочки сплати судового збору, це надання можливості стороні повністю сплатити судовий збір у подальшому, однак доказів того, що у позивача з'явиться реальна можливість сплатити судовий збір до ухвалення судом рішення у даній справі, позивач не надав.
Враховуючи, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач посилається на постанову правління НБУ №188 від 19.03.2015, якою позивача віднесено до категорії неплатоспроможних, відкликано ліцензію, розпочато ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1".
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", неплатоспроможність банку - це неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку; банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Отже, віднесення банку до категорії неплатоспроможних, означає, що банк не може своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку; а відкликання ліцензії на здійснення банківської діяльності означає, що банк не може здійснювати діяльність щодо залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Проте, віднесення банку до категорії неплатоспроможних та відкликання ліцензії на здійснення банківської діяльності, не свідчить про відсутність у банку коштів на сплату судового збору та про неможливість його сплати.
Таким чином, постанова НБУ та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на які посилається позивач, не можна вважати належними та допустимими доказами такого майнового стану позивача, який унеможливлює сплату судового збору при поданні позову у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "ОСОБА_4 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, враховуючи відмову у задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору, ненадання позивачем документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (документів на підтвердження звільнення від сплати судового збору), позовна заява підлягає залишенню без руху, про що судом постановляється відповідна ухвала.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 91, 164, 174, 232, 234, 235 ГПК України, суд -
В задоволенні заяви ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали суду, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (30 328,40 грн.).
Попередити позивача, що не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, є підставою для її повернення (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 21 травня 2018 року.
Суддя ОСОБА_5
справа № 922/1313/18