Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" травня 2018 р.Справа № 922/2927/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи підприємця Мірошнікової Оксани Володимирівни, м. Харків
до Фізичної особи підприємця Мельничука Олександра Сергійовича, м. Харків
про стягнення грошових коштів в розмірі 104291,50 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Мясоєдов Р.Б., дов. № б/н від 29.09.2017;
відповідача - не з'явився.
Позивач - Фізична особа-підприємець Мірошникова Оксана Володимирівна, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Мельничука Олександра Сергійовича, м. Харків, про стягнення заборгованості за договором на виготовлення обладнання № 11 від 12.08.2016, укладеним між сторонами даного спору, в розмірі 104291,50 грн., з яких: 90000,00 грн. - передоплата, 14291,50 грн. - пеня. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 04.09.2017 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.09.2017 о 12:00 год.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні, зокрема зазначав, що на підставі укладеного Договору на виготовлення обладнання № 11 від 12.08.2016 р. між ФОП Мельничук О.С. та ФОП Мірошніковою О.В., ФОП Мельничук О.С., який є виробником обладнання, а саме трьох конвеєрів скребкових, 26.09.2016р. позивачем було передано ФОП Мельничуку О.С. грошові кошти в сумі 90000,00 грн., що підтверджується розпискою про отримання коштів виробником від замовника від 26.09.2016 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2017р., проти позову заперечував, зокрема зазначив, що на розписці, якою позивач підтверджує отримання відповідачем грошових коштів від позивача в розмірі 90000,00 грн., міститься не його підпис.
Враховуючи, те, що відповідач заперечує факт підписання спірної розписки про отримання грошових коштів в розмірі 90000,00 грн., а позивач, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, стверджує про невиконання відповідачем зобов'язань за договором, укладеним між сторонами даного спору, щодо виготовлення обладнання, за яке позивачем були сплачені грошові кошти в розмірі 90000,00 грн., ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2017 призначено у справі № 922/2927/17 судову почеркознавчу експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Також у судовому засіданні 07.11.2017р. відібрано експериментальні зразки підписів ФОП Мельничука О.С., які долучені до матеріалів справи. Провадження у справі зупинено на час проведення судового дослідження.
11.12.2017р. до суду від ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса надійшло клопотання від 07.12.2017р. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №23264,
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції. У відповідності до п. п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України. Ухвалою господарського суду від 09.01.2018р. провадження у справі № 922/2927/17 поновлено. Призначено справу №922/2927/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Розпочато у справі №922/2927/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01.02.2018р. о 10:30 год. Зобов'язано сторін надати до суду витребувані експертом додаткові документи, необхідні для проведення судового дослідження.
Ухвалою господарського суду від 01.02.2018 клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №23264 задоволено. Провадження у справі 922/2927/17 зупинено на термін проведення судової почеркознавчої експертизи. Направлено матеріали господарської справи № 922/2927/17 до Харківського науково-дослідного Інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса для продовження проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 07.11.2017.
20.03.2018 до господарського суду повернуто матеріали справи № 922/2927/17, з повідомленням судового експерта про неможливість надати висновок експертизи, у зв'язку з несплатою за проведення судового дослідження (вх. № 407).
Ухвалою господарського суду від 24.04.2018 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.04.2018 року) закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2927/17 до судового розгляду по суті на 07.05.2018 о 10:30 год.
У судовому засіданні 07 травня 2018 року оголошено перерву до 15 травня 2018 року о 10:45 год.
Представник позивача у судовому засіданні 15 травня 2018 року позов підтримував та наполягав на його задоволенні.
У судове засідання 15 травня 2018 року представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресами: юридичною та фактичною, зазначеними позивачем у позові, а з матеріалів справи вбачається, що ухвали, надіслані відповідачу за вищезазначеними адресами, не була ним отримані та повернуті Укрпоштою до суду за закінченням встановленого строку зберігання.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
12 серпня 2016 року між відповідачем - ПП Мельничуком Олександром Сергійовичем (виробник) та позивачем - ФОП Мірошниковою Оксаною Володимирівною (замовник) укладено Договір на виготовлення обладнання № 11 від 12.08.2016 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався виготовити по кресленням, які узгоджуються з позивачем і поставити, а «Замовник» сплатити і прийняти: три Конвеєра скребкових. Відповідно до п.2.1 договору сторони домовились, вартість усього обладнання за даним договором складає 140000 грн., передплата 70% суми вказаної в п.2.1., що становись 98000 грн., протягом - п'яти днів з дня отримання рахунку та підписання договору.
У відповідності до п. 3.1. Договору, термін виготовлення обладнання 20 робочих днів, з моменту отримання передплати.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, 26.09.2016 ним передано відповідачу кошти в сумі 90000,00 грн., що підтверджується розпискою про отримання коштів виробником від замовника від 26.09.2016.
Натомість, після здійснення передоплати, свої зобов'язання відповідач не виконав та не поставив відповідний товар згідно замовлення, у зв'язку із чим, позивачем надіслано відповідачу претензію від 24.07.2017, з пропозицією розірвати договір, повернути кошти передоплати в розмірі 90000,00 грн. та сплатити пеню відповідно до п.7.2. договору.
Однак, відповідач на претензію не відповів та добровільно повертати кошти за непоставлену продукцію відмовляється.
Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання за Договором від 12.08.2016 та неповернення відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем в якості передоплати за поставлення товару, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом та просить суд стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 104291,50 грн., з яких: 90000,00 грн. - передоплата, 14291,50 грн. - пеня.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.
Відповідно до пункту 3.1,3.2 договору термін виготовлення обладнання - 20 робочих днів з моменту отримання -передплати. Виробник (відповідач) за 2 дні до відвантаження письмово повідомляє замовника (позивача) - про готовність відправки обладнання з вказівкою на дату отримання обладнання. Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що момент передачі права власності на обладнання оформляється накладними. Накладна на обладнання, підписана представниками сторін, свідчить про виконання виробником (відповідачем) своїх зобов'язань, згідно поставки обладнання за договором та про отримання обладнання замовником (позивачем) і підписання Акту прийому-передачі обладнання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач передав відповідачу 90000,00 грн., що підтверджується розпискою від 26.09.2016.
Проте, відповідач, в порушення домовленості сторін, обладнання у встановленому договором порядку не поставив, у зв'язку із чим, позивач направив відповідачу претензію від 24.07.2017, з вимогою повернути суму передплати у розмірі 900000,00 грн. Натомість, відповідач не повернув суму передплати у розмірі 90000,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, спростовує факт підписання ним розписки від 26.09.2016, у зв'язку із чим, за клопотанням відповідача, господарським судом призначено у справі № 922/2927/17 судову почеркознавчу експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Проте, матеріали даної справи були повернуті з експертної установи з повідомленням судового експерта про неможливість надати висновок експертизи, у зв'язку з несплатою відповідачем - ФОП Мельничуком О.С., на якого судом покладено витрати з проведення судового дослідження, даних витрат.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідач не сплатив витрати за проведення судового дослідження, та не спростував факту отримання коштів за розпискою від 26.09.2016, суд вважає що позовна вимога про стягнення з відповідача 900000,00 грн., є такою, що підлягає задоволенню.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення на його користь пені в розмірі 14291,50 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 7.2 договору № 11 від 12.08.2016, встановлено, що у разі невиконання термінів виготовлення обладнання, виробник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, позивачем нараховано пеню за період з 28.10.2016 по 25.05.2017, що становить більш ніж шість місяців, та не відповідає нормам ст. 232 ГК України. Судом перераховано суму пені, з урахуванням норм діючого законодавства за шість місяців прострочення заборгованості, та встановлено що стягненню підлягає сума пені у розмірі 12543,38 грн. Таким чином, в задоволенні позову в частині пред'явленої до стягнення пені в сумі 1748,12 грн., суд відмовляє, як в безпідставно заявлених.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову в частині стягнення 90000,00 грн. передплати та 12543,38 грн., як обгрунтованих, доведених матеріалами справи та не спростованих відповідачем.
Таким чином, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємці Мельничук Олександра Сергійовича (Юридична адреса: 61105, м. Харків, вул. Каштанова, 14, Місце реєстрації 61176 м. Харків вул. Краснодарська 171 В кв.53, 54, код ЄДРПОУ 3125323256; 26 липня 1985 року народження) на користь Фізичної особи-підприємці Мірошнікової Оксани Володимирівни (адреса: 61102, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 97, кв. 93, код ЄДРПОУ 3388101643) заборгованість у розмірі 90000,00 грн., 12543,38 грн. пені, судовий збір в розмірі 1573,18 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Фізична особа-підприємець Мірошнікова Оксана Володимирівна (адреса: 61102, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 97, кв. 93, код ЄДРПОУ 3388101643);
Відповідач - Фізична особа-підприємець Мельничук Олександр Сергійович (Юридична адреса: 61105, м. Харків, вул. Каштанова, 14. Місце реєстрації: 61176 м. Харків вул. Краснодарська 171 В кв.53, 54, код ЄДРПОУ 3125323256, 26 липня 1985 року народження).
Повне рішення складено 21 травня 2018 року.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2927/17