Справа № 522/13148/13-ц
17 травня 2018 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С., розглянувши матеріали подання головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виконавчому провадженні №55404123, -
До Приморського районного суду міста ОСОБА_1 звернулася головний державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 з поданням, в якому просить обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, корп.. 2, кв. 9, до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом №522/13148/13-ц виданого 03.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ К «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 42 094,76 грн..
Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Першого Приморського ВДВС знаходиться виконавче провадження 55404123 з виконання виконавчого листа №522/13148/13-ц виданого 03.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ К «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 42 094,76 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.
29.12.2017 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області на підставі Закону України "Про виконавче провадження" була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" було розпочато примусове виконання рішення.
В ході проведення виконавчих дій встановлено, що згідно інформації наданої ДФС України у боржника відсутні джерела доходу та відкриті розрахункові рахунки у банківських установах. Згідно відповіді УПФУ боржник на пенсійному обліку не перебуває за цивільно-правовими угодами не працює. Згідно відповіді з територіального сервісного центру 5141 у боржника відсутнє рухоме майно. Згідно відповіді АДБ боржник зареєстрований у Приморському районі м.Одеси, а саме: АДРЕСА_1, куди 12.04.2018 року державним виконавцем було направлено виклик. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за боржником не зареєстроване нерухоме майно.
12.04.2018 рок виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_3 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
За повідомленням Державної міграційної служби України від 27.02.2018 року №781 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ЕА №814154 від 28.03.2008 року.
Таким чином, оскільки виконавчий документ не виконано, це стало підставою для звернення державного виконавця з поданням до суду.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно дост.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов'язань.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.
Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов'язань. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Також, у поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості. Судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника ОСОБА_3, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні відомості про те, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та взагалі знає про його існування.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов'язання, у зв'язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 260-261, ст.441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виконавчому провадженні №55404123, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.
Суддя Л.С. Єршова
17.05.2018