Справа № 522/22002/17
17 травня 2018 року
Приморський районний суд м. Одеси
під головуванням судді Єршової Л.С.,
за участю секретаря судового засідання - Радзімовської Р.О.,
позивача - ОСОБА_1, представника третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП у м. Одесі лейтенанта поліції ОСОБА_3, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспектора ВБДР УПП у м. Одесі лейтенанта поліції ОСОБА_3, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання незаконною та скасування постанови серії БР №023382 від 09.11.2017 року, винесеної інспектором ВБДР УПП у м. Одесі лейтенантом поліції ОСОБА_3, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження по справі. Позовна заява обґрунтована тим, що винесену відповідачем постанову слід скасувати, так як, на думку позивача, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову допустив неповноту і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно не надав їм належної оцінки, внаслідок чого необґрунтовано зробив висновок про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, оскільки на місці, де вона припаркувала свій автомобіль, дійсно на асфальті є зображення біло-синього кольору, але воно ніяк не схоже на знак горизонтальної розмітки 1.30, зображення, розміри та кольорову гамму якого визначено і затверджено у Розділі 34 Правил Дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10 жовтня 2006 року №1306.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення, відповідно до яких просила суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відповідач при винесенні постанови діяв відповідно до приписів законодавства.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 листопада 2017 року приблизно о 12 год. 10 хв. щодо позивача ОСОБА_1, яка керувала автомобілем марки «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, у м.Одесі по вул. Старосінна площа, 1-а, біля магазину «Цифровий городок», та здійснила зупинку на місці, позначеному дорожньою розміткою 1.30, на яких дозволено зупинку транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, або водії, які перевозять водіїв з інвалідністю, інспектором ВБДР УПП у м. Одесі лейтенантом поліції ОСОБА_3 була складена постанова серії БР №023382 від 09.11.2017 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч .5 ст. 122 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 гривень. (а.с.16)
Згідно з п. 8.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2006 року №1306, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.
У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 вказує про те, що вона, дійсно, 09.11.2017 року керувала автомобілем марки «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1, у м. Одесі по вул. Старосінна площа, 1-а, біля магазину «Цифровий городок», та здійснила зупинку на місці, на якому дійсно на асфальті є зображення біло-синього кольору, але воно ніяк не схоже на знак горизонтальної розмітки 1.30, зображення, розміри та кольорову гамму якого визначено і затверджено у Розділі 34 Правил Дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10 жовтня 2011 року №1306.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 5 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку, зокрема, зупинки чи стоянки транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1 Розділу 34 Правил дорожнього руху лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Горизонтальна розмітка 1.30 позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід».
Пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 визначено, що на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права, паркування (як стоянка, так і зупинка) водієм транспортного засобу на місці, що позначено дорожньою розміткою 1.30, тобто на місці, де дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, які перевозять інвалідів (крім випадків вимушеної стоянки), створює об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Як встановлено в ході розгляду справи позивач не заперечує сам факт зупинки на місці, де було зображено відповідний знак білого кольору, що підтверджується наданим третьою особою відеозаписом, з якого вбачається, що місце для інвалідів, на якому припаркувалася позивач, позначено чіткою розміткою, із зображенням людини на інвалідному візку; інвалідності позивач ОСОБА_1 не мала та не перевозила осіб з інвалідністю, на автомобілі не встановлений розпізнавальний знак «водій з інвалідністю», а тому не вправі була зупинятися на паркувальному місці, яке позначене дорожньою розміткою 1.30.
Також суд не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності на місці зупинки відповідного дорожнього знаку, який позначав би, що це місце для паркування саме інвалідів, оскільки частиною 5 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку, зокрема, зупинки чи стоянки транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Тобто місця для інвалідів позначаються або дорожніми знаками, або дорожньою розміткою, зокрема дорожнім знаком 7.17 або дорожньою розміткою 1.30.
Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.
Докази, які б спростовували факт порушення позивачем частини 5 статті 122 КпАП України, судом не встановлені.
Крім того, позивачем зі свого боку не надано суду жодних доказів щодо не скоєння нею правопорушення.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання недійсною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, а також закриття провадження по справі є безпідставними, та постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БР №023382 від 09.11.2017 року є законною та обґрунтованою.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 року, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).
Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, заслухавши доводи позивача, представника третьої особи та дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви без задоволення.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 7-9, 11, 77, 160, 162, 163, 242, 257, 268-272, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП у м. Одесі лейтенанта поліції ОСОБА_3, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови, - залишити без задоволення.
Постанову серії БР №023382 від 09.11.2017 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором ВБДР УПП у м. Одесі лейтенантом поліції ОСОБА_3, - залишити без змін.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано 17.05.2018 року.
Суддя Л. С. Єршова
17.05.18