Справа № 428/1591/16-а
Провадження №2-а/428/32/2016
12 травня 2016 року м. Сєвєродонецьк
Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефович І.О. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про зобов'язання призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з дня звернення за її призначенням - з 25.09.2015р.,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про зобов'язання призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з дня звернення за її призначенням - з 25.09.2015р., мотивуючи вимоги тим , що відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, родині позивачки ОСОБА_1 у складі двох осіб, її та її доньки ОСОБА_3, у жовтні 2014р. була призначена вищевказана щомісячна адресна допомога Біловодським управлінням соціального захисту населення Луганської області. На момент призначення вищевказаної допомоги, позивачка ОСОБА_1 перебувала на обліку в Біловодському районному Центра зайнятості, а її донька ОСОБА_3 була студенткою ІІ курсу денної форми навчання Луганського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. 28.01.2015р. донька позивачки ОСОБА_3 перевелась на навчання до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди і на даний час є студенткою ІІІ курсу денної форми навчання зазначеного університету. У березні 2015р. позивачка ОСОБА_1 переїхала до м. Сєвєродонецька Луганської області і стала на облік до міського Центру зайнятості. 16.03.2015р. позивачка ОСОБА_1 отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і того ж дня вона написала заяву до відповідача УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради про виплату їй щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі. В лютому 2015р. зазначена щомісячна адресна допомога позивачці ОСОБА_1 та її доньці ОСОБА_3 була припинена і знову не призначалась. З серпня 2015р.і по теперішній час позивачка ОСОБА_1 офіційно працевлаштована. У вересні 2015р. заява позивачки ОСОБА_1 була передана разом з необхідними документами до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради, однак 05.01.2016р. позивачка ОСОБА_1 отримала повідомлення УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради про відмову в призначенні їй вищевказаної щомісячної адресної допомоги. Оскільки позивачка ОСОБА_1 не згодна з даним рішенням відповідача УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради, то вона звернулась до суду з позовом і просить суд зобов'язати відповідача УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради призначити їй щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на приживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, нарахувати та виплатити зазначену допомогу з дня її звернення за її призначенням - з 25.09.2015р..
Оскільки з позовної заяви видно, що вимоги позивача стосуються призначення соціальної виплати - щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України суд вважає за необхідне розглядати дану справу у скороченому провадженні. Шестимісячний строк позовної давнини не був вичерпний оскільки позивачка дізналася про порушення свого права з 05.01.2016р. тобто з моменту отримання відмови відповідача у призначенні вищевказаної соціальної виплати, а даний позов було подано до суду 09.02.2016р..
Від відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області до суду у встановлений ч.3 ст. 183-2 КАС України строк заперечення не надійшли, а отже суд у відповідності до ч.5 ст. 183-2 КАС України розглядає справу за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 КАС України, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає на території України, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання, у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно п. п. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Статтею 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», передбачено, що район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція. Такий наказ стосовно визначення районів проведення АТО виданий керівником Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/а від 07.10.2014 року «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» ( даний наказ чинний на теперішній час), відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області (без виключень). Із цього вбачається, що всі населенні пункти Донецької та Луганської областей є районами проведення АТО.
В ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вказано, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», в редакції від 05.05.2015 року визначено лише перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Вищезазначене розпорядження не забороняє особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення в призначенні щомісячної, адресної допомоги за місцем тимчасового проживання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії довідки від 16.03.2015р. №919020801 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області, ОСОБА_1 перемістилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1 01.02.2015р.. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 16.11.1995р. Слов'яносербським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області, актовий запис №66, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками записані - ОСОБА_8 та ОСОБА_1. Відповідно до копії довідки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди №27/16 від 15.01.2016р., ОСОБА_3 є студентом Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди ІІІ курсу денної форми навчання. Термін навчання 22.01.2015р. - 30.06.2017. Відповідно до копії довідки Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації №1/03-2353 С від 07.08.2015р., ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу по централізованому господарчому обслуговуванню закладів освіти при Департаменті освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації з 03.08.2015р.. Відповідно до довідки Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації №04/03-319 С від 08.02.2016р., ОСОБА_1 з 03.08.2015р. по 02.02.2016р. працювала на посаді головного спеціаліста відділу по централізованому господарчому обслуговуванню закладів освіти при Департаменті освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації. З 03.02.2016р. до тепер працює на посаді головного спеціаліста відділу позашкільної освіти, виховання та інтернативних закладів Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації. Відповідно до копії повідомлення про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання №65/06 від 05.01.2016р., Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області повідомило ОСОБА_1, що щомісячна адресна допомога її сім'ї не призначена.
Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, будучи внутрішньо переміщеною особою, у вересні 2015р. через уповноважений банк подала необхідний комплект документів до Управління праці соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області для призначення їй та членам її родини (повнолітній доньці ОСОБА_3, яка є студенткою) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. При цьому, станом на дату подання даної заяви позивачка ОСОБА_1 була офіційно працевлаштована. При цьому судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перемістилась з тимчасово окупованої території в м. Сєвєродонецьк Луганської області 01.02.2015р., в період з 01.02.2015р. до вересня 2015р. позивачка ОСОБА_1 не зверталась з відповідною заявою про призначення вищевказаної допомоги до відповідача Управління соціального соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області. Зі свого боку, відповідач Управління соціального соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області всупереч вимогам Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року повідомило ОСОБА_1 про відмову в призначенні вищевказаної адресної допомоги тільки 05.01.2016р., а не в 10-ти денний строк, як передбачає чинне законодавство України. При цьому суд зазначає, що при прийняття даного рішення відповідачем Управлінняа соціального соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області не було досліджено підстави звернення з даною заявою позивачкою ОСОБА_1 та усі обставини, що призвело до порушення прав позивачки ОСОБА_1, як внутрішньо переміщеної особи та громадянина України.
За таких обставин, враховуючи все вищевказане, а також ту обставину, що відповідачем Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області не було надано суду жодного доказу щодо підтвердження правомірності своїх дій, то суд вважає, що обставини викладені позивачкою ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому суд позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про зобов'язання призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з дня звернення за її призначенням - з 25.09.2015р підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2,8,11,12,70,71,94,159-163,183-2,185,186 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», суддя -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про зобов'язання призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з дня звернення за її призначенням - з 25.09.2015р. задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, нарахувати та виплатити яку з дня звернення за її призначенням - з 25.09.2015р..
Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 551,20грн. присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя