пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
"17" травня 2018 р. Справа № 5004/250/12
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представників сторін:
від стягувача (заявника): ОСОБА_1
від боржника: ОСОБА_2
від органу ДВС: н/з
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Акціонерного товариства фірма "Immobilien Benelux"
на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області
у справі № 5004/250/12
за позовом Акціонерного товариства фірма "Immobilien Benelux", Бельгія, м.Малмеді
до відповідача Державного підприємства "Цуманське лісове господарство", смт.Цумань Ківерцівського району
про повернення майна
встановив: 07.05.2018р. АТ фірма "Immobilien Benelux" звернулася до господарського суду із скаргою на бездіяльність ДВС, в якій просить:
- визнати бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 щодо не призначення дати огляду майна боржника для його ідентифікації з тим майном, яке необхідно передати стягувачу та не передачі майна стягувачу незаконною;
- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 призначити у розумні строки дату огляду майна боржника для його ідентифікації з тим майном, яке необхідно передати стягувачу та передати визначене у рішенні Господарського суду Волинської області від 22.05.2012 року майно стягувачу.
Обгрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що органом ДВС протягом тривалого часу не вчиняється будь-яких дій для визначення дати проведення виїзного огляду та ідентифікації майна, яке необхідно передати стягувачу згідно рішення суду. Така бездіяльність державного виконавця порушує чинне законодавство щодо ефективного та своєчасного вчинення виконавчих дій та права стягувача на виконання рішення в розумні строки. При цьому посилається на Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкцію з організації примусового виконання рішень.
Ухвалою суду від 08.05.2018р. скаргу АТ фірма "Immobilien Benelux" призначено до розгляду в засіданні на 17.05.2018р. з повідомленням про день та час його проведення скаржника, боржника та орган ДВС.
16.05.2018р. на адресу суду від органу ДВС надійшло пояснення (вх.№01-55/4954/18), в якому останній просить відмовити в задоволенні скарги та проводити розгляд скарги без участі представника відділу. При цьому зазначає, що державним виконавцем неодноразово вживалися заходи щодо примусового виконання рішення суду та вже повторно призначено проведення виконавчих дій щодо ідентифікації майна на 01.06.2018р.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги, викладені у скарзі, підтримав та просив скаргу задовольнити.
Представник боржника в судовому засіданні та у письмових поясненнях вх.№01-55/4996/18 від 17.05.2018р.) заперечив проти вимог, викладених у скарзі, з підстав, зазначених у поясненні.
Крім того вказав, що довіреність від 01.10.2017р., якою адвокат-ліквідатор АТ фірми "Immobilien Benelux" ОСОБА_4 уповноважує, в тому числі і ОСОБА_1, на представництво інтересів стягувача, згідно норм Міжнародного права, не може бути належним документом для представництва інтересів Стягувача. Відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши додані до скарги докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, господарський суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.05.2012 року у справі №5004/250/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року, позов акціонерного товариства фірма "Immobilien Benelux" (Бельгія) до державного підприємства "Цуманське лісове господарство" про повернення майна, задоволено частково; зобов'язано державне підприємство "Цуманське лісове господарство" повернути акціонерному товариству фірма "Immobilien Benelux" безпідставно набуте майно обладнання лісопиляння і деревообробки з подальшим переліком відповідного майна.
На виконання рішення судів першої та другої інстанції господарським судом Волинської області видано наказ №5004/250/12-1 від 05.10.2012 року.
Ухвалою суду від 17.12.2015 року у справі №5004/250/12 видано дублікат вказаного наказу.
12.03.2016р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50428046 з примусового виконання наказу № 5004/250/12-1 від 05.10.2012р.
Під час огляду майна боржника за його місцезнаходженням було виявлено обладнання лісопиляння і деревообробки, однак не можливо було встановити, яке конкретно майно необхідно передати стягувачу за рішенням суду у справі №5004/250/12.
22.08.2016р. державним виконавцем складено акт, відповідно до якого - для ідентифікації майна, яке необхідно передати стягувачу і яке знаходиться в боржника, необхідно залучити експерта-спеціаліста.
10.07.2017р. постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 призначено ОСОБА_5 спеціалістом у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу суду № 5004/250/12-1 від 05.10.2012р. та зобов'язано останнього ідентифікувати майно, зазначене в рішенні суду.
В липні 2017 року було здійснено виїзд представників стягувача, спеціаліста та старшого державного виконавця Новосада О.Ю. за місцезнаходженням боржника, однак боржник відмовився допустити спеціаліста та старшого державного виконавця до огляду майна належного стягувану, в зв'язку з відсутністю повідомлення боржника про проведення виконавчих дій за місцем знаходження майна.
10.11.2017р. до органу ДВС стягувачем було подано заяву про визначення дати проведення виїзного огляду для ідентифікації майна, яке необхідно передати стягувачу, проте дати огляду не було визначено.
29.03.2018р. АТ фірма "Immobilien Benelux" подала до державного виконавця клопотання про визначення дати проведення виїзного огляду та ідентифікації майна належного стягувачу у найкоротші строки, але не пізніше 14 днів з моменту отримання цього клопотання.
Вказане клопотання отримане органом ДВС 10.04.2018р., однак, на протязі 14 днів не було визначено дати виїзду для ідентифікації майна, яке необхідно передати стягувачу та передачі майна стягувачу.
Вважаючи таку бездіяльність органу ДВС неправомірною, стягувач звернувся до суду із скаргою.
Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.
Згідно ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписана в Гаазі 05.10.1961 року, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", набула чинності між Україною і державами - учасницями Конвенції, в тому числі і Бельгією, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22.12.2003р.
Згідно ст. 2 Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Відповідно до ст.3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Як зазначено в ст.4 Конвенції, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до Конвенції.
Згідно ч.2 ст.5 Конвенції заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість в якій виступала особа, що підписала документ та у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, яким скріплено документ.
Скарга на бездіяльність державного виконавця, що надійшла до суду, підписана представником стягувача - ОСОБА_1 На підтвердження його представництва додана довіреність від 01.10.2017р., підписана адвокатом, ліквідатором АТ фірма "Immobilien Benelux" ОСОБА_4.
Судом встановлено, що довіреність від 01.10.2017р. видана в Бельгії та не містить апостиля консульської установи, що не заперечується і ОСОБА_1
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки, подана стягувачем довіреність від 01.10.2017р. на підтвердження права підпису скарги представником, видана в Бельгії та не містить апостиля, а тому не може бути належним доказом представництва особи, суд вважає за необхідне залишити скаргу без розгляду.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 226, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу Акціонерного товариства фірма "Immobilien Benelux" залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 18.05.2018р.
Суддя О. Г. Слободян