Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/2694/17 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 50 Доповідач Трояновська Г. С.
16 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Коломієць О.С.
з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 279/2694/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Волкової Н.Я. у м. Коростень,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила щомісячно стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше встановленого мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 17.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала з відповідачем у цивільному шлюбі, від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки дитина проживає з нею, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у її вихованні не приймає, просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2018 року позов задоволено. Вирішено щомісячно стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в межах місячного платежу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове за наслідками проведеної судово-генетичної експертизи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не є батьком неповнолітнього ОСОБА_3, відтак не має обов'язку щодо його утримання.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до положень ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У Постанові Верховного суду України по справі №6-143цс13 від 05.02.2014 року зазначено, що відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 XII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частка заробітку(доходу) матері (батька), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, про що свідчить актовий запис №2 від 28.04.2015 року, зазначений у свідоцтві про народження серії І-ТП №234145, виданому виконавчим комітетом ОСОБА_1 сільської ради Коростенського району Житомирської області 28.04.2015 року (а.с.4).
Встановлено і не оспорюється сторонами, що дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Відповідач проживає окремо, в добровільному порядку допомоги на сина не надає, є працездатним та працює, отримує регулярно заробітну плату, інших дітей на утриманні немає.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 180, 182, 183 СК України (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття шляхом сплати аліментів у 1/4 частці від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Доводи відповідача про те, що він, можливо, не є батьком дитини, не можуть враховуватись при розгляді вказаної справи.
Ухвалою суду першої інстанції від 14 грудня 2017 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини відмовлено.
Із клопотання ОСОБА_2 до апеляційного суду про зупинення розгляду зазначеної справи вбачається, що на розгляді в Коростенському міськрайонному суді перебуває справа №279/323/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16.05.2018 у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки нормами ч.2 ст. 252 ЦПК України, зокрема, передбачено, що не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство).
Апеляційний суд також відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки його подібне клопотання від 25.04.2018 (а.с.83), в якому він запевнив про свою явку в наступне судове засідання, судом було задоволено, проте відповідач повторно не з'явився на розгляд справи. Подальше відкладення розгляду справи розцінюється судом як зловживання процесуальними правами відповідачем з метою затягування розгляду справи про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на наведені норми процесуального закону, у даній справі підлягають до розгляду вимоги про стягнення аліментів.
Оскільки у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьком записаний відповідач, то суд обґрунтовано стягнув з останнього аліменти на утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.05.2018.
Головуючий Судді