15 травня 2018 року місто Київ.
Справа № 753/20106/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/796/3700/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Іванченка М.М., Рубан С.М.,
секретар судового засідання Задерей І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року, у складі судді Колесника О.М., (інформація про час ухвалення рішення та дату складання повного тексту рішення відсутня)
в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського ВолодимираАнатолійовича, третя особа: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
02.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., третя особа: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис № 16492 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 700004251 від 06.03.2008 року в сумі 5681,45 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4268,07 доларів СІЛА, заборгованості за відсотками - 1413,38 доларів США. 30.09.2016 року Державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головковим Ю.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52426487. Зазначив, що нотаріус вчинив виконавчий напис, не перевіривши безспірності суми заборгованості, а також те, що позивачу не була вручена письмова вимога ПАТ «Альфа Банк». Посилаючись на те, що дії банку є незаконними та необґрунтованими позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 08.09.2016 року № 16492, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700004251 від06.03.2008 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В скарзі вказував на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. Зазначав, що судом не перевірено безспірність розміру сум в наданих ПАТ «Альфа-Банк» документах, що підлягають стягненню за виконавчим написом а також не перевірено достатності документів, які подаються стягувачем для отримання виконавчого напису. Суд першої інстанції не перевірив правомірності нарахування заборгованості за кредитним договором, зокрема, нарахування процентів за користування кредитом. Це при тому, що на час розгляду даної справи, відповідач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до позивача про стягнення заборгованості за цим же спірним кредитним договором. Також вказував, що реєстр рекомендованих відправлень, з якого вбачається, що під п. 1 значиться ОСОБА_3 та відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в договорі адресу: АДРЕСА_1, не є доказом отримання позивачем вимоги банку.
В судове засідання апеляційного суду учасники процесу не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
14.05.2018 року позивач подав клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з тим, що він не може бути присутнім у зв'язку зі станом здоров'я, а його представник буде зайнятий в іншому процесі. Апеляційний суд прийшов до висновку, що зазначені причини неявки в судове засідання є неповажними, оскільки з наданих заявником документів вбачається, що засідання в Дніпровському районному суді було призначене на 14.00 год. 15.05.2018 року, тоді як засідання в даній справі було призначене об 11.40 год., а тому представник мав можливість з'явитись в судове засідання до апеляційного суду. Жодних доказів, щодо стану здоров'я, які перешкоджали позивачу брати участь в судовому засіданні, заявником не надано. Крім того, апеляційний суд виходить з того, відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, розгляд даної категорії справ здійснюється без виклику учасників процесу. При цьому, за клопотанням позивача апеляційний суд призначив судове засідання, однак останній та його представник в судове засідання апеляційного суду не з'явились та не долучили до клопотання доказів, на підтвердження поважності причин їх неявки.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, 06.03.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 укладено договір № 700004251, про надання кредиту в розмірі 10801,08 доларів США на придбання транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_3 та ДК філіал «АвтоЗАЗ-сервіс» №214232-0880 від 01.03.2008 року., зі сплатою позичальником відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5%, з кінцевим терміном повернення до 07.03.2013 року ( а.с. 161-169).
Предметом забезпечення виконання зобов'язань за договором, слугував транспортний засіб - Daewoo Lanos TF 696, 2008 року випуску, колір - Чорний, державний номер - НОМЕР_1, № кузову НОМЕР_2, ТИП - Легковий седан. (а.с.162).
24.10.2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 700004251 від 06.03.2008 року, яким дату остаточного повернення кредиту встановлено 07.03.2017 року (а.с. 170-174).
У зв'язку з невиконанням позивачем умов договору 01.08.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням надіслано вимогу про усунення порушень за кредитним договором № 700004251 від 06.03.2008 року (а.с. 37-38, 159-160).
08.09.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. із заявою про вчинення виконавчого напису по кредитному договору № 700004251 від 06.03.2008 року (а.с. 36, 47).
08.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис №16492 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору № 700004251 від 06.03.2008 р. за період з 07.06.2014 року по 25.07.2016 року в сумі 5681,45 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4268,07 доларів США, заборгованості за відсотками - 1413,38 доларів США. (а.с. 6, 46).
30.09.2016 року Державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ГоловковимЮ.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52426487 з виконання зазначеного виконавчого напису (а.с. 7).
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. При цьому суд виходив з того, що твердження позивача про те, що він не отримував письмової вимоги ПАТ «Альфа-Банк» спростовується копією реєстру рекомендованих відправлень, а нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином перевірено безспірність розміру заборгованості позивача переди ПАТ «Альфа-Банк».
Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених апеляційним судом доказів, вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, так як він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).
Проте, не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 травня 2015 року в справі № 6-158цс15).
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Доводе скарги, про те, що на час розгляду даної справи відповідач звернувся з позовом про стягнення боргу за тим же кредитним договором, не можуть бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, так як відповідно до вищенаведених норм, доведенню підлягає наявність спору на час вчинення виконавчого напису, проте таких доказів позивач суду не подав.
Судом вірно встановлено, що 06.03.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 укладено договір № 700004251, про надання кредиту в розмірі 10801,08 доларів США на придбання транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_3 та ДК філіал «АвтоЗАЗ-сервіс» №214232-0880 від 01.03.2008 року, зі сплатою позичальником відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5%, з кінцевим терміном повернення до 07.03.2013 року ( а.с. 161-169).
24.10.2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 700004251 від 06.03.2008 року, яким дату остаточного повернення кредиту встановлено 07.03.2017 року (а.с. 170-174).
Предметом забезпечення виконання зобов'язань за договором, слугував транспортний засіб - Daewoo Lanos TF 696, 2008 року випуску, колір - Чорний, державний номер - НОМЕР_1, № кузову НОМЕР_2, ТИП - Легковий седан. (а.с.162).
За вказаним договором позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, сплачувати комісії за дії Банка, які вчиняються на користь Позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов'язань за Договором, сплачувати неустойки та інші передбачені Договором платежі та виконувати інші обов'язки, що передбачені Договором, Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється Позичальником в порядку та на умовах, що визначені у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п. 3 Договору).
Інші істотні умови цього Договору викладені в Розділі № 2, яка є невід'ємною частиною Договору ( п. 5 Договору).
Пунктом 10 Розділу № 2 Кредитного договору № 700004251 від 06 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1, передбачений порядок дострокового стягнення Банком кредитної заборгованості в разі порушення Боржником строків виконання зобов'язань або його невиконання.
У зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору 03 серпня 2016 року на адресу позивача була направлена відповідачем вимога від 01 серпня 2016 року про усунення порушення кредитних зобов'язань, щодо повернення всієї суми боргу за кредитним договором, з зазначенням суми боргу, та роз'ясненням права відповідача на примусове звернення стягнення на заставлене майно (а.с. 37-38).
Будь-яких заперечень, щодо суми заборгованості та даних, викладених в вищезазначених повідомленнях - вимогах відповідача, позивач не пред'явив.
Наявність такого боргу підтверджена випискою з рахунку позивача, розрахунком заборгованості зробленим відповідачем, та не спростована позивачем (а.с 39).
Таким чином у відповідача виникло право на дострокове стягнення всієї суми кредиту, про що була надіслана відповідна вимога.
Однак, у встановлений строк заборгованість за Договором сплачена не була, залишок кредиту не повернуто.
Вказана обставина не заперечувалась стороною позивача.
Таким чином, у зв'язку з неповерненням суми кредиту та заборгованості за договором згідно вимоги (повідомлення) у встановлений 30-денний термін. Відповідач правомірно звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовичаз метою вчинення виконавчого напису.
На підтвердження безспірності заборгованості позивача нотаріусу були надані кредитний договір, договори про внесення змін та доповнень, вимогу щодо дострокового повернення кредиту з доказами її направлення, виписку з рахунку позивача та розрахунок заборгованості.
Таким чином, відповідачем в повному обсязі були виконані вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України від 22.02.2012 року. Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, надано всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не перевірено безспірність розміру сум в наданих ПАТ «Альфа-Банк» документах, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не перевірено достатності документів, які подаються стягувачем для отримання виконавчого напису, та правомірності нарахування заборгованості за відсотками є безпідставними, та не доведеними.
Позивач не наводить в апеляційній скарзі конкретних розрахунків, та не подає докази, які б доводили, що вказаний у виконавчому написі розмір заборгованості , в тому числі і за відсотками, обрахований не вірно.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач не довів, що нотаріусу подавались документи, на підтвердження отримання позивачем вимоги банку, колегія не приймає, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 10 Розділу № 2, який є невід'ємною частиною кредитного договору № 700004251 від 06.03.2008, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», яке є правонаступником ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1, у разі набуття Банком, на підставах передбачених Договором, права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, Банк направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованої неустойки та інших платежів та нарахувань за Договором та/або про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний термін з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Документом, що підтверджує відправлення Банком листа про вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання та про дострокове повернення кредиту, є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику за адресою його проживання (реєстрації) зазначеною в Розділі № 1 Договору. Лист, що містить вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання і дострокове повернення кредиту та будь-яке повідомлення Банка, відправлене поштою, вважається отриманим позичальником, після спливу 7 (семи) календарних днів з моменту відправлення Банком такого повідомлення. На позичальника покладається обов'язок щодо контролю за належним обслуговуванням поштової скриньки позичальника та своєчасним отриманням кореспонденції позичальника.
ПАТ «Альфа-Банк» на виконання вимог пункту 10 кредитного договору направив ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом за адресою, яка вказана в Розділі № 1 кредитного договору, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень та квитанцією поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа (а.с. 37-38).
Відтак, враховуючи положення п. 10 кредитного договору, позивач є такими, що отримав досудову вимогу банку про дострокове повернення суми заборгованості належним чином.
Тобто, доводи позивача про неотримання письмової вимоги ПАТ «Альфа-Банк» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді.
Крім того апеляційний суд враховує і те, що у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню сторонам по справі є кредитор та боржник позовні вимоги до приватного нотаріуса є безпідставними і не можуть бути задоволені, оскільки належним відповідачем в даній справі є ПАТ «Альфа-Банк».
Інші доводи апеляційної скарги на правильність постановленого рішення не впливають.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вірно встановив, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повна постанова складена 17 травня 2018 року.
Головуючий Желепа О.В.
Судді: Рубан С.М.
ІванченкоМ.М.