Постанова
Іменем України
14 травня 2018 року
м. Київ
справа № 1912/1666/2012
провадження № 61-13208св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Тернопільська міська рада, товариство з обмеженою відповідальності «Міське бюро технічної інвентаризації»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 березня 2017 року в складі суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, товариства з обмеженою відповідальності «Міське бюро технічної інвентаризації» (далі - ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації») про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті матері позивача - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилось спадкове майно у виді офісного приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 54,4 кв. м. Зазначене нерухоме майно виведено із житлового фонду рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1597 від 03 жовтня 2012 року, проте у зв'язку із смертю власника свідоцтво про право власності на офісне приміщення на ім'я ОСОБА_6 не видано, реєстрація права власності не проведена. ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_6, спадщину прийняв, однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно при зверненні до міського бюро технічної інвентаризації йому відмовлено у реєстрації права власності.
На підставі викладеного просив визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування першої черги за законом право власності на 1/3 частину офісного приміщення АДРЕСА_1.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2012 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування першої черги за законом право власності на 1/3 частину офісного приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 54,4 кв. м, що згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03 жовтня 2012 року № 1597 належало ОСОБА_6, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тернополі.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом, спадщину прийняв та 04 вересня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину спірної квартири, що належала ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право власності на житло. У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності якого не була проведена, і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку, тому на підставі статті 392 ЦК України, наявні правовіпідстави для визнання за позивачем в порядку спадкування першої черги за законом, права власності на офісне приміщення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Тернопільська міська рада подала апеляційну скаргу у в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
ОСОБА_4 подав письмову заяву про відмову від позову та про закриття провадження у справі.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 березня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову. Рішення суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що представник Тернопільської міської ради не заперечував проти прийняття судом відмови від позову. Тому, апеляційний суд, на підставі статті 205 ЦПК України, закрив провадження у справі, оскільки позивач відмовився від позову.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційним судом неповно з'ясовані всі обставини справи. Апеляційний суд, залишив поза увагою, що право власності на 2/3 частини спірного приміщення належать ОСОБА_5 та на 1/3 частини цього приміщення належать малолітньому ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 21 вересня 2016 року.
У травні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ні рішенням місцевого суду ні ухвалою апеляційного суду про закриття провадження у справі не порушені права його дружини ОСОБА_5 та інтереси їхнього малолітнього сина ОСОБА_7
19 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Апеляційним судом під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_4 подав письмову заяву про відмову від позову про закриття провадження у справі.
Представник Тернопільської міської ради не заперечував проти прийняття судом відмови від позову.
Відповідно до статті 306 ЦПК України, в редакції чинній на момент апеляційного розгляду справи, в апеляційному суді позивач має право відмовитись від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Згідно положень пункту 3 частини першої статті 205 ЦК України, в редакції чинній на момент апеляційного розгляду справи, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач ОСОБА_4 у передбаченому процесуальним законом порядку подав суду заяву про відмову від позову, вимоги якої підтримав представник Тернопільської міської ради в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції, прийнявши указану заяву, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Доводи касаційної скарги зводяться до формальної незгоди з оскарженим судовим рішенням та не дають підстав для його скасування, оскільки згідно з вимогами частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк