Постанова
Іменем України
20 березня 2018 року
м. Київ
справа № 203/6577/14-к
провадження № 51-2104км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
(в режимі відеоконференції)
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040670001211, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 186 КК на 4 роки 1 місяць позбавлення волі. На підставі статті 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2013 року до покарання за цим вироком і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 30 квітня 2014 року близько 01:00, перебуваючи біля станції метро «Вокзальна» на пл.Петровського, 1 у м. Дніпропетровську, керуючись злочинним наміром, спрямованим на повторне, відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, визначив об'єктом свого злочинного посягання раніше незнайомого йому ОСОБА_8 , який перебував біля вказаної станції метро.
Після цього ОСОБА_6 з корисливих мотивів, реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на відкрите заволодіння майном потерпілого, діючи повторно, підійшов до ОСОБА_8 та завдав йому удар у живіт, від якого потерпілий впав на асфальт, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та використовуючи безпорадне становище, ОСОБА_6 дістав із кишені куртки ОСОБА_8 мобільний телефон «Samsung» вартістю 151 грн, грошові кошти у розмірі 50 гривен, та навушники марки «S-MUSIC», вартістю 50 гривен всього на загальну суму 251 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8 .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року змінено. Частково задоволено апеляційну скаргу захисника та виключено з мотивувальної частини вироку посилання на показання ОСОБА_6 в статусі підозрюваного як на доказ (а.п.58-59 т.1).
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на недоведеність винуватості свого підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК, вказує на недостатність доказів і просить закрити кримінальне провадження.
Крім того, вважає, що показання свідка ОСОБА_9 неможливо вважати належним доказом, оскільки вона їх надавала під тиском працівників правоохоронних органів.
Також зазначає, що протокол огляду місця події від 30 квітня 2014 року (а.п.6 - 9 т.1) складено з порушенням вимог частини 5 статті 237 КПК, оскільки вилучені речі не були належним чином оформлено.
В той же час вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на стан здоров'я засудженого, при цьому не піддавши сумніву його розумові здібності, не надав такому доводу належної оцінки.
Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, зваживши на доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає із таких підстав.
Мотиви Суду.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі захисник посилається на незаконність судових рішень, оскільки вказує на недоведеність винуватості його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК.
Однак такі доводи є безпідставними з огляду на таке.
Як встановлено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 повторно, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство до потерпілого, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, відкрито викрав належне останньому майно.
Такі висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, ґрунтуються на: показаннях потерпілого ОСОБА_8 , який підтвердив в судовому засіданні, що ОСОБА_6 завдав йому удару та забрав телефон, навушники і гроші; показаннях свідка ОСОБА_9 , яка підтвердила, що бачила, як ОСОБА_6 ударив потерпілого та забрав із його кишені телефон, навушники та гроші, а коли побачив наряд міліції то поклав телефон на парапет біля метро.
Крім того, як свідок, так і потерпілий в судовому засіданні вказали на ОСОБА_6 як на особу, яка застосувала насильство, яке не є небезпечним для життя потерпілого, та заволоділа майном останнього.
Натомість захисник заперечує про причетність свого підзахисного до вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК, що не узгоджується також із письмовими доказами, які досліджено в судових засіданнях та покладені в основу висновків судів першої та апеляційної інстанцій, щодо доведеності його винуватості за вказаною кримінально-правовою нормою.
Такими доказами слугували також протокол огляду місця події, згідно з яким біля метро на пр. Карла Маркса в м. Дніпропетровську на проїжджій частині було вилучено коробку з навушниками, та на парапеті біля входу в метро виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung», на якому відповідно до висновків експертизи №65/01-175 від 26 вересня 2014 року слід пальця лівої руки належить ОСОБА_6 .
Такі здобуті докази в суді першої інстанції були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та в сукупності з іншими доказами беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_6 у відкритому повторно вчиненому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Крім того, в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року перевірено всі доводи сторони захисту та зазначено, що всі докази по суті співпадають, не суперечать один одному, а тому правомірно визнані судом першої інстанції достовірними, належними та допустимими.
До того ж колегія суддів погоджується з рішенням апеляційного суду про виключення з мотивувальної частини вироку посилання на показання засудженого під час досудового розслідування, оскільки такі показання не було отримано в ході судового розгляду.
Натомість місцевий суд, з якими погодився і суд апеляційної інстанції дійшли обгрунтовного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК.
Також захисник зазначає, що суд не звернув уваги на доводи сторони захисту про відмову від своїх показань свідка ОСОБА_10 , оскільки на неї був тиск з боку правоохоронних органів, однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки свідок ОСОБА_9 надавала показання під час судового засідання, про що зазначено в ухвалі апеляційного суду.
Крім того, з протоколу огляду місця події (а.п.6-9 т.1) вбачається, що вилученню підлягали саме сліди пальців рук з мобільного телефону шляхом нанесення на ліпку стрічку, такий доказ спецпакеті (№1515556) міститься в матеріалах провадження (а.п.73 т.1) належним чином опечатаний. Також після протоколу огляду місця події від 30 квітня 2014 року слідчим проводився огляд мобільного телефону «Samsung» відповідно до протоколу огляду (а.п.81 т.1)., у відповідності до частини 5 статті 237КПК, а тому порушення вимог закону при вилучення таких доказів не мали місця у кримінальному провадженні.
Доводи касаційної скарги захисника щодо розумового розвитку її підзахисного, не можуть бути визнані колегією суддів належними, оскільки під час судового розгляду та на досудовому розслідуванні стороною захисту не надавалось клопотання про проведення відповідної експертизи.
Крім того, у матеріалах провадження наявні заяви та клопотання самого засудженого, ним підписані, а також довідка, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра останній не перебуває ( а.п.125 т.1). До того ж, ОСОБА_6 було призначено захисника, який захищав його інтереси на досудовому слідстві та під час судового розгляду, що забезпечило повною мірою його право на захист, а протокол допиту у статусі підозрюваного виключено з вироку суду, як неналежний доказ.
Установивши в порядку статті 91 КПК обставини, які підлягали доказуванню в кримінальному провадження, з урахуванням доводів сторони захисту та наведенням мотивів на їх спростування, суди правильно дійшли висновку, що в діях засудженого є склад злочину, передбачений частиною 2 статті 186 КК.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок районного суду, правильно дійшов висновку, що таке рішення є мотивованим й обґрунтованим та постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року відповідає вимогам статті 419 КПК.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а судові рішення є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
ухвалив:
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3