Ухвала
14 травня 2018 року
м. Київ
справа № 361/5941/16-ц
провадження № 61-22479ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2018 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 132 350 грн та процентів за користування чужими грошима у розмірі 66 759,88 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 06 листопада 2017 року (у складі судді Дутчака І. М.) позов ОСОБА_2. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу у розмірі 81 250 грн і судові витрати у розмірі 2 452,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2018 року
(у складі колегії суддів: Верланова С. М., Голуб С. А., Савченка С. І.) рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада
2017 року в частині стягнення суми авансу, а також в частині розподілу судових витрат змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу у розмірі
132 350 грн та судовий збір у розмірі 3 850,39 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
02 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2018 року, в якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська