Ухвала
Іменем України
17 травня 2018 року
місто Київ
справа № 332/3310/16-ц
провадження № 61-14903ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_1 22 лютого 2018 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося у вересні 2016 року з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 706, 99 грн.
За результатами оцінки наведених обставин Верховним Судом зроблено наступні висновки.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1 762, 00 грн.
Враховуючи, що положення статті 27 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.
Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання, зокрема заявнику роз'яснено, що вона має сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та навести обставини, встановлені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки нею оскаржуються рішення, ухвалені у малозначній справі.
У квітні 2018 року від заявника надійшла заява про усунення недоліків, зокрема квитанція про сплату судового збору. Проте, одночасно заявник не навела доводів, не додавши до касаційної скарги відповідних доказів, які б містили обґрунтування існування винятків, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржувані заявником рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року постановлені у малозначній справі й не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі Верховний Суд зобов'язаний відмовити.
Верховний суд додатково роз'яснює заявнику, відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», її право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний