17 травня 2018 року Чернігів Справа № 825/1458/18
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 16.03.2018 звернувся з позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у поверненні сум недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 13.08.2017;
зобов'язати Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити позивачу виплату недоотриманої пенсії з 01.08.2014 по 13.08.2017.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини на території Луганської області, був змушений покинути своє місце проживання та прибув до Чернігівської області, де у встановленому порядку взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Саме з цього часу виплату пенсії поновлено. Заборгованість за період з 01.08.2014 по 13.08.2017 не погашена пенсійним фондом, оскільки законодавством не врегульовано порядок виплати пенсії за минулий період пенсіонерам із числа внутрішньо переміщених осіб.
Ухвалою суду від 20.03.2018 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду сторонам було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Прилуцьким ОУПФУ було надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначив, що орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства. Отже, виключне право повернення недоотриманих соціальних виплат за минулий період надано Комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням всіх видів соціальних допомог та пільг районних міських державних адміністрацій. І лише на підставі рішень таких комісій Пенсійний фонд України маж право виплатити пенсію за минулий час.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив в якій зазначив, що посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання порядку виплати пенсії за минулий період пенсіонерам із числа внутрішньо переміщених осіб не може бути підставою для відмови у виплати пенсії за минулий період.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач прибув до Чернігівської області, де у встановленому порядку був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 14 серпня 2017 року №0000296585 (а.с.10).
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області з заявою про відновлення виплати пенсії за період з липня 2014 по серпень 2017 року.
11.12.2017 Управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області листом №889 повідомило позивача, що рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам від 07.12.2017 протокол №29 позивачу відмовлено у відновленні пенсії за період з 01.08.2014 по 13.08.2017, оскільки законодавством не визначено строк виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам за минулий час (а.с.11).
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
В силу ч.2 ст.45 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закону № 1058-IV) пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У відповідності до ст. 49 даного Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 вказаного Закону.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (із змінами від 24.12.2015) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Крім того, суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст. 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
При цьому, з листа відповідача встановлено, що фактично підставою для відмови у виплаті пенсії позивачу за період з 01.08.2014 по 13.08.2017 слугувало рішення Комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням всіх видів соціальних допомог та пільг від 07.12.2017 протокол №29, яким відмовлено в питанні відновлення пенсії позивачу за період з 01.08.2014 по 13.08.2017.
Однак, чинне законодавство України не передбачає такої підстави для відмови у виплаті пенсії особі, як зазначена вище.
Вимогами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні позивачу виплати пенсії за минулий період з 01.08.2014 по 13.08.2017, чим порушено гарантоване Конституцією України право позивача на пенсійне забезпечення. Внутрішньо переміщені особи мають право на пенсію на підставі норм законодавства України, в тому числі на виплату пенсії за минулий період, коли пенсія їй не виплачувалась. Відмова у виплаті пенсії за відповідний період суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2А є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 704,80 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. 1 Травня, буд. 48-а, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область,17500, код ЄДРПОУ 37787797) щодо відмови ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, 37, смт. Іванківці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у поверненні сум недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 13.08.2017.
Зобов'язати Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. 1 Травня, буд. 48-а, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область,17500, код ЄДРПОУ 37787797) здійснити виплату ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, 37, смт. Іванківці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 13.08.2017.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. 1 Травня, буд. 48-а, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область,17500, код ЄДРПОУ 37787797) на користь ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, 37, смт. Іванківці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2018 року.
Суддя О.В. Кашпур