про залишення позовної заяви без руху
15 травня 2018 року м. Київ № 379/443/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Таращанського споживчого товариства про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до Таращанського районного суду Київської області з позовом до Таращанського споживчого товариства, в якому просять суд:
- визнати протиправними бездіяльність та дії відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитами;
- зобов'язати відповідача надати повну інформацію, що запитувалась;
- зобов'язати відповідача надати повну інформацію щодо копій рішень належно оформлених Господарського суду по справам №911/2592/15 та №911/3759/16;
- зобов'язати відшкодувати моральні та матеріальні збитки.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 11.04.2018 справу №379/443/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Таращанського споживчого товариства про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
10.05.2018 матеріали справи №379/443/18 супровідним листом від 27.04.2018 вих. №2593/18 надійшли на адресу суду та за результатами автоматизованого розподілу були передані судді Кушновій А.О.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Позивачами всупереч вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено у позовній заяві: реєстраційні номери облікових карток платників податків, номери і серії паспортів громадян України - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також ідентифікаційний код відповідача, Таращанського споживчого товариства, який зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім цього, у позовній заяві не вказано адреси електронних пошт щодо кожного із позивачів та не зазначено офіційної електронної адреси відповідача.
У зв'язку з цим, позивачам у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати уточнену позовну заяву з урахуванням вказаних судом зауважень.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у матеріалах позовної заяви відсутні копії паспортів позивачів як документів, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальної правосуб'єктності.
Так, згідно з частиною першою статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до частини другої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 р. № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.
Пунктом 6 частини сьомої статті 21 Закону №5492 встановлено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація як дата народження.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.04.2012 № 320 паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку належними доказами наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорти громадян України, копії яких до позовної заяви не долучені.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" для реєстрації особа або її законний представник подає, серед іншого, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.
Згідно зі статтею 3 цього ж Закону документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до пункту 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-XII) відмітки про реєстрацію постійного місця проживання громадянина робляться на одинадцятій - шістнадцятій сторінках паспорта.
Таким чином, надання позивачами копій паспортів громадян України необхідне також для підтвердження зареєстрованих місць проживання/перебування осіб.
Також, у силу положень частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, позивачами всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не було долучено до матеріалів справи доказів сплати судового збору за звернення з даною позовною заявою.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що подання позовної заяви декількома позивачами не звільняє їх від обов'язку сплати судового збору у встановленому законом розмірі кожним з позивачів.
Так, положеннями абзацу другого частини сьомої статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" №2246-VIII від 07.12.2017 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
Абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Верховний Суд України в постанові від 14.03.2017 (справа №П/800/559/16) зазначив про те, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п'ятої статті 171-1 КАС дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що перевіряючи правильність сплати позивачами судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов'язані одна з одною.
У позовній заяві позивачами заявлено, зокрема, такі вимоги: визнати протиправними бездіяльність та дії відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитами; зобов'язати відповідача надати повну інформацію, що запитувалась; зобов'язати відповідача надати повну інформацію щодо копій рішень належно оформлених Господарського суду по справам №911/2592/15 та №911/3759/16.
Таким чином, об'єктом сплати судового збору у даній справі є три вимоги немайнового характеру, які заявлені кожним із позивачів, а саме:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитами та зобов'язати відповідача надати повну інформацію, що запитувалась;
2) визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитами та зобов'язати відповідача надати повну інформацію, що запитувалась;
- зобов'язати відповідача надати повну інформацію щодо копій рішень належно оформлених Господарського суду по справам №911/2592/15 та №911/3759/16.
Зважаючи на імперативний припис частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", кожна з перелічених вимог є об'єктом сплати судового збору для кожного із позивачів.
Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, в якому заявлено дві вимоги немайнового характеру кожним позивачем слід було сплатити судовий збір у розмірі 2114,40 грн. (704,80 грн. х 3 = 2114,40 грн.) окремим платіжним документом.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Крім цього, суд звертає увагу позивачів, що відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд зазначає, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачі просять суд визнати протиправними бездіяльність та дії відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитами.
Проте, у мотивувальній та прохальній частинах позовної заяви, яка складає предмет позову, позивачі не конкретизують та не зазначають обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання протиправними бездіяльності та дій відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитами, зокрема, в чому полягає бездіяльність та дії відповідача в даному випадку та якими доказами позивачі обґрунтовують заявлені вимоги.
Суд зазначає, що частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд звертає увагу, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити. Бездіяльність - це, як правило, пасивна поведінка. Водночас, дія - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.
Отже, позивачам слід уточнити прохальну частину позовної заяви щодо оскарження або дій або бездіяльності відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитами та в залежності від цього визначити кількість позовних вимог, від чого залежить розмір судового збору, який необхідно сплатити при зверненні до суду.
Також суд зазначає, що позивачами заявлено вимогу про зобов'язання відповідача надати повну інформацію щодо копій рішень належно оформлених Господарського суду по справам №911/2592/15 та №911/3759/16.
Згідно із пунктом 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивачів.
У той же час, позивачами у порушення вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не навели у позовній заяві виклад обставин, якими позивачі обґрунтовують вказану заявлену вимогу.
Крім цього, як вбачається з позовної заяви, позивачі просять зобов'язати відшкодувати моральні та матеріальні збитки.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення повноважень.
Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з цим, у позовній заяві позивачами не викладено обставин в обґрунтування позовної вимоги стосовно відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як і не зазначено розміру такої шкоди та якими доказами це підтверджується.
Також, вказана заява не містить обґрунтованого розміру щодо відшкодування матеріальних збитків.
Таким чином, дана позовна вимога є неконкретною і підлягає уточненню позивачами.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Також суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Абзацом першим частини сьомої статті 6 передбачено, що Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з цим, суд позбавлений можливості визначити суму судового збору, що підлягає сплаті за звернення з даною позовною вимогою майнового характеру для кожного із позивачів, у зв'язку з не зазначенням позивачами обґрунтованого розміру щодо відшкодування матеріальних збитків.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачам необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати копії усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1, ОСОБА_2;
- уточнену позовну заяву у кількості примірників для суду та для відповідача із зазначенням: реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України щодо кожного із позивачів (якщо такі відомості відомі позивачам); адреси електронних пошт щодо кожного із позивачів; ідентифікаційний код відповідача, зазначений в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та офіційну електронну адресу відповідача; викладу обставин, якими позивачі обґрунтовують вимогу щодо зобов'язання відповідача надати повну інформацію щодо копій рішень належно оформлених Господарського суду по справам №911/2592/15 та №911/3759/16; уточненої позовної вимоги, яка зазначена у прохальній частині позову щодо визначення розмірів матеріальної та моральної шкоди із викладенням обставин в обґрунтування заявленої позовної вимоги та надання доказів на її підтвердження; уточненої позовної вимоги, яка зазначена у прохальній частині позову щодо оскарження або дій або бездіяльності відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитами та в залежності від цього визначити кількість позовних вимог;
- надати докази оплати судового збору за подання даного адміністративного позову кожним позивачем (оригінал платіжного доручення) у частині зобов'язання відшкодувати матеріальні збитки;
- надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2114,40 грн. за подання даного адміністративного позову кожним позивачем (оригінал платіжного документу) щодо заявлених позовних вимог немайнового характеру (у разі уточнення кількості заявлених позовних вимог сплатити судовий збір, виходячи з кількості заявлених вимог).
3. Роз'яснити позивачам, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копії ухвали надіслати позивачам.
Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.