06 квітня 2018 року о/об 16 год. 43 хв.Справа № 808/869/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (Ізраїль, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 204900012)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1Г.) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним рішення відповідача №5 від 22.02.2018 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років позивачу; 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату позивачу пенсії за вислугу років, починаючи з 07.10.2009, з урахуванням компенсації втрати частин доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
Позивач у позові (а.с.3-5) зазначив, що до грудня 1996 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2, отримував пенсію за вислугу років, як працівник МВС, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії припинено. 15.02.2018 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії з 07.10.2009 із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, здійснити запит пенсійної справи, інших недостатніх для поновлення та перерахунку розміру пенсії документів. До заяви додано всі необхідні документи в копіях та оригіналах, крім того надано оригінал заяви про перерахування пенсійних виплат на банківській рахунок. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №5 від 22.02.2018 у поновленні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відмовлено та зазначено, що на обліку в управлінні не перебував, пенсію за вислугу років не отримував, пенсійна справа ОСОБА_1 відсутня. Відповідно до п.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються до Головних управлінь через уповноважені структурні підрозділи. До заяви про поновлення пенсії не надано документів, які визначають право ОСОБА_1 на пенсію за Законом та визначені п.7 Порядку. Відповідно до ст.99 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» функції з призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.01.2007 передані органам Пенсійного фонду України. Згідно з ч.2 ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано не конституційними положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та такими, що втратили чинність з дати прийняття рішення. Таким чином, після ухвалення рішення Конституційним Судом України у пенсіонера відновилось право на отримання раніш нарахованої та призначеної пенсії, а у Головного управління Пенсійного фонду України відновився обов'язок поновити виплату пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонера. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 по справі №608/1189/14-а, в постанові від 12.05.2015 по справі №21-180а15. Позивач з посиланням на приписи ст.ст.1, 4 Закону України №1282-ХІІ від 03.07.1991 «Про індексацію грошових доходів населення», п.2, п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» наполягає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у п.3 цього Порядку) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Посилання відповідача на п.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» №3-1 є недоречним, оскільки стосується питання призначення пенсії, а позивач звернувся за поновлення виплати вже призначеної пенсії. Пенсійне посвідчення є документом, що підтверджує призначення пенсії і засвідчує особу його власника при одержанні належних до виплати пенсійних коштів, зверненні до органів Пенсійного фонду України та інших державних органів з питань пенсійного забезпечення. Відповідно до п.6 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого 30.08.1999 постановою Кабінету Міністрів України №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 №662) одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Відповідно наведених норм Закону Головне управління Пенсійного фонду України не має права нав'язувати пенсіонеру банківську установу.
Позивач просив позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.17-18), в якому зазначено, що відповідно до вимог КАС України позов повинен бути залишений без розгляду за період з 07.10.2009 по 12.09.2017. ГУ ПФУ в Запорізькій області не вчинило жодних дій, які б порушували права позивача, та не було зобов'язане вчиняти якісь дії відповідно до вимог чинного законодавства. Пунктом 4 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», затвердженого 30.01.2007 постановою правління Пенсійного фонду України №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, передбачено, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. До відповідача не надходила заява позивача про поновлення виплати пенсії, а була направлена заява представника за довіреністю, що суперечить чинному законодавству. Крім того, для поновлення виплати пенсії у відповідача відсутні будь-які документи, оскільки позивач ніколи не був на пенсійному обліку у відповідача та не надав жодного документу, який би надав можливість здійснити розрахунок пенсії, а саме - грошовий атестат та розрахунок вислуги років. Без даних документів відповідач не має можливості обчислити розмір пенсії. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Оскільки позивачем не дотримано порядку звернення за поновленням пенсії (не звернувся особисто та не надав всіх документів для розрахунку пенсії), то відповідач правомірно прийняв рішення про відмову в поновленні виплати пенсії. Позивач взагалі не підтверджує факт проживання на території Запорізької області. Таким чином, відповідач не порушив жодних пенсійних прав позивача, оскільки не доведено що саме відповідач повинен поновити виплату пенсії, а не інше управління на території України. Так як пенсія позивачу не нараховувалася та не має вини Пенсійного фонду України в її неотриманні, то компенсація втрати частини доходів не підлягає виплаті.
Відповідач проти позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
До грудня 1996 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2, отримував пенсію за вислугу років, як колишній працівник МВС, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю (протилежного відповідачем не доведено).
Призначення пенсії підтверджується пенсійним Посвідченням №86/8398 виданим 15.04.1994 УМВС України в Запорізькій області (а.с.9).
Позивач через уповноваженого представника звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з нотаріально завіреною Заявою про призначення/перерахунок пенсії (а.с.8).
За вказаною Заявою представника позивача 22.02.2018 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято «Рішення №5 головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення (відмови у проведенні) призначення, поновлення або перерахунку пенсії», в якому зазначено: «… Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло звернення ОСОБА_1 щодо поновлення пенсії. З 01.01.2007 та до дня винесення цього рішення ОСОБА_1 на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області не перебував та пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) не отримував, пенсійна справа ОСОБА_1 відсутня. За таких обставин поновлення пенсії неможливо. Відповідно до пункту 1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону», який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, та ін. Станом на 22.02.2018 документи на ОСОБА_1 від уповноваженого структурного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України (у даному випадку Головне управління Національної поліції в Запорізькій області) до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не надходили. Крім того, до заяви про поновлення пенсії не додано документів, які визначають право ОСОБА_1 на пенсію за Законом та визначені пунктом 7 Порядку. Враховуючи викладене, керуючись Законом та Порядком проведення призначення (перерахунку) пенсій, призначених відповідно до Закону Вирішено: Відмовити ОСОБА_1 у поновленні пенсії на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки пенсійна справа ОСОБА_1 у головному управлінні відсутня та будь-які документи щодо підстав припинення (поновлення) від уповноваженого структурного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України протягом 2007-2018 рр. не надходили. Рішення може бути оскаржено у порядку встановленому законодавством України. …» (а.с.7).
Позивач не погодившись з відмовою органу Пенсійного фонду України у поновленні пенсії за вислугою років, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи по суті переданий на розгляд публічно-правовий спір суд з урахуванням зазначеного вище виходить з наступного.
Суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені положення Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009.
Також, у Рішенні Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з 07.10.2009 - дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу (07.10.2009) територіальні органи Пенсійного фонду України мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Проте, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 та не відновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.
Звідси, згідно з приписами ст.122 КАС України права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, подання позивачем до відповідача заяви про поновлення виплати пенсії 16.02.2018 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав та інтересів. Дата 16.02.2018 свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і дана дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач до суду не надав.
Позов був поданий на пошту 12.03.2018.
Таким чином, виходячи з приписів ст.ст.122, 123 КАС України права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду - з 12.09.2017.
Ухвалою суду від 06.04.2018 позовну заяву позивача про зобов'язання вчинити певні дії відповідача за період з 07.10.2009 по 11.09.2017 - залишено без розгляду.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 30.01.2018 у справі №408/2861/17-а(провадженняК/9901/642/17); від 27.02.2018 у справі №523/5348/17(провадженняК/9901/247/17), які відповідно до положень ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті рішення у справі.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.51 Рішення Європейського суд з прав людини від 07.11.2013 по справі «Пічкур проти України» (Заява №10441/06) зазначено: «51.Суд вважає, що цю справу слід відрізняти від вищезазначеного рішення у справі "Карсон та інші проти Сполученого Королівства" (Carson and Offers v. United Kingdom), у якому відмінність у поводженні, що оскаржувалася, стосувалася відсутності індексації існуючих пенсій для тих, хто проживає в інших державах, при тому, що ніхто не ставив під сумнів право заявника на отримання пенсії як таке. Проте у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Суд доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії».
Також, у п.54 Рішення Європейського суд з прав людини від 07.11.2013 по справі «Пічкур проти України» (Заява №10441/06) зазначено: «54.Вищезазначених міркувань Суду достатньо для висновку про те, що різниця у поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу».
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України №1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.
Отже, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
За наведених обставин, оскільки позивач з 1996 року виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, а йому пенсія була припинена в період проживання за кордоном, то, враховуючи той факт, що на даний час ОСОБА_1 не втратив громадянство України, він має право на поновлення її виплати.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пенсії з огляду на те, що така заява подана не нею особисто та не долучено документів про зареєстроване місце проживання, виходячи з наступного.
У п.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», затвердженого 30.01.2007 постановою правління Пенсійного фонду України №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (надалі - «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»»), зазначено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно з п.4 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»» заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання. Заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. При цьому в заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, які перебувають на повному державному утриманні, указується адреса одержувачів цієї частини пенсії. Заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Заяву до органу, що призначає пенсію, про запит пенсійної справи особи, яка потребує опіки (піклування), якій опікун (піклувальник) не призначений, і яка перебуває на довготривалому лікуванні у відповідному закладі, надає адміністрація цього закладу для виплати пенсії за місцем лікування. Заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання. Адміністрація установи, де пенсіонер відбуває покарання, надсилає органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням цієї установи повідомлення про прибуття засудженого до установи та довідку установи із зазначенням реквізитів для перерахування пенсії.
Як зазначено у п.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону); довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.
Враховуючи наведене, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.
Волевиявлення позивача щодо поновлення виплати пенсії оформлено ним письмово з наданням відповідних документів.
Враховуючи наведене, суд вважає відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення виплати пенсії з підстав того, що «позивачем не дотримано порядку звернення за поновленням пенсії (не звернувся особисто та не надав всіх документів для розрахунку пенсії)» необґрунтованою.
Згідно з ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку провести дії по здійсненню перерахунку та поновленню виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 12.09.2017 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на визначений позивачем банківський рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк».
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Стаття 382 КАС України передбачає право, а не обов'язок суду на здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись: ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 263 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №5 від 22.02.2018 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1, починаючи з 12.09.2017, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат передбачених пенсійним законодавством України та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (Ізраїль, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 204900012) судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 06.04.2018.
Суддя О.О. Прасов