15 травня 2018 року
м. Київ
справа № 559/2161/16-к
провадження № 51-6022ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року в межах кримінального провадження № 12016180040000021 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дубно, Рівненської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Суть питання
За вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 рік і покладеного на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
На підставі пункту «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнено від відбування як основного, так і додаткового покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь:
- комунального закладу «Дубенська центральна районна лікарня» у рахунок відшкодування витрат за лікування потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - 7 267,35 грн;
- комунального закладу «Рівненська обласна дитяча лікарня» у рахунок відшкодування витрат за лікування потерпілої ОСОБА_9 - 2 785,50 грн;
- ОСОБА_6 у рахунок відшкодування: матеріальної шкоди - 89 569,44 грн, моральної шкоди - 25 000 грн, судових витрат - 250 грн;
- ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 25 000 грн;
- ОСОБА_8 у рахунок відшкодування: матеріальної шкоди - 2 639,74 грн, моральної шкоди - 25 000 грн, судових витрат - 250 грн;
- ОСОБА_7 у рахунок відшкодування: матеріальної шкоди - 31 808,20 грн, моральної шкоди - 25 000 грн, судових витрат - 250 грн;
- ОСОБА_10 у рахунок відшкодування: матеріальної шкоди - 11 467,94 грн, моральної шкоди - 10 000 грн, судових витрат - 450 грн;
- ОСОБА_11 у рахунок відшкодування: матеріальної шкоди - 550 грн, моральної шкоди - 10 000 грн;
- ОСОБА_12 у рахунок відшкодування: моральної шкоди - 10 000 грн, судових витрат - 100 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 07 січня 2016 року близько 11 год., керуючи автомобілем марки Ford Tranzit, р.н. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп на 359+150 м., в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття, не впорався з керуванням свого транспортного засобу і, втративши можливість керувати ним, здійснив виїзд на смугу руху зустрічного транспорту, де допустив зіткнення з автомобілем марки Mercedes-Benz Vito, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали легкі тілесні ушкодження; ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_5 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне, на його думку, вирішення судом цивільного позову, просить скасувати постановлені у кримінальному проваджені судові рішення в цій частині і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В обґрунтування зазначає, що судами залишено поза увагою те, що матеріальна та моральна шкода цивільним позивачам заподіяна внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки і вважає, що володільці цих джерел, які спільно завдали шкоди іншим особам, несуть солідарну відповідальність незалежно від вини.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції можуть бути: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Оцінюючи доводи ОСОБА_4 щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених судових рішень у зв'язку з незастосуванням положень ч. 2 ст. 1188 ЦК, Верховний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України у справі № 6-108цс13, за змістом ч. 2 ст. 1188 ЦК України, обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої іншим особам (які не є власниками або володільцями транспортного засобу, наприклад, пасажир транспортного засобу) покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Як зазначено в п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4, особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. При цьому необхідно розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Зміст цих указує на те, що треті особи, яким завдано шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, мають право висунути свої вимоги як всіх солідарних боржників, так і будь-кого з них окремо. У даному випадку цивільні позивачі звернулися із позовами про стягнення шкоди саме з особи, яка її заподіяла, реалізувавши надане їм законом право.
Більше того, за змістом вимог ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов не до будь-якої особи взагалі, а лише:1) до підозрюваного, обвинуваченого або 2) до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Виходячи з наведених положень кримінального процесуального закону та цивільного закону, враховуючи, що цивільний позов щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки (транспортних засобів), був пред'явлений до ОСОБА_4 , і суд не мав відповідних повноважень щодо залучення відповідачем водія іншого транспортного засобу, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині, що стосується вирішення цивільного позову, є законними та обґрунтованими.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року відносно ОСОБА_4 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3