Справа № 2а - 3602/09-1370
22 грудня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд
в складі: головуючої cудді - Потабенко В.А.
при секретарі - Білас Ю.Ю.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представників відповідача: Мисак С.П., Тупіс Я.І., згідно доручення,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Перемишлянському районі Львівської області про поновлення на роботі та виплати компенсації за вимушений прогул,
позов пред'явлено ОСОБА_4 до ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області про визнання наказів ДПІ у Перемишлянському районі від 07.07.2008 року №110, від 21.08.2008 року №135, від 02.09.2008 року №30-О незаконними та зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді, яку він займав до звільнення із проведенням оплати за вимушений прогул.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що прогулу у нього не було, оскільки начальник ДПІ у Перемишлянському районі Коваль В.Й. дав йому доручення щодо проведення у м. Бібрка масово-роз'яснювальної роботи серед платників податків, і тому його відсутність на робочому місці в період з 9 год. 00 хв. по 15 год. 10 хв. 03.07.2008 року не може вважатися прогулом. Крім цього, позивач пояснив, що його звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього (п.3 ст.40 КЗпП України), є незаконним, оскільки наказом від 25.06.2008 року №21-О позивачу підвищено спеціальне звання та присвоєно інспектор податкової служби 1 рангу, про що зроблено запис у трудовій книжці, позивач сумлінно виконував свої посадові обов'язки, передбачені посадовою інструкцією.
На підставі наведеного оспорювані накази відповідача слід визнати незаконними, а позивача поновити на роботі.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, просить його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечила повністю з мотивів, викладених у запереченнях на позов.
Суть заперечення зводиться до наступного. Актом від 03.07.2008 року було встановлено відсутність на робочому місці позивача 03.07.2008 року з 9 год. 00 хв. по 15 год. 10 хв. В книзі виходу на роботу та в книзі відлучень записи позивача відсутні. Внаслідок цього, наказом №110 07.07.2008 року головному державному податковому інспектору з питань масово-роз'яснювальної роботи та звернення громадян ОСОБА_4 за грубе порушення трудової дисципліни оголошено догану. Окрім цього, актом комплексної перевірки стану організації роботи ДПІ у Перемишлянському районі від 15.08.2008 року №3105/8 встановлено суттєві недоліки в організації роботи із зверненнями громадян, масово-роз'яснювальної роботи, зв'язків з громадськістю та засобами масової інформації. Ці обов'язки були покладені на позивача посадовою інструкцією. Серед порушень зазначено: не ведення обліку відвідувачів семінарів, не висвітлення у ЗМІ жодного разу графіків проведення семінарів, не ведення журналу реєстрації проведення телефонних «гарячих ліній», розміщення на стендах застарілої інформації для платників податків, не оформлення відповідно до вимог листа ДПА у Львівській області від 10.09.2007 року №18118/7/31-229/259 стендів, не розміщення в консультаційному пункті, що розташований у м. Бібрка інформації про режим його роботи та діяльності, неведення реєстрації платників податків та громадян в окремому журналі, не розміщення на тематичному стенді інформації про порядок роботи консультаційного пункту, не представлено підтверджуючих документів щодо проведення лекцій в учбових закладах, оприлюднення матеріалів роз'яснювального характеру, виготовлення друкованої продукції, опублікувань в пресі тощо, хоча у довідці позивача дана інформація відображалася як виконана. Наказом ДПІ у Перемишлянському районі №135 від 21.08.2008 року «Про результати комплексної перевірки стану організації роботи ДПІ у Перемишлянському районі» рекомендовано звільнити позивача із займаної посади за неналежну організацію роботи, що призвело до недоліків та порушень вказаних у вищезазначеному акті. Застосування дисциплінарного стягнення рекомендовано розглянути після виходу позивача на роботу за спливом часу перебування його на лікуванні. А наказом №30-О від 02.09.2008 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Представник відповідача Тупіс Я.І. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила повністю, дала суду аналогічні пояснення.
Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.
Згідно ст. 139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Статтею 40 КЗпП України регламентовано підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Зокрема, п. 3 вказаної статті передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Дисциплінарне стягнення, відповідно до ст. 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Стаття 247 КЗпП України до повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації відносить надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.
В пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.
Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
Крім того, в п. 23 вказаної Постанови зазначається, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді головного державного податкового інспектора з питань зв'язків з громадськістю, засобами масової інформації та масово-роз'яснювальної роботи ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області з 04.09.2006 року.
Відповідно до посадової інструкції від 05.09.2006 року на позивача, зокрема, покладено обов'язок щодо вивчення, аналізу та формування громадської думки з питань діяльності державної податкової служби (соціологічні опитування, круглі столи, громадські слухання, гарячі лінії, інтернет - конференції тощо), організація розробки та розповсюдження інформаційної продукції із соціальною рекламою з питань діяльності ДПС України у місцевих ЗМІ, мережі Інтернет та на зовнішніх носіях, підготовка та розміщення у ЗМІ інформаційних матеріалів з питань діяльності податкових органів, організація та проведення роботи по роз'ясненню податкового законодавства серед платників податків, проведення роботи по роз'ясненню податкового законодавства, підготовка матеріалів та випуск брошур, буклетів по роз'ясненню податкового законодавства, організація та проведення семінарів тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивача не було на робочому місці 03.07.2008 року з 9 год. 00 хв. по 15 год. 10 хв., що підтверджується актом від 03.07.2008 року. В книзі виходу на роботу та в книзі відлучень записи позивача відсутні. Позивач не довів та не представив жодних доказів, які би підтверджували його відсутність на робочому місці із поважних причин чи з причин, пов'язаних із виконанням посадових обов'язків, зокрема перебування в цей день у м. Бібрка у консультаційному пункті. Поясненнями свідків, що були допитані у судовому засіданні, також не спростовано тверджень відповідача у справі та не підтверджено обґрунтувань позивача щодо підтримання позовних вимог. Таким чином наказ ДПІ у Перемишлянському районі від 07.07.2008 року №110 є законним та відповідає вимогам ст.ст.147,148,149 КЗпП України.
Наказ відповідача за №135 від 21.08.2008 року не може бути визнаний судом неправомірним, оскільки він містить виключно рекомендації щодо майбутнього звільнення позивача за систематичне порушення трудового законодавства та надіслання профспілковому комітету ДПІ у Перемишлянському районі подання щодо можливості розірвання трудового договору із позивачем.
Окрім цього, судом встановлено на підставі матеріалів справи систематичне невиконання без поважних причин позивачем своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією головного державного податкового інспектора з питань зв'язків з громадськістю, засобами масової інформації та масово-роз'яснювальної роботи ДПІ у Перемишлянському районі ОСОБА_4, затвердженої в.о. начальником ДПІ у Перемишлянському районі Бондарем Н.С. 05.09.2006 року, яка була доведено до відома позивачу 05.09.2006 року, що підтверджується матеріалами справи, а зокрема актом комплексної перевірки стану організації роботи ДПІ у Перемишлянському районі від 15.08.2008 року №3105/8, наказом №135 від 21.08.2008 року "Про результати комплексної перевірки стану організації роботи ДПІ у Перемишлянському районі".
Щодо звільнення, то 18.08.2008 року на засіданні профспілкового комітету, оформленого протоколом №30, прийнято рішення про надання дозволу на розірвання трудового договору між відповідачем та позивачем.
Таким чином, суд вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани, застосовано наказом відповідача №110 від 07.07.2008 року, та звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, застосоване наказом №30-О від 02.09.2008 року є правомірними і відповідає ст.ст. 40, 147, 148 КЗпП України.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 27.12.2009 року.
Суддя Потабенко В.А.