справа №2а-3597/09/1370
22 грудня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді - Потабенко В.А.,
при секретарі - Білас Ю.Ю.,
за участю представників:
від позивача: Дубчак Н.С., згідно доручення,
від відповідача: Рущак О.О., згідно доручення,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом 7-го територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв'язку до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій,
7-й територіальний ордена Олександра Невського вузол урядового зв'язку (надалі - 7 ТВУЗ) звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області (надалі - Держцінінспекція) від 22.04.2009 року № 91, яким було застосовано до підприємства економічні санкції за порушення державної дисципліни цін в розмірі 39180,57 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що рішенням виконавчого комітету Винниківської міськради № 178 від 03.07.2008 року погоджено нові тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які перебувають на балансі позивача. Пунктом 2 вказаного рішення було зобов'язано позивача провести перерахунок квартирної плати за користування відомчим житлом відповідно до погоджених тарифів. 7 ТВУЗ почав застосовувати вказані тарифи з 03.07.2008 року. Актом № 000196 від 16.04.2009 року, складеним за результатами проведеної планової перевірки порядку формування, встановлення та застосування плати з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, Держцінінспекцією було встановлено факт отримання 7ТВУЗ необґрунтованої виручки в результаті дострокового застосування нових тарифів з утримання будинків та прибудинкових територій в сумі 13060,19 грн., оскільки рішення виконкому Винниківської міськради № 178 було оприлюднене у встановленому законодавством порядку лише 27.10.2008 року. 7ТВУЗ вважає рішення Держцінінспекції таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки нові тарифи з утримання будинків та прибудинкових територій було сформовано у встановленому законом порядку, відповідно до вимог постанови КМ України № 560 від 12.07.2006 року, та погоджено з Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 06.05.2008 року. Крім того, позивач наголошує на тому, що при проведенні та оформленні перевірки мали місце порушення відповідачем вимог Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, покликаючись на викладені в ньому обставини.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 17.07.2009 року. Суть вказаних заперечень зводиться до наступного. Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області правомірно застосувала до 7ТВУЗ економічні санкції, оскільки тарифи, встановлені рішенням виконкому Винниківської міської ради від 03.07.2008 року № 178, були офіційно оприлюднені лише 27.10.2008 року у друкованому ЗМІ "Винниківський вісник", а, відтак, підприємство порушило вимоги ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо набрання законної сили актами, прийнятими органами та посадовими особами місцевого самоврядування, з моменту їх оприлюднення у друкованих засобах масової інформації. До 27.10.2008 року продовжували діяти тарифи, затверджені рішенням виконкому Винниківської міськради № 142 від 04.05.2007 року, а тому, 7ТВУЗ не мав права застосовувати змінені тарифи. Крім того, відповідач вважає, що посилання позивача на постанову КМ України № 560 від 12.07.2005 року є безпідставним, оскільки в акті було зафіксовано порушення порядку застосування, а не формування тарифів. Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.
В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.
Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведено планову порядку формування, встановлення та застосування плати з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій 7-им територіальним ордена Олександра Невського вузлом урядового зв'язку. Те, що було проведено саме планову перевірку, стверджується долученими до матеріалів справи копіями титульної сторінки акту перевірки, посвідчення на перевірку № 000949 від 10.04.2008 року та плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на ІІ квартал 2009 року.
Підчас перевірки було встановлено, що в період з 03.07.2008 року по 27.10.2008 року позивачем застосовувались затверджені рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради № 178 від 03.07.2008 року нові тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які перебувають на балансі 7ТВУЗ. До винесення рішення № 178 7ТВУЗ застосовувались тарифи, затвердженні рішенням виконкому Винниківської ради № 142 від 04.05.2007 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт за № 000196 від 16.04.2009 року, на підставі якого прийнято рішення № 91 від 22.04.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у відповідача в дохід державного бюджету Личаківського району м. Львова 39180,57 грн. одержаної необґрунтованої виручки та штраф в двократному розмірі такої виручки.
Згідно ст.1 Закону України „Про ціни та ціноутворення” №507-ХІІ від 03.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями, законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Як вбачається з преамбули цього Закону, він визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно з ст. 8 вищезазначеного Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.
Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.
Частиною 1 статті 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Нормативно-правова природа рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради № 178 від 03.07.2008 року "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які перебувають на балансі 7-го територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв'язку" автоматично відносить його до розряду регуляторних у розумінні ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року №1160-IV, з наступними змінами та доповненнями, в зв'язку з чим на нього мають поширюватись положення згаданого Закону.
Як передбачено ч.5 ст.12 вказаного Закону, регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії газети "Винниківський вісник", нові (збільшені) тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які перебувають на балансі 7ТВУЗ, були опубліковані лише 27.10.2008 року. Тобто датою офіційного оприлюднення вказаного рішення ВК ВМР є 27.10.2008 року.
Суд погоджується з думкою відповідача про те, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2006 року "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529) є безпідставним, оскільки в акті було зафіксовано лише одне порушення - порядку застосування тарифів. Згадана ж постанова Кабінету Міністрів України регулює порядок формування тарифів.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затв. спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. N 298/519 (надалі - Інструкція № 298/519) передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:
нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;
застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;
застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;
застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни;
завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;
включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;
включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);
застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;
застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;
застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Отримання необґрунтованої виручки не є порушенням, а лише підставою для застосування економічних санкцій. Тобто порушенням в даному випадку є порушення порядку застосування тарифів.
Оскільки пунктом 1.4 зазначеної Інструкції чітко передбачено таке порушення, як "застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання", доводи позивача правомірності своїх дій є необґрунтованими.
Відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення", норми якого кореспондуються з п.1.3 Інструкції N 298/519, необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.
Згідно п. 1.6 Інструкції N 298/519, необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Відповідно до п. 3.1 Інструкції N 298/519, Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи все вищенаведене, в зв'язку з тим, що рішення виконкому Винниківської міської ради № 178 від 03.07.2008 року офіційно було оприлюднене лише 27.10.2008 року, а 7ТВУЗ почав застосовувати тарифи 03.07.208 року, тобто в період з 03.07.2008 року (дата початку застосування тарифів) по 27.10.2008 року (дата офіційного оприлюднення рішення, а, відтак, і набрання ним чинності) отримав необґрунтовану виручку в сумі 13060,19 грн., рішення Держцінінспекції є правомірним, тобто таким, що винесено на підставі, в межах своєї компетенції та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 57 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 8, 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, за №507-ХІІ від 03.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року №1160-IV, з наступними змінами та доповненнями, ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" від 23.09.1997 року № 539/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2006 року "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529), Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затв. спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. N 298/519 та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 27.12.2009 року.
Суддя Потабенко В.А.
справа №2а-3597/09/1370
(вступна і резолютивна частини)
22 грудня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді - Потабенко В.А.,
при секретарі - Білас Ю.Ю.,
за участю представників:
від позивача: Дубчак Н.С., згідно доручення,
від відповідача: Рущак О.О., згідно доручення,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом 7-го територіального ордена Олександра Невського вузла урядового зв'язку до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій,
виготовлення мотивувальної частини постанови відкласти до п'яти днів.
Тому, відповідно до вимог ст.ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, судом вирішено проголосити вступну та резолютивну частини постанови суду, а з мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись або одержати її у суді після 27.12.2009 року.
На підставі ст. 57 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 8, 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, за №507-ХІІ від 03.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року №1160-IV, з наступними змінами та доповненнями, ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" від 23.09.1997 року № 539/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2006 року "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529), Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затв. спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. N 298/519 та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволення позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Потабенко В.А.
Текст постанови виготовлений в одному примірнику в нарадчій кімнаті