Справа №11-cc/796/2138/2018 Слідчий суддя 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
07 травня 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 міста Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК У країни.
Приймаючи рішення, слідчий суддя вказав, що протокол огляду місця події - квартири АДРЕСА_2 , не містить в собі достатніх даних про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, а матеріали провадження не містять постанови про призначення експертиз, направлення потерпілої ОСОБА_10 на медичний огляд чи проведення освідування щодо наявності у потерпілої будь-яких тілесних ушкоджень, та прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор зазначає про те, що слідчий суддя не достатньо врахував особу підозрюваного, а саме той факт, що ОСОБА_8 затриманий одразу після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, як особа на яку чітко вказала потерпіла, не має постійного джерела доходів, вчинив злочин середньої тяжкості, який відноситься до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, за наявності обгрунтованої підозри, речових доказів, вилучених одразу після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вину не визнає, а тому, як зазначає прокурор, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 , з метою уникнення покарання, може переховуватися від слідства і суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановляється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею в повному обсязі не дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12018100030002684, відомості про яке 28.03.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України.
28.03.2018 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України.
29.03.2018 старший слідчий Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодоОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року відмовлено у задоволенні даного клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людиниобґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Враховуючи наведене, а також те, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то колегія суддів на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначила, що причетністьОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді стосовно недоведеності прокурором наявності у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, в їх сукупності.
Так, наявними матеріалами кримінального провадження не доведено того, що підозрюваний ОСОБА_8 перебуваючи на волі переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення. Не доведено таких ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного і прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, а саме його вік, наявність постійного місця реєстрації та проживання, ту обставину, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягався, доведеність стороною обвинувачення обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недоведеність обставин недостатності застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, а також виходячи з відсутності обставин необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року та постановлення нової ухвали про часткове задоволення клопотання старшого слідчого Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, який, як вважає колегія суддів, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З цією метою колегія суддів також вважає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176 - 179, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 міста Києва ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання,зобов'язавши його з'являтися за кожною вимогою суду чи іншого органу державної влади протягом дії цього запобіжного заходу.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_10 ;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, судпро зміну свого місця проживання.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на старшого слідчого Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 .
Визначити строк дії обов'язків до 28 травня 2018 року.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
___________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4