АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №33/796/791/2018 Суддя 1 інстанції - Таран Н.Г.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
27 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 (у постанові АДРЕСА_1),
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Згідно постанови суду, ОСОБА_3, 16 жовтня 2017 року, близько о 02 годині 00 хвилин, по вул. К. Волкова, 26 в м. Києві керував автомобілем «Kia Clarus» д.н.з.НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координацій рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду у лікаря нарколога на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
На постанову суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За доводами ОСОБА_3 постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що на час вчинення правопорушення він був за місцем постійного проживання та не керував автомобілем, що може бути підтверджено показаннями свідків, а отже і не міг відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім цього, апелянт вказує на те, що автомобіль «Kia Clarus» д.н.з. НОМЕР_1 належить його батькові і ним може користуватися вся сім'я. 16.10.2017 року зі слів брата, він взяв автомобіль. Хтось із товаришів брата, будучи за кермом вказаного автомобілю припаркувався з порушенням правил. Працівники патрульної поліції зробили зауваження щодо неправильної парковки та попросили пред'явити документи на автомобіль. Його брат надав працівникам поліції документи на автомобіль. Після чого інспектор патрульної поліції почав вимагати, щоб його брат пройшов огляд на стан сп'яніння, на що останній відмовився, так як не керував автомобілем, тобто не був водієм, а автомобіль був припаркований. Не встановивши особу брата, працівник поліції склав протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП не щодо брата, а щодо нього - ОСОБА_3 Про дану подію дізнався від брата.
Також апелянт вказує на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, чим порушено його право на захист, надати пояснення щодо обставин справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу просили її задовольнити, пояснення свідків, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 7, 254 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу про адміністративні правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до відповідальності.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону суддею місцевого суду не виконані.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про наявність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, ґрунтуються на даних протоколу про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях свідків. У судовому засіданні ні ОСОБА_3, ні свідки допитані не були.
Посилаючись на вказані вище докази як на такі, що підтверджують порушення ОСОБА_3 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР України та, відповідно, вину в учиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, суддя місцевого суду не дав їм аналіз, а саме не зазначив, які саме дані містяться у цих доказах, які саме факти та обставини ці докази підтверджують, у зв'язку із чим не дав їм відповідної оцінки та прийшов до передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, апеляційний суд, за клопотанням ОСОБА_3, який не приймав участі при розгляді справи судом першої інстанції, дослідив наявні у справі про адміністративне правопорушення докази і дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння лише особи, які керують транспортним засобом, про що зазначено й у п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Проаналізувавши зміст складеного щодо ОСОБА_3 протоколу, допитавши свідків та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у тому числі й відеозапис із нагрудних камер/відеореєстраторів поліцейських, що міститься у матеріалах справи, апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б давали достатні підстави для висновку про те, що у зазначені в протоколі час та місці автомобілем марки «KiaClarus» д.н.з. НОМЕР_1, керував саме ОСОБА_3
Так в судовому засіданні при розгляді апеляційним судом адміністративної справи було допитано самого правопорушника ОСОБА_3, у якості свідків його брата ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6
Так ОСОБА_3 зазначив, що в 16.10.2018 року о 02 год. 20 хв. знаходився вдома, за адресою АДРЕСА_2, що може підтвердити його дружина. Автомобіль «Kia Clarus» д.н.з. НОМЕР_1 є сімейним автомобілем. Документи на автомобіль та його водійське посвідчення знаходились в автомобілі. Його брат - ОСОБА_4 користується авто не маючи водійського посвідчення. 17.10.2017 року йому подзвонив брат та повідомив, що коли він припаркував автомобіль біля магазину, до нього підійшли працівники патрульної поліції, та повідомили про неправильне паркування. Брат надав їм документи на автомобіль та водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_3, так як воно знаходилось разом з іншими документами. Також брат повідомив, що було складено постанову за неправильне паркування та протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП на ОСОБА_3 При цьому брат вибачився перед ОСОБА_3
Вказані пояснення та доводи апелянта підтверджуються поясненнями ОСОБА_4, допитаного у якості свідка в ході апеляційного розгляду, який пояснив, що дійсно 16.10.2017 року керував автомобілем «Kia Clarus» д.н.з. НОМЕР_1. На вимогу працівників поліції надав водійське посвідчення свого брата ОСОБА_3, яке знаходилось в бардачку вищевказаного автомобіля та назвався його іменем, оскільки має схожу зовнішність. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння категорично відмовився, не очікуючи таких негативних наслідків свого вчинку.
Факт керування автомобілем саме ОСОБА_4 16 жовтня 2017 року також підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в судовому засіданні пояснили, що знаходилися в автомобілі разом з ОСОБА_4 За кермом автомобіля «Kia Clarus» д.н.з. НОМЕР_1 був саме ОСОБА_4
Крім цього, з переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису із нагрудних камер/відеореєстраторів поліцейських візуально вбачається, що особа, щодо якої у працівників поліції була підозра щодо керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння є братом ОСОБА_3 - ОСОБА_4
Відтак, оцінюючи докази у їх сукупності приходжу до висновку, про те, що матеріали адміністративної справи були складені з порушенням вимог законодавства, такі матеріали з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, не доводять вини ОСОБА_3, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд першої інстанції, розглядаючи адміністративну справу, на зазначені обставини не звернув уваги, розглянув справу формально, та не з'ясувавши всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
За таких обставин, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_3 також тлумачаться на його користь.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що постанова судді районного суду є незаконною, підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 09.01.2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 274 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Л.І. Кепкал