Рішення
Справа № 712/15127/17 Провадження 2/712/453/18
07 травня 2018 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.
за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.
представника позивача, адвоката ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання,
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20.11.2012р. між сторонами був укладений договір банківського вкладу у вигляді заяви №SAMDN25000730741881 на оформлення вкладу «Стандарт 12 міс., ЧП» відповідно до п.2.6.1.3 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк", розміщених на сайті pb.ua на суму 25 000 доларів США на строк 366 днів по 20.11.2013р. включно зі сплатою відсотків 10% річних. Згідно умов вказаного договору 20.11.2012р. позивачка внесла до Банку кошти в розмірі 25000 дол.США, що підтверджується квитанцією №1 від 22.11.2012р. 20.11.2012р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору банківського вкладу №SAMDN25000730741881 про зміну відсоткової ставки на 9% річних та продовження строку на 12 місяців вкладу по 23.11.2014р. включно з відсотковою ставкою . У листопаді 2013 року позивачкою додатково по вказаному договору було внесено 5000 дол. США. Навесні 2014 року у зв"язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим, рахунок позивачки було заблоковано відповідачем та припинено нарахування відсотків. 21.06.2017р. позивачка направила на адресу відповідача заяву про повернення вкладу та відсотків, однак листами від 24.06.2017р. та від 05.07.2017р. відповідач повідомив про те, що Банком спільно з Міністерством фінансів України та КМЦ вирішується питання щодо повернення її вкладу. Зобов'язання за договором банківського вкладу №SAMDN25000730741881 «Стандарт 12 міс., ЧП» належним чином відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 05.12.2017 року має заборгованість - 42528,45 дол. США 45 центів, що становить 1 091 752,1 грн., яка складається з 30000 дол. США - сума вкладу за договором, 12527,45 дол. США - заборгованість по відсоткам, 1 дол. США - 3% річних. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42528,45 дол. США 45 центів, що становить 1 142739,45 грн. та судові витрати.
Провадження у справі відкрито 06.12.2017р.
Відповідно до п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, що набрала чинності з 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу
Ухвалою суду від 20.12.2017р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального провадження.
У відзиві на позов відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, вказував, що інформація про вклади, зроблені в м.Севастополі, для відповідача наразі є недоступною в зв'язку з тимчасовою окупацією території, тому не має можливості ні підвердити, ні спростувати наявність депозитних зобов'язань відповідача. Також посилався на те, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» покладається на Російську Федерацію обов'язок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої окупацією, про що також свідчить Федеральний закон РФ «Про захист інтересів фізичних осіб, які мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих і (або) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя».
23 січня 2018 року позивач надала суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000730741881 «Стандарт 12 міс., ЧП» 41642,45 доларів США, що еквівалетно 1 200 965,95 грн.
У наданому відзиві на заяву про зменшення позовних вимог відповідач також просив відмовити у позові з тих підстав, що у зв"язку з тим, що у відповідача на даний час немає доступу до інформації щодо клієнтів, які укладали договори з Філією "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач не має можливості підтвердити існування правовідносин із позивачем. Крім того, сумніви щодо справжності наданих доказів викликає той факт, що надана квитанція не містить ані відбитку печатки (штампа) Банку, який повинен засвідчувати підпис працівника Банку, який прийняв готівку, ані електронного підпису працівника банку, засвідченого електронним підписом САБ, як того вимагає Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 1 червня 2011 року №174. Окрім того, позивач підтверджує наявність правовідносин між сторонами копією заяви, що не містить обов"язкових ознак щодо документа, який підтверджує наявність правовідносин між сторонами. Самого договору банківського вкладу позивач не додає до матеріалів справи, а також не додає підтверджуючого документа щодо додаткового внесення у листопаді 2013р. - 5000 дол. США. Також відповідач вважає необгрунтованими та безпідставними вимоги про стягнення з ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” відсотків за депозитним договором та трьох відсотків річних за період прострочення грошового зобов'язання. Крім того вказує, що законодавством РФ було призначено дійснювати компенсаційні виплати у тому числі клієнтам Філії “Кримське ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” .
Ухвалою суду від 23.01.2018р. витребувано у ПАТ КБ Приватбанк відомості щодо розміру відсоткових ставок за продовжуваними договорами банківського вкладу «Стандарт 12 міс., ЧП» в період з 01.01.2013 року по 31.12.2017р. Витребувано у ПАТ КБ Приватбанк довідку щодо наявності заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» перед ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, за договором банківського вкладу №SAMDN25000730741881 «Стандарт 12 міс., ЧП», оформленному 20.11.2012р. у Керченському відділенні АР Крим.
26.02.2018р. відповідачем на виконання ухвали від 23.01.2018р. надано довідку про те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим доступ ПАТ КБ Приватбанк до первинних документів клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ Приватбанк є обмеженим, а відповідно задоволення вимог суду є ускладненим, в зв'язку з цим докладаються зусилля для відновлення доступу до інформації за рахунками клієнтів, що були розташовані на тимчасово окупованій території. АРК.
Ухвалою від 20.03.2018р. повторно витребувано у ПАТ КБ Приватбанк довідку про розмір відсоткових ставок за вкладом на вимогу, встановлених у ПАТ КБ Приватбанк в період з 01.01.2013р. по 31.12.2017р. Відповіді на вказану ухвалу суду відповідачем не надано.
В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити. Вказав, що на підтвердження внесення вкладу на умовах договору №SAMDN25000730741881 позивачем надано оригінал квитанції про внесення коштів в сумі 25 000 доларів США,заяву №SAMDN25000730741881 на оформлення вкладу відповідно до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк", додаткову угоду до депозитного догвоору, вказані документи видані відповідачем, що останнім не заперечуєься, та відповідно їх оформлення здійснювалось за правилами, встановленими відповідачем. Отже з моменту прийняття відповідачем вкладу між сторонами виникли договірні правовідносини, які передбачають обов'язок відповідача повернути вклад, виплатити відсотки за період дії договору банківського вкладу та виплатити 3% річних за період прострочення відповідного грошового зобов'ячзання після закінчення строку вказаного договору.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та обставини справи, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» 20 листопада 2012 року був укладений договір банківського вкладу у вигляді заяви №SAMDN25000730741881 на оформлення вкладу «Стандарт 12 міс., ЧП» відповідно до п.2.6.1.3 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 25 000 доларів США на строк 366 днів по 20.11.2013р. включно зі сплатою відсотків 10% річних.
На підтвердження внесення згідно умов вказаного договору 20.11.2012р. вкладу в розмірі 25000 дол.США позивачкою надана квитанція №1 від 22.11.2012р.
20 листопада 2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" в особі голови правління ОСОБА_4 (Банк) та ОСОБА_3 (Клієнт) укладено додаткову угоду до договору банківського вкладу №SAMDN25000730741881 про зміну відсоткової ставки та пролонгації вкладу, відповідно до якого строк дії договору продовжений на 12 місяців з 23.11.2013р. по 23.11.2014р. включно з відсотковою ставкою 9% річних.
Згідно з доводами позивачки, у листопаді 2013 року ОСОБА_3 додатково по вказаному договору було внесено 5000 дол. США., що документально не підтверджено.
Навесні 2014 року у зв"язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим, рахунок позивачки було заблоковано відповідачем та припинено нарахування відсотків.
21 червня 2017р. позивачка направила на адресу відповідача заяву про повернення вкладу та відсотків, однак листами від 24.06.2017р. вих.№20.1.0.0.0/7-20170622/3707 та від 05.07.2017р. вих.№ 20.1.0.0.0/7-20170621/2643 відповідач повідомив про те, що Банком спільно з Міністерством фінансів України та КМЦ вирішується питання щодо повернення її вкладу.
24 листопада 2017р. позивачка повторно направила на адресу відповідача заяву про повернення вкладу 30 000 доларів США та відсотків за договором вкладу №SAMDN25000730741881, строк якого неодноразово продовжувався та закінчується 27.11.2017р. Відповіді на заяву відповідачем надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15-ц.
Підпунктами 1.1, 1.3, 1.17 глави 1 «Загальних вимог до оформлення касових документів» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема - квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.
Судом встановлено, підтверджено дослідженими в судовому засіданні оригіналами заяви №SAMDN25000730741881 на оформлення вкладу, додаткової угоди до депозитного договору та квитанції №1 від 22.11.2012р. про внесення вкладу, що сторонами 20.11.2012р. укладений договір банківського вкладу та додаткова угода до нього від 23.11.2013р. та на підставі вказаного договору внесені кошти на суму 25000 доларів США та прийняті відповідачем належні позивачці вказана сума вкладу, про що виданий платіжний документ згідно з внутрішніми положеннями банку.
Доводи відповідача про недоведеність існування договірних відносин та невиконання банком умов договору вкладу, невідповідність вимогам квитанції №1 від 22.11.2012р. про внесення вкладу суд оцінює критично та вважає таким, що не обгрунтовують заперечення проти позову, оскільки відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Відповідно до п. 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України від 30 грудня 1998 року № 566, будь-яка система обліку повинна забезпечити хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.
Позивачкою наданий суду оригінал квитанції про внесення нею вкладу 25000 доларів США, в якій міститься номер договору вкладу №SAMDN25000730741881, найменування банку Керченське КРУ Приватбанка, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції - 20 листопада 2012 року, а також підпис касира, який прийняв готівку та електронний ЗЦП банку - AGA00000084585928, чим підтверджується, що між сторонами були укладенні вищезазначені договори банківського вкладу, а позивачем - внесенні кошти на депозитні рахунки банку.
Відповідач не оспорював достовірність вказаних відомостей, що містяться у наданій позивачкою квитанції чи факту її видачі працівником ПАТ КБ Приватбанк. Крім того, за результатами розгляду звернення позивачки у червні 2017 року про повернення вкладу відповідач надав відповідь, в якому факт укладення депозитного договору та прийняття вкладу не заперечував. Вказані факти також не заперечувались відповідчем протягом судового розгляду. В ході розгляду справи судом витребовувалась інформація щодо існування заборгованості фінансової установи перед позивачкою за договором вкладу №SAMDN25000730741881, однак відповідачем не доведено факту виконання своїх договірних зобов'язань за вказаних договором вкладу.
Суд вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин положень законодавства Російської Федерації , оскільки договори банківського вкладу укладені з позивачкою у Кримській філії банку на території Автономної Республіки Крим, яка на момент розгляду справи має статус тимчасово окупованої території. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Згідно зі ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльнсть шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів табанківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
Тобто, надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю) то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.
Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території АРК та міста Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», у зв'язку із чим відповідач протягом місяця з дня набрання чинності цієї постановою повинен був забезпечити закриття відокремленого підрозділу, про що повідомити Національний банк України.
Суд виходить з того, що оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його філія чи відділення. Ліквідація або припинення діяльності структурних підрозділів (філій, відділень) у будь-який спосіб не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказами доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням, тому суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позову про те, що банк взяті на себе зобов'язання за укладеними з позивачкою договором банківського вкладу та додаткової угоди до нього не виконав, чим порушив права та законні інтереси позивачки як вкладника та споживача фінансових послуг, тому позовні вимоги про стягнення сум вкладів підлягають до часткового
задоволення.
Суд вважає, що до задоволення підлягають вимоги в частині стягнення суми вкладу 25 000 доларів США, внесення якого підтверджено квитанцією №1 від 22.11.2012р., щодо решти заявленої до стягнення суми вкладу 5000 доларів суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки вказані доводи не підтверджені документально.
Крім того до часткового задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення відсотків за договором вкладу, виходячи з наступного розрахунку.
Згідно договору вкладу №SAMDN25000730741881 від 20.11.2012р., укладеного на період з 20.11.2012р. по 20.11.2013 розмір відсоткової ставки був погоджений в розмірі 10 % річних, отже сума відсотків за вказаний період становила 25 000*10%/100% = 2500 доларів США.
Згідно додаткової угоди до договору вкладу №SAMDN25000730741881 на період з 23.11.2013р. по 23.11.2014р. розмір відсоткової ставки сторонами був погоджений в розмірі 9 %, отже сума відсотків за вказаний період становила 25000*9%/100%=2250 доларів США.
Відповідно до п.п.3,4 договору вкладу №SAMDN25000730741881 від 20.11.2012р. у випадку, якщо по закінченні строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, він автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у заяві №SAMDN25000730741881 на оформлення вкладу. При продовженні строку вкладу розрахунок процентів на кожен новий строк здійснюється по відсотковій ставці, яка діє для продовжуваних депозитних договорів.
У зв'язку з тим, що позивачка з заявами про відмову від продовження строку вкладу звернулась тільки у червні та листопаді 2017 року, строк вкладу за договором №SAMDN25000730741881 продовжувався з 24.11.2014р. по 24.11.2015р., з 25.11.2015р. по 25.11.2016р., з 26.11.2016. по 26.11.2017р., та розрахунок відсоткової ставки для продовжуваних депозитних договорів, оприлюдненої на офіційному веб-сайті ПАТ КБ Приватбанк складає 0,01% річних ( а.с.85), таким чином розмір відсотків за період з 24.11.2014р. по 24.11.2015р. складає 2500*0,01%/100% = 2,5 доларів США, з 25.11.2015р. по 25.11.2016р. складає 2500*0,01%/100% = 2,5 доларів США, з 26.11.2016. по 26.11.2017р. складає 2500*0,01%/100% = 2,5 доларів США.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за договором вкладу №SAMDN25000730741881 від 20.11.2012р. 25000 доларів США вкладу та відсотки за період з 20.11.2012р. по 26.11.2017р. в сумі 2500+2250+2,5+2,5+2,5, всього на загальну суму 29757,50 доларів США, в цій частині позовні вимоги про стягнення вкладув та відсотків підлягають до задоволення, оскільки обґрунтовані на законі та відповідають умовам укладеним договорам. Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачці, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. Так, у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України підлягають до часткового задоволення, оскільки внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання по поверненню вкладу та відсотків 29757,50 доларів США за період з 27.11.2017р., після припинення договору вкладу 26.11.2017р. внаслідок відмови позивачки від його продовження, по 22.01.2018р. (межі позовних вимог) позивач вправі за ст.625 ЦК України вимагати 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, виходячи з розрахунку 29757,50/100%*3%/365дн.*57дн.=132,07 доларів США.
Верховний Суд України при розгляді 1 жовтня 2014 року справи № 6-113 цс 14 зробив правовий висновок, відповідно до якого нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема в частині третій цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Оскільки вклад правомірно був наданий в іноземній валюті та сторони у договорі банківського вкладу погодили виплату відсотків за вкладом в іноземній валюті, суд зазначає про стягнення таких коштів та 3% річних за період невиконання відповідного грошового зобов'язання саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України, так як судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов'язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов'язанням в іноземній валюті, при цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 6-1063цс17.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в сумі 29 757,50 доларів США, 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання в сумі 132,07 доларів США, всього 29 889,57 доларів США, що еквівалентно 786 095,69 грн.
При подачі позову позивачкою оплачений судовий збір в сумі 8000 грн., тому згідно ст.141 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає судовий збір 7860,95 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись п.3 розділу Х11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-У111 «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.4,12,13,81,83,89,141,258,259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 16, 526, 527, 530, 611, 612, 625, 1058, 1060, 1061 ЦК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ПАТ КБ Приватбанк (вул.Грушевського,1Д, м.Київ, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 (вул.Руднєва, 16/2, м.Черкаси, 18000, код РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість за договором вкладу № SAMDN25000730741881 від 20 листопада 2012 року з додатковою угодою від 23 листопада 2013 року в сумі 29 757,50 доларів США, 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання в сумі 132,07 доларів США, всього стягнути 29 889,57 доларів США.
Стягнути з ПАТ КБ Приватбанк на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 7860,95 грн.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту рішення 14 травня 2018 року