Постанова
Іменем України
03 травня 2018 року
м. Київ
справа № 760/21948/14-ц
провадження № 61-4199св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І.,
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представники позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_6,
представники приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»: Васильченко Інна Вікторівна, Давиденко Олег Леонідович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі суддів: Махлай Л. Д., Левенця Б. Б., Мазурик О. Ф., від 29 березня 2016 року
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі -
ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія»), ОСОБА_6 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2014 року сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено металевий паркан та дві ялинки. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2014 року встановлено, що
ОСОБА_6 порушив Правила дорожнього руху України, на підставі чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності. За пошкодження металевого паркану страхова компанія сплатила 5 374,00 грн страхового відшкодування з вирахуванням франшизи. Проте відшкодовувати вартість пошкоджених ялинок у межах ліміту страхової суми відмовилась. Вартість пошкоджених ялинок складає 91 000 грн разом з витратами на їх посадку. Позивач вважала, що оскільки ліміт відповідальності страхової компанії обмежено до 50 000 грн, то виплата страхового відшкодування підлягає стягненню у межах цієї суми, решта суми підлягає стягненню з ОСОБА_6
З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила суд стягнути на її користь з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» - 43 626,00 грн страхового відшкодування та з ОСОБА_6 - 47 774,00 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 суму франшизи у розмірі 1 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування вартості дерев, які нею було придбано та висаджено є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не є власником пошкоджених ялинок та нею не надано документів на підтвердження наявності на праві власності чи користування земельної ділянки, на якій росли ялинки, а згоди на закладення багаторічних насаджень Козинська селищна рада Обухівського району Київської області ні позивачу, ні її чоловіку не надавала.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь
ОСОБА_3 43 626,00 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 916,15 грн судових витрат та 1 500 грн - витрати на проведення експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 - 21 043,00 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 441,90 грн судових витрат та 1 500,00 грн - витрати на проведення експертизи.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не є власником пошкоджених дерев, оскільки вони росли не на земельній ділянці позивача. Позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір завданої шкоди.
У квітні 2016 рокуПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія»подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рішення апеляційного суду в частині стягнення шкоди з ОСОБА_6 не оскаржується в касаційному порядку, тому не є предметом перегляду.
Разом з тим, заявником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при розгляді справи не надано належної оцінки усім доказам наявним у матеріалах справи та неправильно встановлено фактичні обставини справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
29 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що 06 квітня 2014 року по Обухівському шосе у смт. Козин Київської області сталася ДТП, за участю автомобіля «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, який здійснив зіткнення із деревами та металевим парканом, внаслідок чого автомобіль, паркан та дві ялинки було пошкоджено.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2014 року встановлено, що ОСОБА_6 порушив Правила дорожнього руху України, на підставі чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у
ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», відповідно до страхового полісу
№ АС/0628391, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить
50 000 грн, франшиза - 1 000 грн.
26 травня 2014 року позивач подала заяву про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження ялинок та паркану.
19 серпня 2014 року страховою компанією було складено страховий акт № 14607 та визначено суму страхового відшкодування внаслідок пошкодження металевого паркану в розмірі 6 374,00 грн.
Умовами полісу передбачена сплата франшизи у розмірі 1 000,00 грн.
19 серпня 2014 року, 21 серпня 2014 року та 26 серпня 2014 року страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 5 374 грн.
Повідомленням від 07 жовтня 2014 року № 8949 страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування за пошкоджені ялинки з тих підстав, що ОСОБА_3 не довела належність їй на праві власності цих ялинок.
Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт до договору від 07 березня
2006 року № 135 на транспортування та посадку зелених насаджень,
від 28 березня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю
«САС АРХ БУД» (далі - ТОВ «САС АРХ БУД») здійснило роботу щодо посадки ялинок по АДРЕСА_2.
Відповідно до державного акта на землю від 05 березня 2003 року позивачу на праві власності належить земельна ділянка, розташована на території АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 2008 року, укладеного між Козинською селищною радою Обухівського району Київської області та ОСОБА_9, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку розміром 0,1990 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що також розташована по АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 7.3 вказаного договору оренди, орендар тільки за письмовою згодою орендодавця має право закладати багаторічні насадження.
Згідно з відповіддю Козинської селищної ради та Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області реєстр зелених насаджень в смт. Козин Обухівського району Київської області відсутній і не ведеться, а згоди на закладення багаторічних насаджень на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області остання ні позивачу, ні її чоловікові не надавала.
На замовлення ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» приватне підприємство «Компанія Геосфера» виконала комплекс інженерно-геодезичних робіт з встановлення місцезнаходження двох пошкоджених дерев внаслідок ДТП, яка трапилась 06 квітня 2014 року у смт. Козин Обухівського району Київської області. За результатами проведених робіт встановлено, що пошкоджені дерева не знаходяться на території земельної ділянки, орендованої ОСОБА_9
Будь-яких договорів із позивачем щодо користування чи розпорядження земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2 ніхто не укладав.
Відповідно до статті 79 ЗК України та статті 373 ЦК України власниками багаторічних насаджень є власники земельної ділянки, на якій вони знаходяться.
Пунктом п'ятим статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що в містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом. Облік зелених насаджень проводиться органом місцевого самоврядування.
Розділами 2 та 3 Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2006 року № 386 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо обліку зелених насаджень у населених пунктах України» передбачено, що в містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їхній реєстр за складом та віком, за матеріалами інвентаризації складається паспорт об'єкта благоустрою, земельної ділянки, на якій розташовані зелені насадження затвердженої форми, що належить підприємствам, установам, організаціям чи громадянам, реєстр зелених насаджень ведеться виконавчими органами міських, районних, селищних та сільських рад.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України
2004 року,встановивши, що пошкоджені внаслідок ДТП ялинки знаходяться поза межами земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу та поза межами орендованої її чоловіком земельної ділянки, а також з урахуванням того, що згоди на закладення багаторічних насаджень на території Козинської селищної ради остання ні позивачу, ні її чоловікові не надавала, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині страхового відшкодування шкоди за пошкоджені дерева, виходячи з того, що позивач не довів обставин, на які посилався як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_3 є власником ялинок та має право на компенсацію вартості пошкоджених дерев.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»задовольнити.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року в частині позову ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасувати та рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року у цій частині залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: В. І. Журавель
В.М. Коротун
В.І. Крат
В.П. Курило